Оцифрований Довженко

28.11.2006
Оцифрований Довженко

      25 листопада українські кінематографісти традиційно організованою автобусною колоною рушили на Сосницю — вклонитися Довженковій хаті під соломою, скуштувати яблук з його саду, якими зазвичай пригощають працівники музею, і пом'янути чаркою в райцентрівському кафе. У суботу виповнилося 50 років з дня смерті одного з 10 найкращих режисерів світу, співця «Землі» і «Зачарованої Десни». До дати Президент України Віктор Ющенко видав указ, яким зобов'язав Кабінет Міністрів розробити план заходів щодо вшанування пам'яті Майстра, щоб у 2006—2007 роках провести якомога більше «круглих столів», конференцій, кінофорумів, присвячених кінематографічній спадщині, літературній і художній творчості Олександра Довженка, вирішити питання про створення пам'ятників у Києві та Чернігові. У цьому указі йдеться й про створення комісії для вирішення питання про перепоховання Олександра Петровича і його дружини Юлії Солнцевої в Україні. Про перенесення праху Довженка на Батьківщину говорять давно, сам метр заповів поховати себе на «Лаврських пагорбах Києва... Щоб мені було видно Десну...». Олександр Биструшкін, будучи на посаді начальника управління культури Київміськдержадміністрації, навіть проводив якісь попередні переговори з московськими чиновниками, але питання «заговорили», а для його реального погодження з Російською Федерацією потрібна копітка робота. Наразі Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності підготував проект постанови про перезахоронення праху в Сосниці Чернігівської області, на батьківщині кінорежисера, до такого ж варіанта нібито схиляється і племінник Олександра Довженка Тарас Дутко, який зараз живе в Москві. Довженкознавці кажуть, що цього робити не можна: по-перше, порушується заповіт Майстра, а по-друге, якщо вже не можна перепоховати прах режисера біля Аскольдової могили, про що говорили раніше, то є ще Байкове кладовище, де поховані його батьки і сестра. Невдовзi питання  широко дискутуватимуть уже предметно.

      У п'ятницю в Будинку кіно Довженка поминали не словом, а ділом. Спочатку пройшла презентація книжки Василя Марочки «Зачарований Десною», потім презентували комплект кіноcпадщини Олександра Довженка на DVD, а о 17.00 — на вечорі пам'яті — показали документальний фільм російського виробництва «Американська трагедія Олександра Довженка» (2006) Іллі Іванова із серії «Історичний детектив». У цій низці посмертних дарів Олександру Петровичу надзвичайно важливим є видання десяти DVD-дисків із переважною більшістю його відреставрованих кіноробіт. У реалізації проекту, який, правда, презентували ще два роки тому й анонсували 14, а не 10 дисків, брали участь Національний центр Олександра Довженка (головний упорядник, а також — забезпечення фільмовими та інформаційними матеріалами), Держфільмофонд Росії (Бєлиє Столби) (виготовлення вихідних матеріалів на Digital Betacam) і компанія IBS (повне цифрове відновлення зображення та фонограм, створення анімаційних меню, авторинг дисків DVD, дизайн та художнє оформлення дисків та друкованих матеріалів), фінансове забезпечення — Міністерства культури і туризму України. Останній факт вплинув на некомерційність проекту — подарунковий комплект із 10 дисків з фільмами Довженка, з брошурою його кіноповісті «Україна в огні» і стенограмою виступу Й. В. Сталіна на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б) 31 січня 1944 року та анотованим каталогом вийшов тиражем 1000 примірників і призначений в першу чергу для українських посольств і представництв за кордоном, як високодуховний державний презент. Якщо якась частина цього мізерного накладу і залишиться, то розійдеться по бібліотеках, кіноцентрах і громадських організаціях.

      «Я не знав, що Довженко належить Міністерству культури, я думав, він належить світу, — сказав французький підданий, автор «Історії українського кіно» Любомир Госейко. — Якщо хочете купити Довженка на DVD, їдьте у Францію — там уже вийшли «Земля» і «Арсенал», правда, в серії «Шедеври російського кіно». Заступник директора Національного центру Довженка Михайло Донець і представник компанії IBS Юрій Помазков пообіцяли випустити комерційний тираж, який можна купити усім, хто сьогодні ще хоче дивитися класичні, але такі далекі від звичної прокатної продукції фільми українського генія — про це вже ніби домовилися з головою Держслужби кінематографії Ганною Чміль. Правда, це буде трохи інший варіант, ніж презентований. Річ у тім, що в «десятитомник» ввійшли 22 фільми — як оригінальні довженківські, так і дороблені чи зняті за його сценаріями дружиною Юлією Солнцевою. Права на роботи Солнцевої належать Держфільмофонду і надані українській стороні на три роки на некомерційній основі, якщо раптом вони з'являться на дисках для «широких мас», Мінкульт заплатить штраф 10000 доларів. Хоч у комплекті є i по кілька версій фільмів Довженка — наприклад «Земля» в німому варіанті 1930 року і поновлена «Мосфільмом» 1971 року, два варіанти «Арсеналу», а все ж це не академічне видання, де зібрані всі версії, всі шкіци і збережені кадри. В добірку не ввійшла «Зачарована Десна», зате є три документальнi фільми Олександра Довженка — «Визволення» (1940), «Битва за нашу радянську Україну» (1943) і «Перемога на Правобережній Україні та вигнання німецьких загарбників за межі українських радянських земель».

      Компанія IBS зробила промо-версію проекту — фрагменти Довженкових фільмів до і після цифрової реставрації, під час якої прибрали подряпини, плями, склейки планів, дрижання зображення, мерехтіння. На побоювання кінознавців, чи не втратить цей «глянцевий» Довженко, із сучасним повноколірним зображенням, свою кінематографічну чарівність і особливості тогочасних технічних і художніх можливостей, Юрій Помазков відповів, що вони працювали за принципом «Не нашкодь», тобто максимально обережно.