Інвестиційний парадокс

22.02.2007

      Останнім часом держава намагається суттєво покращити інвестиційний клімат країни для того, щоб збільшити надходження капіталу в економіку. На цьому тлі багато зарубіжних компаній, які працюють в Україні, намагаються добитися відчутних преференцій для себе, часто експлуатуючи свій статус «іноземний інвестор». Водночас експерти кажуть, що Україні не варто сподіватися на помітний економічний прорив доти, доки інвесторів не перестануть ділити на зовнішніх і внутрішніх.

      У вівторок, 20 лютого, в інформаційнiй агенції УНІАН відбувся «круглий стіл», основною темою якого стала присутність іноземних інвесторів на українському ринку, а також питання їх взаємодії з центральними органами влади і вітчизняної судової системи. Експерти, які взяли участь у «круглому столі», спробували проаналізувати основні проблеми, пов'язані з роботою в Україні великих зарубіжних компаній. І зруйнувати декілька глибоко укорінених у суспільній свідомості посилань, пов'язаних із роботою іноземних інвесторів. Одне із найсуперечливіших питань, яких вони торкнулися, — чи завжди іноземні інвестори такі законослухняні, як це вважається?

      Багато аналітиків сьогодні сходяться на тому, що Україна — це країна, яка любить інвестиції, але не любить інвесторів, до яких держава нерідко ставиться як мінімум зневажливо. У свою чергу, інвестори, не знаходячи чітких і прозорих правил гри на ринку, зовсім не проти грати за «сірими» правилами — вони вимушені працювати в тому середовищі, в якому опинилися, зокрема, досягаючи певних преференцій за рахунок використання корумпованих схем, лобізму і покровительства з боку високих державних мужів. Ще недавно в цьому активно звинувачували російські компанії, більшість з яких, наприклад, змогла за безцінь отримати у своє користування сотні гектарів кримської землі або стати власником найбільшого дніпропетровського сільськогосподарського ринку. На їхньому тлі європейських інвесторів традиційно вважали цивілізованішими, які не використовують сумнівних методiв роботи. Водночас, на думку експертів, зараз на ринку з'явилися компанії, які стали зловживати подібним ставленням до себе — тільки на підставі того, що вони є західними інвесторами, що вимагають особливого ставлення до себе. І як показує практика, іноземний інвестор не обов'язково є законослухняним. За словами політолога і народного депутата від фракції БЮТ Дмитра Видріна, зараз почастішали сигнали, пов'язані з тим, що великі західні інвестори, які користуються своїм усталеним статусом прозорих і цивілізованих компаній, не завжди добросовісно працюють в Україні. У зв'язку з цим депутат планує створити спеціальну депутатську комісію для перевірки інформації про те, що новий власник «Криворіжсталі» (Mittal Steel. — Авт.) демонтував очисні фільтри на заводі, що суттєво погіршило і без того дуже серйозну екологічну ситуацію в Кривому Розі. Також п. Видрін пообіцяв ініціювати депутатський запит, щоб відповідні органи перевірили інформацію про намагання норвезької компанії Telenor здійснювати тиск на українські суди різних інстанцій з метою прийняття рішень на свою користь у процесах, пов'язаних із конфліктом компанії з російською «Альфа-Групп». Аналітики впевнені, що гучні заяви про недосконалість українського законодавства і судової системи, які роблять деякі іноземці, наприклад та сама норвезька Telenor, суттєво шкодять інвестиційному клімату України. На думку експертів, незважаючи на те, що Україні дійсно необхідна глибока реформа судової влади, подібні твердження — це свого роду шантаж, а лунають вони, насамперед, для зміцнення позицій компанії в корпоративній суперечці. Очевидно, що такі посилання цілком можуть зірвати прихід в Україну не одного й не двох великих потенційних інвесторів.

      Аналізуючи стиль роботи іноземних компаній в Україні, експерти відзначають, що останні поводяться цілком передбачено. Економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ганна Чередниченко вважає, що інвестор поганий настільки, наскільки йому дозволяє держава. «Якщо наше екологічне законодавство недосконале, то які в нас є підстави вважати, що інвестор реалізовуватиме такі самі екологічні заходи, як на своїх заводах у Європі чи США. Питання саме в тому, що ми дозволяємо інвестору. Тобто для інвестиційної динаміки держави відсутність якісного екологічного законодавства — це позитив, бо цей фактор приваблює багатьох інвесторів, а в цілому для суспільства — негатив», — вважає вона. Експерти дійшли єдиної думки стосовно того, що навіть великі західні інвестори, які цивілізовано і прозоро працюють у власних країнах, не завжди застосовують ці підходи в роботі на ринках, що розвиваються. За словами директора Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій Олександра Рябченка, раніше більшість сподівалася на те, що масовий прихід іноземних інвесторів в Україну зробить наш ринок цивілізованішим, але цього так і не сталося. «Такі компанії просто пристосувалися до чинних правил гри, ризикованих, але водночас прибуткових. У зв'язку з цим необхідно відмовитися від чіткого розподілу інвесторів на іноземних і внутрішніх. Необхідно створювати спільні для всіх правила гри. І якщо наші компанії активно інвестуватимуть кошти в економіку, то іноземні інвестори також прийдуть», — вважає він. Із ним погоджується партнер юридичної фірми «Магістр & Партнери» Олексій Резніков. «Проблема України в тому, що ми не поважаємо інвесторів у принципі, але це не означає, що іноземним інвесторам потрібно надавати деякі преференції», — каже він.

Сергій ЛЕМЕШЕВ.