Канікули закінчуються і в кіно. Міжнародний кінофестиваль у столиці Німеччини по-справжньому запускає світовий фестивальний сезон, хоча не треба забувати про Роттердам, який трохи випереджає... Одначе Берлін входить у трійку найавторитетніших кінофорумів світу, поруч Венеції і Канна. Дещо перебудувавшись на початку нинішнього століття, Берлінале набув вигляду ще більшого і респектабельнішого дійства. Ще якихось 10—12 років тому все було скромніше і патріархальніше. Віднедавна поблизу місця, де проходила знаменита Берлінська стіна, що нібито ділила два світи, збудували модерний Берлінале-палас, а поруч — цілий комплекс із багатозальних кінотеатрів, так званих мультиплексів: із Музеєм кіно включно. Це зручно, бо не треба об'їжджати півміста, аби встигнути скрізь. Зручно не тільки журналістам, а й глядачам, чия увага до фестивалю є незмінно високою, а в чомусь навіть дивовижною.

Нещодавно редактор інтернет-видання «ПРОЗА» Анатолій Ульянов запустив чутку, начебто братів Капранових не два. «Їм несть числа». Вони — клони. Прочитавши нову книжку, підписану «Брати Капранови», цьому жарту охоче віриш. На перший погляд, «цеглинка» на 462 сторінки має досить компактний вигляд, а текст набраний нормальним, таким, що не потребує лупи, шрифтом. Та в процесі читання розумієш, що вигадати всі ці фантастично-карколомні історії дві людини не подужали б (навіть якщо це геніальні брати-близнюки). Складається враження, що над романом про агента Української галактичної служби (УГС) Мамая працювало щонайменше з десяток клонів.