Є люди-титани, які здатні змінити хід історії, життя, мистецтва. Скульптор Михайло Лисенко сформував повоєнну українську скульптуру. Зробив її живою, дав їй настрій, вирвав із буднів і направив у вічність. Цим поставив її на один щабель зi світовою. Тобто став людиною епохи. Своїми роботами виховав не одне покоління чудових скульпторів. Його руку можна впізнати у роботах кращих скульпторів Радянської України — Василя Бородая, Олександра Вітрика, Віктора Сухенка, Миколи Суходолова та багатьох інших.

Цю тоненьку й не вельми яскраво оформлену книжку випустила цьогоріч львівська літературна агенція «Піраміда». Можливо, у цій неяскравості зовнішній таїться глибинний підтекст: мовляв, усе яскраве й барвисте міститься не на обкладинці, а в тексті. Можливо... Бо при ближчому розгляді й оформлення виявляється не таким уже безнадійним, і все видання справляє цікаве й гарне враження, що зайвий раз підтверджує судження про хибність першого погляду.\