Лікнеп для «донецьких»

04.10.2006
Лікнеп для «донецьких»

Валерiй Асадчев за себе постоїть.

      До відвертих «наїздів» на керівників виконавчої влади Полтавщини, «неугодних» предводителям «донецьких», тут уже звикли. Варто було тим же «донам» за рік до минулих президентських виборів запідозрити тодішнього голову облдержадміністрації Євгена Томіна у симпатіях до опозиції, як йому одразу почали плести личаки на прощання з посадою. Над оформленням «зачіпок» працювали прискіпливо. Керівники деяких обласних управлінь та контролюючих служб і досі згадують повернуті їм розгніваними начальниками довідки та звіти: мовляв, таких нам не треба, а не «нариєте» негативу, який «опускатиме» Томіна, — самі позбудетеся посад. Так за кілька тижнів із цілком успішного керівника регіону він перетворився на головного винуватця ледь не всіх бід своїх земляків — невиплаченої зарплати, зростання цін на м'ясо та інші продукти харчування, невиконання плану податкових надходжень до державної скарбниці...

      Після указу Президента Кучми про відставку того ж Томіна у липні 2003 року тодішній Прем'єр Віктор Янукович представив полтавцям нового «губернатора» — Олександра Удовіченка. Того самого, якого «донецькі» минулого місяця «продавили» вже на посаду голови обласної ради. З прицілом на пост «губернатора», який сьогодні обіймає «помаранчевий» Валерій Асадчев. То як за таких умов будуть діяти політичні опоненти члена Української народної партії, котрий на недавніх президентських виборах на тій же Полтавщині очолював обласний штаб Ющенка? Схема наїздів відпрацьована ще три роки тому. З поправками на особливий поспіх нетерплячих...

      За чотири місяці перебування Асадчева на посаді обласного голови «накопати» серйозних прорахунків у його діяльності практично неможливо. Тому їх треба піднімати бодай гучною словесною «відмашкою», яка й пролунала з уст головного «дона» минулого четверга на розширеному засіданні Кабміну. За збігом обставин, уже наступного дня, у п'ятницю, Валерій Асадчев мав вести чергове розширене засідання колегії облдержадмінстрації, на яке зазвичай збирається весь керівний бомонд краю. Тож чимало тамтешніх учорашніх «хазяїв життя» вже потирали руки. Мовляв, колегію або взагалі скасують, або стане вона для нинішнього керманича області «дембельською», ритуальною. З числа тих, які скликають лише для принагідної подяки соратникам за співпрацю та привселюдного прощання.

      Однак колегія у Полтаві була повноцінною. І лише після більш ніж двогодинного розгляду на ній трьох планових питань порядку денного голова облдержадміністрації розклав усе по поличках. Як стосовно власних «гріхів» перед урядом, так і щодо перспектив перебування на нинішній посаді. А потім провів ще й прес-конференцію. Зазначимо: то були найвідвертіші публічні висловлювання відомого політика за час його «губернаторства» на Полтавщині. Адже раніше політичних оцінок він свідомо уникав.

      «Мене сьогодні ставлять перед необхідністю реагувати на політичну ситуацію, — зазначив Валерій Михайлович. — Досі я закривав очі на багато речей. Зокрема, на те шоу з переобранням голови, яке влаштували в обласній раді. Воно покращило життя людей? Поліпшило якість роботи ради? Ні! А перед цим призначили керівника обласної податкової без погодження з головою облдержадміністрації. Це ж політичні ігри, які не мають нічого спільного з персональною відповідальністю за реальний стан справ».

