Лiдер УРП «Собор» Анатолiй Матвiєнко. (Фото УНІАН.)
Лейтмотивом суботнього з'їзду Української республіканської партії УРП «Собор» стало створення нової патріотичної політичної сили з амбітною перспективою — перемога на наступних виборах. Її основою мають стати існуючі правоцентристські партії та потужний позапартійний актив.
І хоча тема об'єднання правих та центристських сил в Україні є вічною, присутність на заході лідерів НРУ Бориса Тарасюка, УНП — Юрія Костенка, одного з керівників «Нашої України» Юрія Єханурова та потенційного партійного лідера Миколи Катеринчука вказувала на те, що наміри у правоцентристів цього разу серйозні.
Як виявилося, ідеологи єднання ведуть переговори не лише з «Порою», КУНом, «Свободою» тощо, а й з Інною Богословською («Віче»), Володимиром Литвином, Людмилою Супрун (Народна партія) та ін. Адже, на думку «соборян», «правиця» — це лише перший крок до широкого державницького об'єднання.
Про те, які перспективи у нового політичного проекту, лідер УРП «Собор» Анатолій Матвієнко розповів в інтерв'ю «УМ».
— Пане Анатолію, під новою політичною силою ви розумієте створення нової партії чи наразі лише якогось блоку? Адже втрачати свою дитину, тобто партію, навряд чи комусь хочеться...
— Технології об'єднання можуть бути різні. Спочатку — через конфедерацію, потім уже сам процес об'єднання. Мені б дуже хотілося, щоб ми мали кінцеву мету. Конфедерація — це декларування кроків до об'єднання. Але сама декларація нічого не дасть. Має бути обрана адекватна форма, яка нас зблизить і дасть можливість швидко вийти на об'єднання, бо ми вже запізнюємося.
Тому треба швидко утворити конфедерацію чи інший громадських рух, таким чином узгодити технологію об'єднання, а затим максимум до травня народити нову політичну силу. Це мала б бути єдина партія, тобто окремий політичний суб'єкт. Але я не виключаю будь-яких можливих варіантів — головне, щоб ми розуміли, що це має бути ефективна сила.
— Тему об'єднання правоцентристських партій мусолять уже багато років поспіль. Ви ж самі агітували за створення «правиці» перед минулими виборами, але в результаті ваша партія опинилася у блоці з «Нашою Україною»... Що змінилося зараз? Що дає підстави вірити в реальність намірів?
— Рік тому частина наших партійців розуміла, що, йдучи у блоці з Тимошенко, вони гарантовано отримають мандат. Але нам із лівою Тимошенко було не по дорозі. Це розкололо нашу партію. Така слабкість не дозволяла далі агітувати за «правицю». І щоб зробити себе хоч якось суб'єктом виборчої кампанії, ми пішли в блок із «Нашою Україною», а не Костенком, бо розуміли, що війна з «НУ» зробить із нас позапарламентську партію. Це була тактика виживання. І ми були щирі тоді.
Загалом, те, що національним демократам не вдалося об'єднатися раніше, свідчить про недалекоглядність, про необгрунтовані амбіції. І ми за це поплатились. Сьогодні зберігати свою цноту, залишаючись самодостатніми одинаками, — безвідповідально перед викликами часу. Ми визнали свої помилки, і вдруге ставати на ці граблі не збираємося.
— Але багато політологів вважає, що країна йде до двопартійної системи, і нові проекти не мають перспектив.
— Це не так. Адже 40 відсотків виборців сьогодні не визначені. І це є запит на формування нової політичної сили. Адже дві сили, які нібито готують передумови до тієї двопартійності, про яку ви говорите, не задовольняють усі запити українців. Є соціальна демократія з Тимошенко і латиноамериканська ліберальна демократія януковичів. Зате ніша національної демократії вільна, а це гідна альтернатива. Її виразником якраз і мала б стати потужна правоцентристська сила, яка має утворитися через об'єднання вже існуючих. Бо створювати щось зовсім нове не має сенсу, оскільки люди вже не вірять новим партіям. Водночас це об'єднання має залучити дуже велику кількість позапартійного активу, щирих патріотів, які в основному виборювали демократію і свободу на Майдані.
