Машина у поміч

27.12.2006

      Скоро вчителі не просто читатимуть лекції для учнів, а показуватимуть презентації з тієї чи іншої теми на інтерактивних дошках. А діти не лише вчитимуть правила, запам'ятовуватимуть дати історичних подій чи біографію письменника, а самі створюватимуть електронні довідники, веб-сайти, присвячені дослідженням певних проблем. Такі уроки не можуть бути нудними для учнів, а зацікавлені діти вчаться краще. Загальновідомий факт: якщо людина лише прослуховує інформацію, то запам'ятовує п'ять відсотків від почутого; коли вона споглядає щось, то у пам'яті лишається тридцять відсотків від побаченого; а якщо бере безпосередню участь у заході, то активна пам'ять людини акумулює дев'яносто відсотків від сприйнятої, опрацьованої інформації.

      Саме на такі результати спрямована тотальна інформатизація навчання, яку оголосило Міносвіти. Й ініціативи корпорації «Інтел», яка здійснює програму «Навчання для майбутнього», прекрасно вписуються у ці міністерські плани.

      Учителі, які пройшли «інтелівські» курси підвищення кваліфікації, вже не питають, як увімкнути комп'ютер і вміють не лише набрати текст у «Ворді». Викладачів знайомлять з програмою створення презентацій Power Point, MS World, вчать створювати буклети у Publisher, бази даних у Exell, користуватися інтернетом. Найбільше зацікавила програма «Навчання для майбутнього» центри післядипломного навчання, а також педагогічні інститути та коледжі. На жаль, поки що «інтелівські» курси Міносвіти не прирівняло до офіційних курсів підвищення кваліфікації. Тому вчителі, яких навчили користуватися комп'ютерною технікою для проведення уроків, поки не мають офіційно визнаної вищої кваліфікації та відповідної доплати за неї. Голова департаменту вищої освіти МОН Ярослав Болюбаш обіцяв зробити все, щоб учителям, які пройшли тренінгову підготовку за програмою «Навчання для майбутнього», ці курси зараховувалися як кваліфікаційні.

      Ми вже писали, що Міносвіти взяло на початку цього року позику у Світового банку. Освітянські чиновники планують використати 82 мільйони євро на інформатизацію навчання. І з них аж 53 мільйони євро — на підготовку вчителів та розробку нових методик навчання. Відповідаючи на питання «УМ», чи збігається програма «Навчання для майбутнього» з новими методиками, які мають розроблятися за кошти Світового банку, Ярослав Болюбаш відповів, що частково ці програми збігаються, але українська має бути значно ширшою. Дізнатися, скільки «Інтел» витратив грошей на підготовку українських вчителів нам не вдалося. Менеджер вищого рангу компанії «Інтел» Мартіна Рут сказала, що підрахунки витрат по Україні в їхній компанії ще не провели, додавши, що на інформатизацію навчання в усьому світі «Інтел» витрачає до мільярда доларів на рік.

 

ДО РЕЧІ
Український інтернет росте

      Кількість українських користувачів інтернету збільшилася за цей рік на 11 відсотків і зараз скаладає 3 мільйони 446 тисяч осіб.

      Про це повідомив портал «Бігмір нет». Найкраще мережа «світової павутини» розвинена у Києві (тут знаходиться 53,54 відсотка українських користувачів). У великих містах — Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові, Одесі, Харкові, Сімферополі — проживає 34 відсотки вітчизняних користувачів інтернету. В інших містах — 12,5 відсотка.

      Користувачі найчастіше шукають реферати, проглядають оголошення робочих вакансій та прогноз погоди. А згідно з опитуванням, проведеним на початку осені компанією ROMIR Monitoring, більшість користувачів інтернету в сітці шукають інформацію (85 відсотків), скачують файли (75 відсотків) або використовують програми мережевого спілкування (56 відсотків опитаних).

      Цікаво, що пошуком інформації частіше займаються люди середньої і старшої вікової категорії (від 35 років), вони ж частіше купують щось в інтернет-магазинах. Молодші користувачі скачують файли, грають в онлайн-ігри, спілкуються з допомогою «аськи» та ведуть інтернет-щоденники.

