На новий старт із старими надіями

      Українські лижниці уже давненько ходять навколо п'єдесталу Олімпійських ігор і світових форумів. Одного разу, у 1999 році, Ірина Тараненко-Тереля стала-таки третьою в дуатлоні. Нині ж Валентина Шевченко показує гарні результати на престижних змаганнях, але до омріяного подіуму поки що не дотягнулася. Чемпіонат світу, що вчора розпочався в японському Саппоро, надає шанс лідерці української команди ліквідувати медальний пробіл, тим паче, що Шевченко зараз перебуває у відмінній формі.

Час «Ч» настав?

      Про справи у нашому лижному господарстві й плани на світову першість кореспонденту «УМ» розповів державний тренер Володимир Нечаєв:

      — Чесно кажучи, на Олімпійських іграх у Турині ми розраховували на медаль нашої прими Валентини Шевченко, тому були розчарованими, коли не досягли мети, — починає з подій річної давнини Володимир Нечаєв. — Але так влаштоване життя: бувають як білі, так і чорні смуги, і, звісно, після Турина воно не закінчується. Ми розробили план на новий олімпійський цикл. У нинішньому сезоні відпочивати ніхто не збирався, усі думки були спрямовані на чемпіонат світу. На рівні міністерства це означає — настав час звітувати й добиватися подальшого фінансування виду спорту.

      Після Олімпіади склад збірної змінився як у жінок, так і у чоловіків. З молодіжної до основної  команди доріс 20-річний Віталій Штунь із Хмельницького, який завоював путівку на світовий форум, назбиравши необхідну кількість очок на змаганнях різного рангу. На чемпіонаті України Штунь у гонці на 13 км навіть випередив багаторічного першого номера збірної Романа Лейбюка.

      Суттєво омолодився і склад жіночої команди, в якій до 21-річної Катерини Григоренко, учасниці Ігор-2006, приєдналася її ровесниця Зоя Обіух, а також 19-річна Марина Анцибор. Звісно, молодим ще далеко до рівня Валентини Шевченко, але їх вже зараз потрібно «обкатувати» на змаганнях, бо інакше прогресу не добитися. Марина непогано проявила себе на Універсіаді, показавши в одній із гонок дев'ятий результат. Причому склад учасниць там був пристойний, наприклад, бігла одна з кращих лижниць, переможниця етапів Кубка світу полячка Юстина Ковальчик.

      Тим часом у цьому сезоні нас порадувала підростаюча зміна. На чемпіонаті світу серед школярів, що вперше відбувся в Андоррі, брали участь діти 13-17 років із 13 країн. Єгор Степанченко в одній із гонок став третім, а в чотирьох естафетах різного віку наші хлопці й дівчата здобули чотири медалі — «золото», «срібло» і дві «бронзи».

      Наразі ж ми сподіваємося, що Шевченко, яка упродовж кількох років входить до числа кращих на планеті, до снаги буде сягнути п'єдесталу пошани. Свій рівень Валя підтвердила в елітному «Тур де скі», посівши за підсумками шести етапів третє місце. У чоловіків найвищий показник у Лейбюка — в одній з гонок він був 12-м. Українці братимуть участь в усіх гонках. Крім Валентини, певні надії на гідний виступ є у жіночій естафеті.

      Тож до Японії поїхали четверо наших чоловіків (Лейбюк, Штунь, Олександр Пуцко й Михайло Гуменяк) і шестеро жінок (Вікторія Якимчук, Лада Нестеренко, Шевченко, Обіух, Григоренко, Анцибор).

«Дайте кошти — дамо результат»

      Менш оптимістична ситуація у стрибках з трампліну й лижному двоборстві, про що «УМ» розповів державний тренер Роман Рудницький. У порівнянні з олімпійським сезоном змін у команді стрибунів не сталося. Залишилися Олександр Лазарович, Володимир Бощук і Віталій Шумбарець. Натомість у двоборстві відбулася кардинальна перестановка кадрів. «Зав'язали» зі спортом кращі серед українців Сергій Д'ячук і Микола Козлов — і це у 27 і 24 роки, відповідно. Пішов із посади головного тренера Сергій Овсянников, який тепер працює у польському клубі. Чи це не знак того, як держава ставиться до цього виду спорту?

      Коли стрибунів з трампліна звинувачують у тому, що вони лише «туристи» на змаганнях, тренери у відповідь кажуть: «Дайте нам кошти — ми дамо результат». Держава ж формулює вимоги з точністю до навпаки: «Дайте гарний результат — буде вам фінансування». Отож виходить таке собі замкнене коло. Наразі командою керує старший тренер Петро Генюк — особистий наставник учасника Олімпійських ігор 22-річного Володимира Трачука, а також ще молодших Віталія Казмірука й Андрія Пархомчука.

      До сезону спортсмени за традицією готувалися з червня на базі у Ворохті, де розташований найбільшій у країні трамплін (К-90 — за звичним маркуванням, NН — за сучасним). Хоча зараз несподівано постало питання існування єдиного оплоту стрибків з трампліна. Річ у тім, що профспілки Івано-Франківської області намірилися прибрати базу, яка належить товариству «Україна», до своїх рук, щоб заробляти на туристах, забувши про трамплін. І їм байдужа доля спортсменів, у тому числі юних. У цьому питанні «війни за землю» дійшло навіть до суду, який себе вкотре показав з ганебного боку, віддавши базу профспілкам. Що буде далі, невідомо...

      У світі ж нині стрибають переважно з більших трамплінів — К-120 (або HS), оскільки це більш видовищно, а в нас тренуватися на них немає можливості. Тому українці два збори провели в польському Закопане на трамплінах світового рівня. Стартують наші хлопці переважно в Континентальному кубку, що поступається рівнем Кубку світу, але в січні взяли участь і в двох етапах Кубка світу в Німеччині й Франції. Це, звісно, замало, щоб наближатися за результатами до еліти, але річ у тім, що на Континентальному кубку спортсменів і тренера приймають безкоштовно, а на Кубку світу треба платити свої кревні, а коштів у нас не вистачає.

      Зрозуміло, аби стрибати, як кращі, треба з ними постійно змагатися — це аксіома. Та й тренуватися слiд на трамплінах К-120, а не на нашому застарiлому К-90.

      У лютому наші «cтрибаючі лижники» виступили на універсіаді в Італії. І хоча рівень цих змагань нижчий за Кубок світу, проявили себе непогано: стрибуни стали шостими у командних змаганнях, двоєборці — п'ятими, а Трачук — сьомим і дев'ятим в індивідуальних.

      Щоб отримати право взяти участь у чемпіонаті світу, треба було потрапити до тридцятки кращих на етапі Кубка світу. Зі своїм завданням впоралися лідер нашого двоборства Трачук, Лазарович, Бощук і Шумбарець. У Японії українці планують виставити свій квартет й у командних змаганнях, щоправда, через економію коштів підключили до трійки стрибунів двоборця. Завдання — потрапити до тієї ж заповітної тридцятки.