Повторне обрання Ніни Карпачової Уповноваженим з прав людини Верховної Ради обростає коментарями. Здебільшого — не такими, що додали б святкового настрою Ніні Іванівні. Хоча, з іншого боку, від словесного обурення вже нічого не зміниться — це на власній шкурі відчули і доповідачки ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд. Дарма європейські «опікуни» України попереджали про те, що в нас дедалі більше відчувається «відсутність демократичних традицій» та повернення до кучмізму — зокрема, через призначення на ключові державні посади осіб, котрі вже скомпрометували себе та довірені їм інститути влади.
Відвертість пп. Северінсен і Вольвенд не була оцінена вітчизняними чиновниками. Натомість їх добряче вилаяв Мін'юст і навіть натякнув, що їхня «заангажованість» може стати причиною погіршення стосунків між нашою країною та Радою Європи. Відтак доповідачки ПАРЄ лишились при своїй думці, а Україна — при переобраній Ніні Карпачовій.
Громадська організація «Опора» (колишня «чорна «Пора»), заславши своїх «емісарів» до Верховної Ради, у день голосування за кандидатуру Уповноваженого намагалася провести міні-екзіт-пол. Про його результати «опористи» повідомили так: «На запитання «Яку кандидатуру ви підтримаєте?» народні депутати часто відповідали: «Це моя особиста справа». На жаль, укотре парламентарії переймаються «своїми справами», а не народними. На терезах українських політиків високі посади цинічно переважають моральні принципи і обов'язки перед громадськістю. Посади, які в першу чергу мають вагу для народу, легко стають розмінною монетою народних обранців».
Щоправда, всіх народних обранців причісувати під один гребінець було б неправильно. «УМ» спробувала дізнатися у представників другої за чисельністю парламентської фракції, чи не допомогли вони, бува, власними голосами переселитися Ніні Іванівні Карпачовій з вулиці Грушевського на Інститутську. Депутат від БЮТ Володимир Полохало назвав такі припущення «обурливими», додавши, що його політична сила двічі обговорювала питання омбудсмана і прийняла рішення підтримати іншого кандидата — Євгена Захарова. Особисто Полохало був категорично проти повернення Карпачової — він назвав його «нонсенсом» і зазначив, що відтепер ми матимемо «Уповноваженого з прав «антикризової» коаліції».
«Якась частина БЮТу все ж проголосувала за Ніну Іванівну», — констатував у коментарі для «УМ» Євген Захаров. Дійсно, нескладний математичний підрахунок доводить, що кількість багнетів «антикризової» коаліції виглядає скромнішою за цифру 255 (нагадаємо, що саме стільки голосів набрала Карпачова під час таємного голосування за Уповноваженого у Верховній Раді). Підозрювати в такому відступництві від попередніх заяв «Нашу Україну» підстав менше, адже в день обрання омбудсмана на кону стояла ще й кандидатура віце-спікера, що зрештою дісталась БЮТівцю Миколі Томенку.
«Однофракцієць» Томенка Володимир Полохало, в принципі, не виключає того, що «один-два» депутати від БЮТ могли піти всупереч волі блоку, однак «вся фракція висловилася з цього приводу чітко і недвозначно».
«Розслідування того, як вчорашня «регіоналка» Карпачова почала знову опікуватися правами всіх українських громадян, уже немає особливого сенсу. Хіба що з морально-етичної сторони... Доведеться наразі прийняти ту реальність, яка є: свого часу, констатує «Опора», Євгена Захарова підтримали представники 340 недержавних громадських організацій, але Уповноваженим з прав людини стала зовсім інша — заангажовано-партійна — людина.
«Ми взагалі не готові до впровадження інституту омбудсмана, ми взагалі не розуміємо, що таке права людини!» — емоційно відгукнувся на прохання прокоментувати цю подію політолог Вадим Карасьов.
* * *
«...Ми б хотiли, щоб нашi українськi колеги зрозумiли, що вони повиннi дотримуватися правил, які застосовуються до загальноприйнятих вимог для незалежних iнститутів», — так іще в січні цього року завершували свій месидж Ханне Северінсен та Ренате Вольвенд. На жаль, із дотриманням правил в Україні не склалося — як і з урізноманітненням облич, обтяжених державницькими портфелями.
Наталія ЛЕБІДЬ.
Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
