Тихцем і потроху, нахрапом і одразу — для захоплення влади всі методи добрі. Однак розумні і далекоглядні сили тим і вирізняються, що вдало поєднують обидві стратегії. Так, як це зараз роблять ті, кого ми називаємо евфемізмом «синьо-білі». Вдало використана політреформа, вдало проведена виборча кампанія, вдала розстановка кадрів на місцях — і ось уже павутинням «Регіонів» обплутана значна частина України.
Однак дірки все-таки залишаються, і чи не найпомітніше зяє та, що у столиці. Тут завдяки ухваленому в 1999 році Закону «Про місто-герой Київ», панує інша команда. І хай навіть її методи не менш «чисті», але ж і цілі вона переслідує власні, автономні. Очевидно, тому у Верховній Раді й з'явився проект закону, покликаний цю «несправедливість» виправити.

«Україна молода» вже повідомляла про створення у Полтаві обласної координаційної ради національно-патріотчних сил. Саме її влітку гучно називали «першою ластівкою» і своєрідною «прелюдією» до започаткування єдиної справді української правої партії. Ініціатори такого єднання «з низів», місцеві представники Української народної партії, говорили вже не про декларації, а про необхідність усім осередкам патріотичних партій, починаючи з найменшого села, саморозпуститися з одночасним утворенням на загальних зборах, районних і обласних конференціях, зрештою, на всеукраїнському з'їзді відповідних структур нової потужної партії. Постати вона має на згарищах УНП, Руху, КУНу тощо.