(РЕЙТЕР.)
Кажуть, що злочинців тягне на місце їхнього злочину, а актори ніяк не можуть розпрощатися з «роллю свого життя». У Сильвестра Сталлоне таких ролей навіть дві: Рокі та Рембо. Актор започаткував ці надзвичайно популярні бойовики ще в 70-х роках минулого століття, коли був у розквіті фізичних сил. І намагається вдихати в них нове життя тепер, у свої 60. На кіноекранах України зараз іде стрічка «Рокі Бальбоа», а на 2008 рік запланована прем'єра фільму «Рембо-4: Перлина кобри» (нова назва — «Джон Рембо»).
Попередній — п'ятий — «Рокі» вийшов на екрани ще 1990 року. Отже, він повернувся. Майже як Кличко, тільки значно старіший. Про мотиви та історію створення фільму «Рокі Бальбоа» актор, сценарист і режисер в одній особі розповів під час інтернет-чату зі своїми шанувальниками з різних куточків світу.
— Сильвестре, розкажіть нам, чому ви вирішили зробити Рокі вдівцем?
— Із самого початку роботи над «Рокі Бальбоа» я вважав: якщо мій герой постане на початку фільму щасливою людиною з упорядкованим життям, то не буде стартового майданчика для розвитку сюжету. Якщо ж життя забрало у тебе найдорожче і стабільність опинилася під питанням, твої кращі роки позаду і ти самотній, сповнений суму, страждань та гніву, якщо ти запитуєш себе: «Яким же буде останній розділ мого життя?», то це вже чудова точка відліку для фільму.
Я вважаю, що у людей навіть на схилі віку існує потреба піднятися на гору. В прямому і переносному сенсах. Я якось прочитав про групу чоловіків, яким уже далеко за 50 і які вирішили підкорити сім найвищих піків світу. Кожен із нас намагається знайти свою вершину, щоб підкорити її.
— Чи Джордж Форман (легендарний боксер ХХ століття, який повернувся на ринг після тривалої перерви. — Ред.) мав якийсь вплив на рішення Рокі знову виступити в професійному бою?
— Ох уже цей Джордж Форман! Так, він був великою підтримкою для Рокі. Як і Ларрі Холмс, який бився на професійному рингу в 53 чи 54 роки. Та й на цей час залишаються кілька боксерів, які живуть за рахунок професійного боксу. Найстарішому з них, Солу Мамбі, 58 років, наскільки я пам'ятаю. А згадайте Сонні Лістона, якому було майже 50, коли він бився з Мухаммедом Алі... Вся суть у тому, що, як говорить у фільмі Рокі, «вони лише прагнуть довести: душа важливіша від віку». Це символічний жест — якщо ти молодий серцем, ти все ще в цій грі.
— Здається, рівень інтелігентності та словниковий запас Рокі зростають від фільму до фільму. Цікаво, чи це зроблено спеціально, щоб вказати на підвищення рівня його культури, чи це просто результат зростання культурного рівня вас як сценариста?
— Потроху і перше, і друге. Важко відділити мене від мого персонажа. Ми всі не можемо уникнути впливу досвіду. У цьому останньому фільмі Рокі вже здатен контролювати та демонструвати свої відчуття. І не лише з допомогою кулаків — проблем із цим у нього не було і в попередніх фільмах. Сюжет останньої стрічки є більш універсальним, це не лише «бій».
Мені надзвичайно подобається виписувати характер Рокі. Я не соромлюся визнати, що цей процес був одним із найбільших задоволень мого життя. Мені дуже бракуватиме писання про нього у майбутньому.
— В якомусь інтерв'ю ви зауважили, що після закінчення Другої світової війни кожному новому поколінню чоловіків усе важче доводити свою мужність. Чи ви мали на увазі те, що наша культура стає все більш фемінізованою? Який месидж ви хотіли послати таким чоловікам своїм фільмом «Рокі Бальбоа»?
— Фемінізована культура? Відчуйте на смак це словосполучення — «фемінізована культура». Ось що воно означає для мене: кожен чоловік повинен пройти через певний перехідний ритуал, щоб відчувати себе чоловіком. Інакше він буде «фемінізованим», позбавленим свого одвічного призначення.