  • «Буком» по «фейсу»,

    У цілому я людина «інтернетна» і взагалі без всесвітньої мережі своє життя уявляю важко. Там я читаю новини і знаходжу потрібну інформацію для роботи, спілкуюся з близькими та друзями і знайомлюся з новими людьми, читаю літературні новинки і переглядаю кінофільми, вчу іноземні мови і слухаю музику, шукаю медичні й кулінарні рецепти та запозичую досвід вирішення певних проблем на тематичних форумах. Словом, давно користуюсь усіма чудовими можливостями інтернету і могла б співати йому лише хвалебні оди, якби не... соціальні мережі. Наприкінці минулого року було оприлюднене майже сенсаційне повідомлення про результати масштабного дослідження в Німеччині. Воно виявило, що тяга до цих самих соціальних мереж для більшості молоді та людей середнього віку перевищила навіть залежність від сигарет та силу основного інстинкту. Тобто бажання зайти на свою сторінку і подивитись, чи не з’явилось там щось новеньке, в більшості випадків виявлялось сильнішим за бажання закурити чи зайнятися сексом. При цьому недоступність мереж викликала в опитуваних величезний психологічний дискомфорт, схожий на синдром відміни. Ці факти дуже навіть здивували, оскiльки особисто в мене скоро, схоже, виробиться стійка «алергія» на ці самі мережі. Далі спробую пояснити, чому. >>

  • Альтернативний кип’яток

    Для обґрунтування нагальної потреби в альтернативних енергоносіях українські політики й економісти перемололи тисячі тонн словесної руди, проте раціональних зерен добули не більше, ніж золотоносного піску. Вражаючих ідей і спокусливих пропозицій — хоч греблю гати, але в «натурі» справа рухається архімляво. Може, іванофранківцям вдасться здійснити показовий прорив. Вони найближче в державі підійшли до реалізації проекту масштабного використання геотермальних джерел енергії, про невичерпний ресурс якої раніше людство й не здогадувалося.

    Роль першопроходця Івано–Франківську випала з легкої руки Інституту проблем надійності газонафтопроводів, розташованого в скромному особняку на тихій вулиці Гнатюка в обласному центрі Прикарпаття. Про значення геотермальної енергії для України в умовах безперервного здорожчання традиційних енергоносіїв розмовляємо з директором інституту Віктором Шевчуком. >>

  • Альтернативна олія

    Власне кажучи, цей процес відбувається опосередковано — через людей, які свого часу працювали в «оборонці» над проблемами, де цей розділ фізики посідав почесне місце. Сьогодні вони вимушені займатися соняшниковою олією та її похідними (однією з яких — де ж подітися — є макуха), однак отримана раніше фундаментальна освіта й чималий досвід і тут стали їм у пригоді. >>

  • Чи tepliydom допоможе

    В Українському домі днями пройшла виставка винаходів десяти фіналістів конкурсу «Філіпс: просто і довершено». Переможець конкурсу Георгій Дерновий із Харкова отримав 100 тисяч гривень за проект пристрою для введення інформації у комп'ютер. Пристрій, здатний замінити собою 144-клавішну клавіатуру та комп'ютерну мишку, виглядає як два наперстки, які одягають на великі пальці рук. Конфігурація клавіш залежить від того, до якої фаланги пальця торкається чутливий «наперсток». Таким чином, розповів «УМ» Георгій, можна не лише набирати текст, а й працювати із тривимірними зображеннями. Для початківців Георгій пропонує виробляти спеціальні рукавички із позначеннями літер, цифр та інших комп'ютерних клавіш. З такою компактною «клавіатурою» зручно працювати в нестандартних умовах — наприклад, коли йдеш вулицею, а на тильній стороні сонцезахисних окулярів бачиш дисплей комп'ютера. Окуляри водночас є прозорими, тому можна концентрувати увагу як на комп'ютерному, так і на реальному зображенні. За словами Георгія, такі «іграшки» тайванського чи навіть китайського виробництва вже можна купити в Україні, і коштують вони відносно небагато — близько 300 доларів. >>

  • Комп'ютер за есе

    У грудні фірма Sumsung встановить 10 комп'ютерних класів переможцям конкурсу «Самсунг назустріч знанням», який проходив у травні-серпні цього року. На конкурс надійшло 1556 есе, в яких учителі та учні розповідали про те, як комп'ютер може вплинути на навчальний процес у їхній школі. За словами бренд-менеджера фірми «Самсунг» Ірини Половнєвої, журі оцінювало компетентність, емоційність та оригінальність надісланих есе. Наприклад, одна з переможців конкурсу, учениця Підгайської ЗОШ (Тернопільська область) Оксана Соляк писала про те, які великі можливості дає молоді знання комп'ютера, та закінчила текст словами: «Я підіймаюся сходами в клас, у якому ми вчимо інформатику і у якому, на жаль, немає жодного комп'ютера». >>