Мел Гібсон, заклинатель первісних страхів

      8 грудня відбудеться світова (також і українська) прем'єра нової режисерської роботи Мела Гібсона — епічної історичної драми «Апокаліпто». Гібсон зняв її за власні 50 млн. доларів. Актори звертаються з екрана до глядачів мало вживаною нині мовою — юкатекським діалектом мови індіанців з племені майя. Саме через це «Апокаліпто» потрапила до списку 56 стрічок, які боротимуться за «Золотий глобус» у категорії «Кращий неангломовний фільм».

      Стрічка розповідає про могутню цивілізацію індіанців майя ще до прибуття в Америку іспанських колонізаторів. Царство Майя, яке територіально розташовувалося на півдні сучасної Мексики та півночі Гватемали, досягло зеніту розквіту приблизно 600-го року нашої ери, а його занепад розпочався приблизно через 300 років, після набігів завойовників iз племен ацтеків та толтеків. Дія фільму відбувається в останній період занепаду цієї цивілізації. Це величне історичне полотно про криваві війни майя з сусідніми племенами, людські жертвоприношення, загадкові містичні ритуали. Індіанці живуть немов в останній день, навіть не підозрюючи, що скоро з'являться конкістадори і їм настане кінець. Правителі Майя наполягають на тому, що для відродження величі царства потрібно будувати більше храмів та приносити богам людські жертви. Головний герой стрічки Лапа Ягуара обраний для принесення в жертву, але він не погоджується з такою долею і втікає з царства. Його намагаються знайти та принести в жертву.

      Окремі кінокритики вже сприйняли «Апокаліпто» як політичну алегорію про цивілізації на стадії занепаду, зокрема про Західну цивілізацію та Сполучені Штати. Тим більше що в інтерв'ю Мел Гібсон порівняв людські жертвоприношення майя з «відрядженням хлопців гинути до Іраку без жодної на те причини».

      Усі ролі у фільмі виконують індіанці та мексиканські актори. Винятком є лише американський актор-дебютант — 25-річний індіанець з племені команчі, який мешкає у штаті Техас Руді Янгблад — він виконує головну роль індіанця Лапа Ягуара.

      Сюжет фільму базується на епосі племені кіче «Пополь-Вух», який вважають «Біблією цивілізації майя». Сценаристи також запозичили окремі фрагменти з літературних творів інших індіанських племен та записів індіанського фолькльору, що їх здійснили перші іспанські місіонери. «Багато я вигадав сам, але при цьому консультувався з істориками, і вони кажуть, що все вийшло доволі правдиво», — визнав Мел Гібсон.

      Ось що розповів Мел Гібсон в інтерв'ю американському інтернет-виданню ComingSoon.net («Невдовзі на екранах»):

      — «Апокаліпто» — грецьке слово, воно означає новий початок, чи, одним словом — відкриття. Знаєте відомий вираз: «Усе має свій початок і свій кінець»? Всі цивілізації існують за цим принципом.

      — Чому після «Страстей Христових» ви вирішили зняти фільм без особливих амбіцій і, як виглядає, легкий для зйомок?

      — Не знаю. Ця історія якимось чином промовляла до мене. Я завжди хотів зняти фільм про гонитву. Ми вже мали різні варіанти історій про втікача та тих, хто доганяє: на потягах, на машинах, на конях. А я подумав: чому не на ногах? Це хороша ідея, мінімалістська і така первинна: лише ноги і лише втеча. Потім, звичайно, ти починаєш шукати середовище, де все це буде відбуватися. Я виходив із того, що це має бути реальне місце ще до приходу європейців, наприклад Гондурас чи щось подібне.

      — У «Страстях Христових» діалоги велися арамейською мовою і на івриті, а в цьому фільмі ви вибрали мертвий діалект. Наскільки складною була режисерська робота в такому випадку і як ти відслідковував діалоги?

      — Це було неважко, оскільки в фільмі не так уже й багато діалогів. Я не розумів кожне з вимовлених слів та структуру цієї мови, але вона була подібна до структури відомих мені мов: після дієслова йде прикметник тощо... Актори легко засвоїли діалоги, тому і в мене не виникало особливих складнощів. У джунглях Катемако, поблизу міста Веракрус, ми знайшли ферму серед джунглів і на території цієї ферми збудували макет міста індіанців майя.

      — Як ви знайшли акторів на головні ролі?

      — Я виходив із того, що цей фільм адресується широкій аудиторії, хоча він і знімався як незалежна продукція. Я та мій співсценарист і співпродюсер Фархад Сафінія написали сценарій саме з такою думкою, тому ми повинні були знайти відповідних виконавців. При цьому ми постійно пам'ятали, що вони обов'язково повинні підпадати під певний архетип, повинні ідентифікуватися з міфічними історіями, виглядати з міфічної перспективи. Коли ти розповідаєш історію героя, то глядач не повинен сумніватися, що його виконує дійсно герой. Це не я зробив такий висновок, а його підказав мені виконавець головної ролі Руді Янгблад під час нашої першої зустрічі. Або візьмімо чоловіка, що виконує роль батька головного героя, якому в фільмі перерізають горлянку. Або його приятеля, який повинен виглядати симпатичним чоловіком, але щоб було видно його міць та силу. Актори повинні були відповідати певним міфічним архетипам, причому цілком відмінним по відношенню до нашої культури. При цьому глядач із нашої культури повинен ідентифікуватися з ними, співпереживати їхнім діям, а не розглядати їх як чужинців незрозумілої поведінки. Нам треба було знайти людей, які мають усі ці якості. Людей, яким можна повірити, що вони мешкають у місті майя зразка XVI століття. Я думаю, що це перший в історії світового кіно фільм, у якому чотири головні ролі виконують автентичні американські індіанці. Більшість акторського складу цього фільму або взагалі ніколи не знімалися в кіно, або мають дуже малий досвід зйомок. Тому це був дуже великий виклик і для них, і для мене. Це ніби так, якби під час фіналу чемпіонату США з бейсболу вибрати з натовпу глядачів хлопця, який скидається на бейсболіста, вивести його на поле і сказати: «Ти будеш квортербеком». Так, хлопця на роль вождя Фархад знайшов серед робітників доку порту Веракрус. Але коли ви поглянете на нього, то не зможете втриматися від захвату! Він наводить острах, він виглядає, як єгипетський фараон, як король. Коли я дивлюся на нього — то він відразу ж здається мені королем. Я навіть не знаю, як пояснити вам, чому. Він здається одночасно і небезпечним, і пристойним. Знаєте, він просто має в собі щось королівське.