      За іронією долі, головним і практично єдиним «пунктом обвинувачення» обласного голови Полтавщини, за яким його мали «відставити» за поданням Кабміну, став той (збільшення регіональної недоїмки до державного бюджету в 2,2 раза), у всіх деталях і тонкощах котрого Валерій Асадчев розбирається чи не найдосконаліше. Бо кому-кому, а вчорашньому заступнику голови Бюджетного комітету Верховної Ради добре відомі механізми наповнення державної скарбниці. Тож, відповідаючи на запитання кореспондента «УМ» стосовно його контраргументів на закиди чільних урядовців, «губернатор» вкотре влаштував для них своєрідний лікнеп:

      — Якби ж мене в уряді запитали про ту недоїмку до Державного (підкреслюю — не місцевого) бюджету раніше, там одержали б абсолютно фахову відповідь. По-перше, я не несу відповідальності за наповнення держбюджету. Її несе Державна податкова адміністрація, яка, на превеликий жаль, ніяк не підпорядкована облдержадміністрації. Прямим доказом того є вже згадане призначення нового керівника податківців області без моєї згоди. Не менш важлива й інша обставина: насправді Полтавщина в таких обсягах держбюджету не заборгувала. А чому цифра така? Та тому, що на нашій області лежить величезний тягар так званих рентних платежів потужних підприємств нафтогазового комплексу із більш ніж зацентралізованої державної системи. Саме тих підприємств, які давно зареєстровані як юридичні особи в Києві, а на Полтавщині діють лише їхні фактичні цехи, що перераховують гроші в столицю. А це сьогодні більше 200 мільйонів гривень.

      Чи є інші проблеми з оподаткування доходів у бюджет держави? Безумовно, є, продовжує Асадчев. — Візьмемо той же єдиний податок, податок на прибуток підприємств. Я говорив і колишньому, і вже нинішньому керівникам обласної податкової — ви тут недопрацьовуєте, і ми готові вам допомогти. Не як адміністратори — як економісти. Та поки що жодної спільної фахової наради з облдержадміністрацією наші податківці, на жаль, не провели. Прикро, але такої фахової розмови бракувало й перед засіданням уряду. Тому в четвер мені довелося поставити пану Азарову таке питання: якщо ви рекомендуєте зняти мене з посади за те, що обласна податкова адміністрація «не добрала» до державного бюджету, то хіба я не повинен відреагувати на це поданням на звільнення її голови, якого призначили без погодження зі мною? Запитання залишилося без відповіді. Ось до чого призводять політичні ігри. Саме політика домінувала при підготовці засідання уряду. Усе те, на превеликий жаль для Кабінету Міністрів, провалилося. І я відверто сказав Прем'єру: Вікторе Федоровичу, мені дуже сумно від того, що «губернатори» втерли носа і уряду, і головам рад, які просто не фахівці, не володіють реальною ситуацією. Дехто потім почав виправдовуватись. Та найважливіше те, що після цього вже почалася конструктивна розмова.

      Відповідаючи на запитання «УМ» стосовно можливої добровільної відставки, Валерій Асадчев запевнив, що такої «відставної» заяви писати не збирається. Бо ж прибув на Полтавщину «надовго». Принаймні працювати тут має намір до того часу, «поки самому не набридне» або не попросить звільнити місце сам Президент, «слугою» якого вважає себе пан Валерій. Причому таке неформальне «звання» його зовсім не обтяжує. Оскільки у «губернаторського» воза впрягся тільки тому, що «дуже хочеться допомогти Президентові Віктору Ющенку», котрого знає давно і вважає «політиком європейського зразка».

 

ДОСВIД
«Бо я прапор пiдiймав!»

      Не менш відвертою була і політична полеміка з «донецькими» на розширеному засіданні колегії ОДА за присутності на ньому місцевих «донів». «Я прийшов сюди працювати, — наголосив Валерій Асадчев. — Але якщо мене втягнуть у політичне протистояння з використанням політичних методів, то навряд чи хтось із вас у мене виграє. Хоча б тому, що я політик із дуже великим досвідом і ще в 1990 році піднімав перший синьо-жовтий прапор над будинком райдержадміністрації у Києві. А в 2004 році я не мав на Полтавщині жодних повноважень, але приїхав сюди зі столиці, очолив виборчий штаб Віктора Ющенка і виграв.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>