У наші дні чоловікові для самоствердження вже не потрібна фізична сила, яка все частіше сприймається як ознака глупоти. Даремно так вважають... Тому — повертаймося до левів, повертаймося до списів. Хай знову розпочнеться гра.
— Чи може фільм «Рокі Бальбоа» (і п'ять попередніх фільмів цього серіалу) слугувати порадою молодим людям?
— Без усілякого сумніву. Головний месидж, закладений у цьому фільмі, — «Слухай самого себе». Єдиний ритм, під який ти повинен марширувати, — це ритм твого серця. Хоч як мені важко це говорити, але ви повинні остерігатися порад людей, навіть найбільш любих вам, оскільки вони можуть даватися з почуття заздрості. Повірите чи ні, але мені часто доводилося переконуватися, що друзі більше заздрять твоєму успіху, ніж твої відверті вороги. Найчастіше найкращі поради приходять від тих осіб із твого оточення, які байдуже ставляться до твоєї праці, не мають почуття чоловічого суперництва, які мають найнижчий статус в очах інших людей, але при цьому мають можливість краще бачити ігрове поле і тому здатні викласти тобі найбільш реальну перспективу й дати корисну пораду. Довіра — це остання з твоїх рис, на яку ти повинен покладатися безоглядно, оскільки часто найбільшою дилемою цього світу є те, що ми віримо комусь усім своїм серцем, а ця особа того не варта. Часто від такої довіри на все життя залишаються прикрі опіки.
— Розкажіть про найдивнішу історію, яка трапилася з вами за час роботи в кіно.
— Найдивніший сюрприз мені влаштували фани. Впродовж 30 днів у моїй поштовій скриньці з'являлися листівки з погрозами моєму життю. Наприклад, «через 29 днів ти помреш», «через 28 днів ти помреш» і так далі. Хоч як я намагався, але не міг спіймати того кретина, який кидав ці листівки до скриньки. Інколи він залишав їх просто на галявині перед моїм будинком, і я знаходив їх кожного ранку. І ось нарешті настав «день моєї смерті». Того ранку на галявині перед будинком я знайшов ляльку Рембо з відірваною головою та кров'ю на місці розриву. Це мене так розлютило, що я сам забажав крові.
На щастя, мій сусід помітив якусь підозрілу особу, яка того дня вешталася перед моїм домом о четвертій годині ранку, і записав номер автомобіля, яким вона від'їхала. Я дізнався про адресу маніяка за реєстраційним номером машини. Коли ж я почав гупати у двері, що мало не вибив їх, то хто ж мені відчинив? Огрядна жіночка з вибитими зубами та скуйовдженим волоссям, яка працювала вихователькою в дитсадку!
Легендарний американський боксер італійського походження Рокі Бальбоа вийшов на пенсію і займається лише тим, що утримує власний ресторан. Його молодий син пішов у бізнес, кохана дружина померла. Більша частина стрічки показує глибину психології підстаркуватого Рокі: він регулярно сумує на могилі своєї Адріан, виховує сина, спілкується з колишнім тренером; знаходить у якомусь генделику подругу молодості, яка працює там офіціанткою, і забезпечує її роботою менеджера у своєму закладі; пiдбирає бездомного пса.
Якось Рокі дивиться спортивну телепрограму. За допомогою комп'ютерного симулятора журналісти влаштували порівняння сили Бальбоа та нинішнього чемпіона світу (його роль виконує знаменитий боксер Антоніо Тарвер). У цій грі Рокі посилає суперника в нокаут. Відтак у Бальбоа з'являється нав'язлива ідея повернутися на ринг і трохи побоксувати хоча б на низькому рівні. Але сторона Діксона, також зачеплена за живе, прагне з'ясувати стосунки з Рокі насправді. І старий Сильвестр починає тренування.
Фінал фільму — вельми кумедний і водночас запеклий 10-раундовий бій на славетному рингу «Мандалай-Бей» у Лас-Вегасі. Герой із минулого століття не виграє, але гідно протистоїть фаворитові й доводить, що є ще порох у порохівницях...
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