«Регіони» і БЮТ кажуть, що ніколи не будуть мати одне з одним нічого спільного. Але це ж фронт, це війна, і ті, хто розводить громадян по барикадах, є безвідповідальними політиками. Громадяни втомилися від барикад. І я, попри все своє несприйняття Партії регіонів, не можу сказати, що ми ніколи не будемо мати з ними нічого спільного. Бо є Україна, є 32 відсотки українців, які підтримали «регіоналів», і ми маємо формувати політику ідентичності для всіх громадян, щоб на цій основі будувати майбутнє України. Це і є грунт тієї третьої сили, дух якої відчувається в повітрі.
— Наскільки відомо, ви розробляєте два варіанти об'єднання — правоцентристська сила або широкий ліберально-консервативний блок. У другій конфігурації ви навіть розглядаєте можливість єднання з партією Литвина, «Віче», «Еко+25%», НДП, зеленими, з якими вже провели переговори. Чи потрібна Україні така політсуміш?
— Якщо ми підемо «правицею», то отримає на виборах 7—9 відсотків, а широка коаліція державницьких сил із великою часткою націонал-демократів може претендувати на 25 відсотків, якщо правильно себе позиціонувати. Таке широке об'єднання дає можливість рятувати країну від того сорому, який на нас насувається.
— Чи ведете ви переговори з «Нашою Україною»?
— Вона може бути з нами в одній політичній силі, якщо відмовиться від космополітичного начала і великої складової частки. Бо там є люди, які навіть не хочуть принципово знати державної мови. Переговори з ними ще не велися, але зараз треба сідати і говорити. Принаймні присутність на нашому з'їзді Юрія Єханурова дає підстави вважати, що «НУ» розуміє необхідність переговорів. Чим швидше «НУ» піде в об'єднавчий процес (але на рівних, а не на своїх домінуючих умовах), тим більше користі принесе Україні.
— Зараз, як відомо, над створенням нової політичної сили активно працюють такі діячі, як Катеринчук, Стецьків, Луценко, Кириленко, Блок Кличка... Чи ведете ви переговори з ними?
— Я — за те, щоб ці та багато інших молодих людей ішли на заміну нинішнім політикам, включаючи мене. Нова партія для свого позиціонування має показувати нове обличчя.
Катеринчук і його соратники теж закликають до об'єднання. Але я застерігаю від того, щоб спочатку створювати власну партію, а вже потім іти з нами на об'єднання. Я їх закликаю йти одразу в об'єднавчий процес.
— Чи консультуєтеся ви на тему створення нової партії з Президентом, якого ваша політсила буде, очевидно, підтримувати?
— Будемо підтримувати, але переговорів принципово не ведемо. Бо Президент не повинен повторити помилки з «Нашою Україною».
Адже наше суспільство політично незріле. І всі недоліки партії падають на Президента, і навпаки. У своїй політиці Ющенко мав би опиратися на таку партію, але при цьому він має вести політику із соціалістами, комуністами, «регіоналами», політику єдності. Він має бути Президентом усієї країни. А не так як зараз: «НУ» оголосила про опозиційність, і Ющенко став заручником цієї опозиційності. Ми загалом проти того, щоб партію очолював Президент, бо це не має бути партія лідера, вождя. Ми вже маємо вождів Тимошенка, Януковича, Ахметова, і якщо їх забрати звідти, то партій не буде.
— Тобто на чолі вашої сили не стоятиме якийсь харизматичний провідник?
— Це має бути команда, в якій серйозно представлений кожний напрям діяльності. Соціальний блок, наприклад, може очолити Кириленко, економічний — Яценюк, міжнародний — Чалий, юридичний — Катеринчук чи Князевич, суспільно-політичний — Луценко, який переродиться з лівого у правоцентриста... А над усіма ними має бути менеджер, модератор, а не диктатор. Не така постать, щоб на її тлі решта тьмяніла.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
