Добре, що там не було дітей...

17.12.2003

      Цього року львівське «Видавництво Старого Лева» святкує свій другий день народження. І чергову перемогу на книжковому ринку: його книжечка «Чи є в бабуїна бабуся?» стала першою в рейтинговому опитуванні «Книжки року 2003». Читачі поцінували зміст казок і казкові малюнки, виконані «татом» бабуїнчика — художником Олегом Петренком-Заневським. Із такої нагоди львів'яни, нарадівшись у себе дома, гайнули ділитися радістю та книжками з київськими книголюбами. Місце та дата стали символічними. В передзустрічі року мавпи книжечку про бабуїна ( бабуїн — це теж макака, правда, модернізована, як сказала Юля Міщенко) презентували в літературній кав'ярні «Бабуїн». І все це відбулося в день заснування видавництва — 13 грудня, та й «Видавництво Старого Лева» живе в будинку під номером 13.

      Цікаво, що на презентацію книжки для дітей прийшли тільки дорослі: поет і музикант Віктор Морозов, а тепер уже і «той, що переклав Гаррі Поттера», Місько Барбара, «живіший від усіх мертвих півнів», «Таліта Кум», переполовинений гурт «Мандри» в особі Фоми та багато інших цікавих людей. Але відсутність дітей у кав'ярні була навіть доречною. В накуреному, хоч сокиру вішай, приміщенні, серед келихів вина та склянок з алкогольними коктейлями, їм навряд чи сподобалося б.

      Спочатку Мар'яна Савка довго вимагала від техніків, щоб «голос» мікрофона «не був таким металічним», потім перевіряла всю апаратуру на чутність ( зверніть увагу, словами з Франкового «Революціонера» «...голос духа чути скрізь...» ). І коли нарешті голос мікрофона став Савчиним, довгонога й довговолоса Мар'яна розпочала програму «бубуїнським танцем» і привітанням бабуїнів «Ух-ух!». А далі творилося щось неймовірне. Якби в «Бабуїні» на той час таки було б якесь маля, воно б описало це так: великі дяді й тьоті кукурікали, гавкали, нявчали та мекали.           Наприклад, режисер Сергій Архипчук, великий і талантом, і тілом, читав віршик про мале-е-енького гіпопотама. Фома з гурту «Мандри» старанно, як у першому класі, розказував глядачам, яке він маленьке совенятко і як йому затишно в його дуплі. Юля Міщенко, солістка гурту «Таліта Кум», потягнула за собою і Віктора Морозова до сцени. Пан Віктор опирався, але прогарчати віршика про маленького бабуїнчика таки довелося. Все це робилося під музику, галас уже добряче «обабуїненої» зали та сміх виконавців — таке собі караоке в «Бабуїні». Несподівано з'явився Роман Скиба і так само несподівано зник — мабуть, побіг ховатися від такого зоопарку до себе в телефонну буду. А от письменник Анатолій Дністровий так нікуди заховатись і не встиг. «Він не знає, що я його зараз викличу на сцену, але кажу Дністровий, і боюся, що ось він іде мене бити». Анатолій помстився інакше. Він прочитав віршик «для дітей»: «Їхали на бричці з кулеметом, а назустріч — москаль із багнетом». Мар'яна Савка теж у боргу не залишилась і запитала, чи таке читає Дністровий на сон своїй маленькій донечці Мартусі. Потім лунав чудовий, як завжди, голос Міська Барбари. А затим усі співали «Пісню про бабуїна харі-крішна, харі-рама» під нестерпний гул мікрофона та шипіння неякісно записаної мінусівки. Архипено вимагав на всю залу показати йому бабуїнову бабусю, а Фома щоразу, коли у веселої компанії виходило разом сказати якесь слово, вигукував: «Во-во! Все в нас буде добре!». «А як же бабуїнова бабуся?» — запитаєте ви. А вона передавала вам вітання. І казала, що скоро завітає до вас. Тільки приготуйте побільше бананів.