Демократія зі знаком запитання

17.11.2006

      Коли у жовтні засоби масової інформації облетіла звістка про те, що новим начальником Головного управління культури стала Світлана Зоріна, мистецька еліта Києва напружено принишкла. Пам'ятаю, з якими труднощами шукала бажаючого прокоментувати це призначення для «України молодої»: хтось категорично відмовлявся, багато хто чесно говорив, що зі Світланою Зоріною не знайомий, а тому не знає, що сказати... Кілька слів «з приводу» погодився наговорити на диктофон галерист Євген Карась, який знову ж таки казав і про те, що Зоріну як діяча культури представники сучасного мистецтва знають мало. З огляду на те, що саме Світлана перемогла в конкурсі на посаду, яку наприкінці літа звільнив Олександр Биструшкін, цей факт видавався щонайменше дивним. А після того, як нещодавно пані Зоріна заявила про те, що на Окружній треба побудувати публічний дім, нестерпно захотілося дізнатися про цей конкурс детальніше. Які умови конкурсу, хто конкурував з пані Зоріною і чому саме їй довірили кермо столичної культури?

      Як розповів директор Українського центру мистецтв Іштван Геді, який також брав участь у конкурсі на цю посаду, «кастинг» відбувався у кілька турів.

 

      — Конкурс проходив демократично і цікаво, — вважає Іштван Гедi.— Хоча мене дуже здивувало, що ми не були заслухані комітетом з питань культури і духовності, який є при Київраді. В останній тур пройшли 12 осіб. Ми вважали, що це не театралізоване дійство, ми романтично в це повірили. У конкурсі брали участь справді відомі діячі культури— це і керівник театру оперети Богдан Струтинський, і колишній заступник міністра культури Василь Романчишин, і генеральний директор «України гастрольної» Роман Недзельський... Всі вони готувалися до цього і розраховували на справедливий вердикт.

      — Про що вас запитували на співбесіді?

      — Другий тур, наприклад, був фактично письмовим іспитом, треба було відповісти на 45 питань.

      — А третій, визначальний, тур? Які у вас залишилися враження від нього?

      — Він нас просто шокував. Зневажливим підходом до нас з боку заступників голови і з боку одіозного героя нашого часу Дениса Басса, заступника Леоніда Черновецького з кадрових питань. До речі, на конкурсі я дізнався, що мої рекомендації, які я надав для членів комісії, з пакету документів були вилучені. (Лист на ім'я міського голови з проханням підтримати кандидатуру Іштвана Геді на посаду начальника Головного управління культури підписали Дмитро Гнатюк, Богдан Ступка, Анатолій Авдієвський, Євген Станкович, Борис Олійник— Авт.)

      — Ви вірили в свою перемогу?

      — Я вважав, що як професіональна людина, у цьому конкурсі мав не останні шанси.

      Натомість у комісії, яка спілкувалася з претендентами, була інша думка з цього приводу. Сумніви почали зароджуватися якраз на третьому турі. Як розповідає пан Геді, всі виходили з кабінету змученими, мов витиснуті лимони. За винятком пані Зоріної. Яка навіть зайшла чомусь останньою, хоча до неї всі заходили за алфавітом. Відповідь на питання «А хто ж переможець?» була відомою ще до вердикту комісії... «Після всього цього всі, хто хотів, пішли поговорити, випити пива, — згадує пан Іштван.— Був гарний суботній день... Ми вже розуміли, що всі наші сподівання були марними. Була навіть думка сформувати тіньове управління культури— це, звичайно, жарт, а проте...»