      — Чи траплялися поранення і небезпечні випадки під час зйомок?

      — Так, один-єдиний день був дуже холодним. Хтось із знімальної групи покликав мене: «Підійди на хвилинку, ми маємо проблему». Я підійшов і побачив чотирирічного хлопчика, навколо ноги якого обвилася велика отруйна змія — очевидно, щоб погрітися. У фільмі є сцена, коли така змія стрибає і жалить одного з героїв у шию. Ми викликали місцевого знавця змій, і він заговорив її та змусив залишити дитину, не завдавши хлопчикові шкоди. Ще чимало було ексцесів — розтягнені м'язи, порвані зв'язки тощо. При нас постійно чергували представники Червоного Хреста. Зйомки мали тривати чотири місяці, а розтягнулися на вісім. Ми мали дуже важкі за умовами та тривалістю сцени, чисельно велику команду людей. Коли ти маєш справу з 800 особами, які задіяні в масовках, то цих людей потрібно відповідно розставити, пояснити їм, як вони мають поводитися і що робити. Ось чому зйомки вийшли вдвічі довшими, ніж планувалося.

      — У фільмі йдеться про втрачену цивілізацію, тому цікаво, як ви досліджували її, щоб речі виглядали автентично?

      — Є безліч книг на цю тему. Під час праці над фільмом ми самі зібрали багато свідчень, відкопали старі стіни. Ми навіть змушені були переробляти вже заготовлені декорації мурів міст майя, оскільки знайдені нами справжні стіни міст мали іншу колористику — жовто-блакитну. Деякі стіни були коричневого і червоного кольорів. Окрім того, ми мали наукових консультантів, оскільки самі ніколи б не зрозуміли значення всіх цих знаків, ієрогліфів. Дивишся на один такий і думаєш собі: «Що б це означало?». А досить перевернути на 180 градусів — і виявляється, що це нога ягуара.

      — Церемонія людського жертвоприношення була близькою до того, що ми бачимо у фільмі?

      — Вважаю, що так. Як і сцени виймання людського серця з грудей та пускання крові. Таким чином індіанці намагалися вмилостивити гнів свого бога. Я не знаю, чи ці церемонії супроводжувалися такими ж словами, які звучать у фільмі. Але думаю, що приблизно такими. Процедура виймання серця була так відпрацьована, що займала у майя менше однієї хвилини. Вони робили це не крізь ребра, а знизу — через діафрагму. Це не здогадки, а записані свідчення європейців, які були на чотириденному фестивалі ацтеків, упродовж якого було здійснено 20 тисяч кардіотомій. Це була кривава баня — упродовж чотирьох днів вирвали серця 20 тисячам людей! Усе це робилося в храмі, який нагадував цирк із трьома аренами. Насправді все було набагато жорстокіше, ніж ми показуємо у фільмі. Повірте мені. Ми ретельно вивчили ритуали індіанців. У них звичайним вважалося жувати відрізані пальці, вирізати очі й губи, виривати язики, підвішувати людей за геніталії. Вони використовували живих людей як мішені для вправ у стрільбі з лука. І все це — з метою принизити ворога. Це була культура, яка бентежить нашу уяву. З одного боку, цивілізація високого рівня, з іншого — таке варварство, яке не охоплюють уява і розум. Вони знали про зірки і сузір'я, розумілися на астрономії, зводили величні храми, мали книги та бібліотеки, мову, яку культивували. Їхню культуру можна порівняти з культурою античної Греції. Але при цьому майя також практикували людські жертвоприношення.

      — Ви говорите про цивілізацію, культуру. Певне, прикрасили своїх героїв, щоб вони не здавалися повними варварами?

      — Усе, що ми розповідаємо в цій стрічці, є частиною історії людства. Це універсальна історія міфічного зразка, яка зведена до зрозумілого нам рівня. Всі ми маємо певний людський досвід, тому намагалися гуманізувати цю історію, зробити її душевною. Є головний герой, є його дружина та батько. Батько дає сину мудру життєву пораду: не живи зі страхом. Цей фільм — про страх. Ми дослідили всі види первинного людського страху, які лиш могли вмістити у фільм.

      — Тобто питання страху є важливою частиною месиджу цього фільму. На його початку наводиться цитата: «Великі цивілізації не підкоряються зовнішнiм ворогам, якщо вони не знищать самі себе, зсередини». Чи це не аналогія страху, який охоплює суспільство зсередини?

      — Так, про це я також розмірковував. Страх змушує людину діяти неадекватно, не так, як би вона вчинила за нормальних обставин. Він порушує баланс. Під впливом страху реакція людини стає надмірною, вона не може правильно оцінити обставини. Страх керує нами. Зауважте, що акули першими атакують хворих та охоплених страхом. Леви нападають або на наймолодших, або на найстаріших членів отари. Ми повинні не боятися...