750 свічок на іменинному пляцку Львова

03.10.2006
750 свічок на іменинному пляцку Львова

Лазерне шоу на стінах Львівського оперного театру. (Фото УНIАН.)

      У неділю ввечері львівський вокзал як ніколи вирував емоціями. Метушаться люди з відкритими пляшками львівського пива в руках, хтось допиває шампанське просто з горла, на пероні прощаються двомовні компанії — україномовні запрошують ще приїжджати, російськомовні дякують за прекрасні гостини. Поруч пробігають, поспішаючи до свого вагона, щасливі молодята у весільному вбранні. Вони одразу після реєстрації шлюбу в Києві гайнули до Львова на весільну прогулянку. «Ми щойно з Бреговічем по п'ятдесят грам випили! Чесно!» — тішиться наречений. «А ми бачили Тимошенко... А ми натанцювалися під українські народні на площі Ринок. а ми були у «Синій пляшці»!... Ой, а там такі гарні дівчата були», — чути то від одного, то від іншого гурту від'їжджаючих додому гостей міста Лева, який на минулих вихідних відгуляв свої 750 років.

 

      Водночас у цьому феєрверку вражень можна було почути і здивування на тему відсутності води у кранах через вічну водну проблему у Львові, неможливості перекусити через здоровенні черги до лотків з їжею і загалом їхню невелику кількість та на тему специфічного смороду у двориках і на вуличках центру міста через недостатню кількість туалетів.

      Ці зауваження мер Львова Андрій Садовий не сприйняв у свій бік. За його словами, на час святкувань були максимально задіяні всі заклади громадського харчування. «І біотуалетів було достатньо. Але наші люди звикли в під'їздах справляти нужду», — виправдовувався мер. Проте довжелезні черги до синьо-білих будок, яких було значно менше, ніж лотків із пивом, мабуть, змушували декого таки не з великого бажання загиджувати будинки та бруківку древніх вуличок.

      Для самих же львів'ян вулиці «із запашком» — картина звична. На відміну від гостей, їхні основні враження висловлювалися в дещо переляканому «Боже! Скільки людей!» і обуреному «А чому в небі так і не з'явився Оперний театр!?» щодо проведення широко розрекламованого лазерного шоу. Цілий недільний день мешканці міста обговорювали тему цього світлового дійства, що відбулося напередодні ввечері. «Таке бачив Лондон, Париж, Нью-Йорк, Лос-Анджелес... і тепер ми!» — інтригували протягом кількох місяців львів'ян організатори святкувань та сам постановник світлового шоу, німецький режисер Герт Гоф. Чи то Гоф перехвалив сам себе, чи то перекладачка всіх ввела в оману, але очікування більшості не були виправдані. Львів'янам обіцяли, що на небі лазерними променями, довжиною 70 кілометрів, буде виведена фігура Оперного театру, яка поступово опуститься на саму будівлю опери. Казали, що це побачать усі, хто буде в центрі міста. Але в результаті вже за сто метрів від місця подій присутні на шоу навіть не чули музичний супровід дійства, зокрема звуки оркестру, яким диригувала екс-львів'янка Руслана. На що потім Андрій Садовий сказав, що попереджав львів'ян, що краще на шоу дивитися по телевізору. А на запитання, чому під час свiтлової феєрiї обіцяний Оперний театр в небі не з'явився, мер іронічно додав: «Українці такий народ, що хоче, аби все відбувалося за помахом чарівної палочки. А так не буває. Чомусь усі очікували, що раптом Опера підніметься і буде літати над нами!». Він порадив незадоволеним передивитися відеозапис шоу і зрозуміти, що такої краси Україна ще не бачила. Те, що це було гарно, ніхто і не заперечує, але питання «А де ж Оперний в небі?» і досі мучить львів'ян.

      Олiї у вогонь обурливих настроїв підлив і той факт, що люди не лише не побачили Оперного в небі, вони взагалі не змогли доступитися на проспект перед театром. Більшість львів'ян і гостей міста просто навпроти застрягли у людських пробках у вузеньких вуличках міста, які ніколи за всю історію не бачили такої кількості народу. Часто з натовпу можна було почути крики через давку. Зробили велику помилку і власники авто, що залишили на бічних вулицях свій транспорт. Адже найбільш «цікаві» глядачі, аби щось побачити, почали вилазити не лише на дерева, а й на машини. В результаті один «Мерседес» залишився без лобового скла, а «Волга» — із прогнутим дахом. Вилазити на авто довелося і лікарям швидкої, оскільки їхній транспорт повністю оточили люди, пацієнтів довелося приймати просто на даху. В пацієнта перетворився  і сам лікар, який у результаті впав із машини, потягнувши за собою хворого, якого якраз оглядав.

      Про те, як можна було уникнути цих прикрощiв святкувань, не знає ніхто. Адже до цього камерного міста з'їхалося кількасот тисяч туристів, частині з яких довелося ночувати через брак готелів у школах. Театральний фестиваль, фестиваль середньовіччя, ремесел, ковалів, ретро-автомоблів, джазу, фольку, літературний, кінофестиваль... Кожен міг обрати щось на свій смак. Плюс iз концертом приїхали серб Горан Бреговіч, француженка Інгрід, екс-льв'яни «Океан Ельзи», Руслана, «Плач Єремії.» На вулицях міста можна було зустріти Юлію Тимошенко, Віталія Кличка, Богдана Ступку, значну частину депутатського корпусу Верховної Ради, кілька міністрів (але винятково з «помаранчевого» табору), 25 іноземних послів, мерів чи не усіх українських міст і навіть Андрія Ющенка, що гуляв по місту разом зi своїм другом, секретарем Київської міськради Олесем Довгим.