      Світлана Зоріна була в компанії претендентів єдиною жінкою. І чи не єдиною людиною, що дуже умовно відповідала вимогам, які пред'явли до бажаючих очолити культуру в місті Києві. Скажімо, профільна освіта — пані Зоріна має економічну та юридичну освіту, які в цьому контексті назвати профільними не можна аж ніяк. Або принаймні семирічний досвід роботи в цій сфері... Хоча тут якраз при бажанні можна згадати і кілька детективів, авторство яких належить саме Світлані, і мережу магазинів «Буква», до якої вона має безпосереднє відношення. Нехай і з комерційним акцентом, але ж культура: не парасольками торгують, а книжками... Але найбільше тих, кого пані Зоріна так майстерно обійшла «на віражі», обурив «загратований» період в її біографії. Було б непогано, вважають екс-конкуренти нинішнього начальника Головного управління культури, аби деталі стосунків Зоріної із Законом були все ж таки якось озвучені. Їй пред'явили звинувачення чи ні? Чи була вона виправданою? Відповіді на ці запитання були б дуже доречними. Власне, як і на деякі інші. Скажімо, чому із претендентами на цю посаду спілкувалися лише «кадровики», чому на цю зустріч не запросили численних радників мера з культури? Того ж Левка Венедиктова чи Петра Чуприну, досвід роботи яких — не сім і не сімнадцять, а значно більше років... Можливо, вони б підказали міській владі, що людей, які не перемогли в цьому конкурсі, варто було запросити на посади заступників, начальників відділів тощо. Все — ім'я, досвід і бажання працювати— досить рідкісний, як на сьогодні, комплект чеснот. Але поки що з конструктивними ініціативами в Управлінні культури не густо. За винятком, звісно, пропозиції щодо публічного дому на Окружній.

Катерина КОВАЛЬ.

 

ПРЯМА МОВА

Світлана Зоріна,

начальник Головного управління культури КМДА:

      — Чесно кажучи, я вперше у своєму житті взяла участь у конкурсі. Я так розумію, що на керівні посади конкурс необхідний...Ось, наприклад, зараз у мене за власним бажанням пішов заступник начальника управління з фінансових питань і на цю посаду теж оголошено конкурс. Я думаю, що голова профільного комітету не обов'язково повинен мати профільну освіту у своїй сфері. У мене є досвід роботи в галузі культури— один з українських кіносеріалів знятий за моєю книгою «Наїзд»... Тому не можна говорити, що я не маю жодного відношення до культури.

Богдан Струтинський,

художній керівник театру оперети, один з учасників конкурсу на заміщення посади начальника Головного управління культури КМДА:

      — Конкурс відбувся із дотриманням усіх регламентних норм. Але його результати оцінить час. Для мене цей конкурс став уроком і досвідом роботи бюрократичної машини. Я зрозумів, що призначення на такі посади вирішуються зовсім не конкурсами. Цей конкурс був формальністю, питання було вирішено поза ним. Однак я переконаний, що людина на такій посаді повинна мати якусь практику і бачення того, як працювати в цій сфері.

Едуард Багіров, юрист:

      — Дивно, чому органи місцевої влади при прийомі на роботу не враховують професійні якості (особливо коли призначають на посаду керівника управління). Тим більше що, відповідно до постанови про професійні стандарти, є чітка вимога: претендент на керівну посаду в управління повинен мати освіту в даній галузі роботи та досвід роботи не менше семи років. Недотримання цих правил наштовхує на думку, що в мерії присутня практика і політика кумівства. Проводяться так звані в КМДА конкурси для «своїх»...

 

ДОCЬЄ «УМ»

Світлана Зоріна

      Народилася 6 вересня 1967 р. у м. Донецьку. У 1989 р. закінчила економічний факультет КДУ ім. Т.Шевченка, а в 1993 р. захистила кандидатську дисертацію. Науковий ступінь — кандидат економічних наук. У 2000 році здобула другу вищу освіту, закінчивши юридичний факультет КДУ ім. Т. Шевченка. 1994—1995 рр. — головний економіст управління роботи з міжнародними фінансовими організаціями Міністерства фінансів України. З 2002 року — співзасновник та Генеральний директор ТОВ «Міжнародна книга» , з 2005 року — співзасновник та голова Правління ЗАТ «Мережа книжкових супермаркетів «Буква».

      Автор романів загальним тиражем понад 100 тис. примірників.

      З 2001 р. — член Спілки письменників України.

      Номінант конкурсу «Людина року-2004».