      По площі Ринок прогулятися вирішили і три президенти — України, Польщі та Литви. Як згодом з'ясувалося, у протоколі цієї прогулянки передбачено не було. Тому коли Ющенко та його колеги погодилися на пропозицію мера Львова пройтися площею Ринок, служби охорони трьох президентів були шокованi. «Але мені Ющенко пообіцяв, що його охоронці будуть чемні і в мене після того від них проблем не буде», — з усмішкою коментує Андрій Садовий. 

      Із високоповажних міжнародних гостей приїхала губернатор Санкт-Петербурга Валентина Матвієнко, яку вважають однією з найбільш наближених осіб до Путіна. До речі, виступаючи в Оперному театрі на урочистому відкритті свята, вона зібрала чи не найбільше оплесків. Адже, чи то згадавши своє українське коріння, чи то живучи стереотипами про нелюбов галичан до «москалів» Матвієнко виголошувала чималу промову українською.

      Вразив львів'ян і Віталій Кличко. «Це найкращий подарунок, який ви могли зробити нашому місту — заговорити українською мовою!» — тішилася якась жіночка після відкриття чемпіоном спортивного майданчика, будівництво якого він профінансував. Інший подарунок зробив Львову міністр Юрій Луценко. Він пригощав львів'ян 900-кілограмовим помаранчевим тортом. Під час частування львів'яни буквально за кілька секунд зруйнували всі старання організаторів свята у процесі переконання гостей, що Львів — це справжнє європейське місто. Так, щоб вхопити собі шматок торту, люди прорвали загорожу, дехто навіть побився. На одязі ласунів позалишався помаранчевий крем, а по всьому центру валялися недоїдки цього славетного торта.

      «Лише за перший день святкувань ми зібрали 150 тонн сміття. Наскільки треба не любити це місто, щоб так смітити!» — обурювався майже по завершенні свята мер Садовий. На закінчення залишається лише згадати про слова з привітання Президента України львів'янам: «На сторожі того, щоб не стати малим народом, в Україні стоїть місто Лева. Хай ця велична сторожа завжди буде ревною і достойною. Цього потребує Україна. І це — найважливіше, що я хочу на завершення побажати дорогому і рідному мені місту».

 

      Інші матеріали на тему відзначення 750-річчя Львова з ексклюзивними коментарями відомих особистостей та інтерв'ю з мером Львова читайте в наступних номерах «УМ».

  • Гривнева десятка

    Рівно 10 років тому — «як діти в школу», бо в понеділок 2 вересня, — була запроваджена в обіг українська гривня. Тоді, після періоду гіперінфляційної смути, повноцінну національну валюту чекали як панацею стабілізації. Так і сталося: гривня принесла в Україну відносний грошовий спокій, водночас і гривню вберегли від ударів та потрясінь. Те введення до кас та гаманців нових незалежних грошей відбулося чітко й виважено — так, що даний приклад вдалої грошової реформи вже вивчають студенти західних університетів. >>

  • Смерть купонам. Хай живе гривня!

    У вересні українська грошова одиниця святкує перший солідний ювілей — 10 років. Кожен дорослий українець пам'ятає ці буремні часи. Однак багато чого вже забулося — часу, як-не-як, чимало пройшло. Про те, як українці сприйняли нові гроші, чого боялися і на що сподівалися, нагадує «Україна молода». >>

  • Щось у вашого гетьмана очі не ті...

    Відколи існують гроші, завжди існувало чимало бажаючих їх підробити. Не стала винятком й українська гривня. За 10 років її існування у правоохоронців накопичилося чимало прикладів фальшивомонетництва, а картотека гривневих «умільців» постійно поповнюється. Щоправда, в Департаменті державної служби боротьби з економічною злочинністю «УМ» зазначили, що за обсягами грошової маси рідну гривню усе ж таки підробляють значно бiльше, ніж іноземну валюту — долар чи євро. Але й тут є нюанси. Старший оперуповноважений в особливо важливих справах ДДСБЕЗу Ігор Мнішенко розповідає, що фальшиву іноземну валюту переважно ввозять із-за кордону i якість таких «доларів» та «євро» дуже висока. До того ж підробляють, як правило, 50-ти та 100-доларові купюри. >>

  • Копієчка як пам'ять

    Цікаво, що затятий нумізмат зі 40-річним стажем не обмежується показом своєї багатої у прямому і переносному сенсі експозиції для земляків чи гостей приморського міста. Про його приватний музей, до речі, створений на рік раніше від відомчої колекції при Національному банку України, і, відповідно, історію національної грошової одиниці відтепер знають у 60 країнах світу. Статистика проста — Олександр Романович підрахував кількість відвідувань за три роки тримовного сайту музею (www.museum-of-money.org). Для «УМ» він уточнив: найбільший інтерес проявляють до його експозиції (а у нього зібрано практично все, що слугувало і слугує грішми на теренах сучасної України) росіяни, за ними — наші співвітчизники, а замикають трійку, як не дивно, мешканці далекої Австралії. Гривня у колекції пана Олещука посідає чільне місце. >>