Композиція без опозиції

14.09.2006
Композиція без опозиції

«Важковаговики» з Партiї регiонiв стали грудьми проти спроб БЮТ проконтролювати їхню владу. (Фото Володимира СТАДНИКА.)

      Не встигли народні депутати як слід оклигати від канікул і призвичаїтися до парламентських буднів, як у Верховній Раді вже відбулася перша міжфракційна сутичка. Склад основних учасників традиційний: Партія регіонів проти Блоку Юлії Тимошенко, передовики влади та опозиції. Лінія конфлікту між ними виявляється більш широкою й глибокою, аніж це здається на перший погляд. Бо йдеться не про партійні інтереси і не про банальне створення чергової тимчасової слідчої комісії ВР (цього разу — з приводу зростання газових тарифів для населення), а про демократію в Україні загалом.

      Бучу здійняв БЮТ. Бо представники коаліції, хоча спочатку формально й погодилися на Юлину ініціативу, потім перекинули її з ніг на голову настільки, що тепер опозиціонери абсолютно справедливо лементують: чи може при новій коаліції бути демократична опозиція взагалі?

 

«Комісійні» збори: мала виграти опозиція, та не дала влада

      Суть претензiй Блоку Юлії Тимошенко була така: БЮТ вимагав створити парламентську комісію для вивчення законності встановлення тарифів на газ. Опозиціонери вважають, що останнє зростання цін на газ і на комунальні послуги (які теж залежать від газу) є невиправданим. Адже газ вітчизняного видобутку, що йде у комунальну сферу, значно дешевший, аніж імпортний. Юлія Тимошенко з парламентської трибуни заявила, що на різниці між реальною ціною «блакитного палива» і тією, яка підвищена, нагріває руки компанія «Росукренерго». Відтак Юлія Володимирівна зазначила, що нова коаліція «оголосила народу України тарифну війну».

      Аби побороти це явище, опозиціонери й запропонували створити тимчасову слідчу комісію. Її головою хотіли призначити БЮТівця Миколу Сивульського, який за часів прем'єрства Тимошенко очолював Головне контрольно-ревізійне управління.

       І комісію таки створили. За таке рішення проголосувало 177 народних депутатів (потрібно 150), головним чином БЮТівці та «нашоукраїнці». А потім видатні «господарники» з правлячої коаліції взялися показувати, хто ж у домі господар. До БЮТівського проекту було внесено кілька поправок, а саму слідчу комісію було створено у, м'яко кажучи, видозміненому вигляді. Замість Сивульського керівницею ТСК призначили комуністку Аллу Александровську — ту саму, яка напередодні, коментуючи пропозицію Тимошенко, сказала, що «Юлія Володимирівна тут у темі, бо те, що творила «ЄЕСУ» (цією корпорацією свого часу керувала лідерка БЮТ. — Авт.), те робить зараз «Росукренерго». Іншою поправкою комісії доручили вивчити обгрунтованість списання боргів тією самої «ЄЕСУ».

      За комісію «а ля Александровська» проголосувало 230 нардепiв — представники Партії регіонів, комуністів та соціалістів. Потенційний учасник цієї більшості, «Наша Україна», в цьому питанні була ближчою до БЮТ.

      Коли «вдосконалений» на користь коаліції проект ставився на голосування, БЮТівці й кинулися до трибуни. Вони вимагали припинити «дідівщину» більшості. На поміч головуючому комуністу Адамові Мартинюку побігли «регіонали». Перший віце-спікер був змушений оголосити перерву. Спроби Мартинюка пробратися до свого місця в президії не мали успішного завершення, і він оголосив про закриття вчорашнього засідання.

Як дійти до авторитаризму?

      Основний висновок Юлії Тимошенко, висловлений на брифінгу після «комісійних» перипетій, — коаліція не готова визнати інститут опозиції. І, слід відзначити, правди у словах Тимошенко є дуже багато. Бо це нібито логічно: коли створюється структура, яка має контролювати владу, її треба віддати опозиції. Однак коаліція визнавати це право за опонентами не захотіла.

      Крім того, більшість діяла з порушеннями регламенту. Бо для створення комісії потрібно 150 голосів, і така кількість знайшлася (це свідчить ще й про те, що конституційної більшості «сині» з сателітами ще не мають). На цьому начебто й треба було поставити крапку. Тим більше, що опозиціонери ще під час дискусії аргументували, що для розгляду питань, які стосуються організаційних і контролюючих функцій парламенту, регламентом передбачена інша процедура, ніж для звичайних законопроектів. Однак ліва й центральна частина сесійної зали поставили над усе свій переважаючий статус. У чому сила, брате? У законі? Ні, в більшості! «Мартинюк порушив усе, що міг, і регламент, і Конституцію. Він зробив усе, щоб нівелювати опозицію в парламенті», — каже Юлія Тимошенко.

      Подібною є й оцінка міністра оборони Анатолія Гриценка, який учора завітав до Верховної Ради. «Це прямий шлях до авторитаризму, — зазначив Гриценко у коментарі УНІАН. — А якщо це буде продовжуватись, то й до диктатури».

      Представники коаліції, звісно, кажуть, що все зробили чесно й справедливо. «Була звичайна процедура прийняття постанови за основу, а після цього голосування по кожному окремому додатку до цієї постанови і потім — голосування в цілому», — пояснив «регіонал» Євген Кушнарьов. «Інша річ, що механізм формування слідчої комісії і багато інших питань закладені в регламент без урахування того, що у структурі Верховної Ради на сьогодні є більшість і опозиція», — додав Кушнарьов. Він зазначив, що подібні питання «можуть бути зняті після якомога скорішого прийняття закону про опозицію», повідомляє «Українська правда».

      Але ж, стривайте, якщо коаліціонери визнають право меншості бути опозицією, то навіщо тоді користуватися всілякими лазівками й недоліками законодавства, щоб не дати своїм противникам функцій нагляду? Не щиро це. За освоєння курсу «Основи демократії» — «регіоналам» жирна «двійка».

«Я хочу запитати в Януковича, чи він будує мафіозну країну»

      Усе це відбувається на тлі переходу України до парламентсько-президентського устрою. Всі вже встигли пересвідчитися, що формування найбільшої новації цієї моделі — парламентсько-урядової коаліції — відбувається із затяжним і гучним скрипом. А що вже тоді казати про «антонім» цього утворення — опозицію? Тут теж мають відбутися своєрідні пологи. Тим більше  що про потребу формування інституту опозиції в нас останнім часом говорять досить-таки багато й часто.

      Як свідчення небайдужості принаймні частини влади до статусу опозиції свідчить позавчорашня зустріч Юлії Тимошенко з Президентом Віктором Ющенком. Провідниця БЮТ розповіла, що обговорювала з Ющенком те, як мусять співпрацювати влада і опозиція, як має формуватися істинна опозиція. Ющенко своєю чергою пояснив, що опозиція та влада, хоча статусно й займають протилежні боки, мусять мати спільні цінності в захисті глобальних національних інтересів. Висновок Юлії Тимошенко про зустріч із Ющенком такий: «Я думаю, що Президент буде на боці того, щоб опозиція набула свої права».

      Але ж одна справа — глава держави, і зовсім інша — коаліція та її провідник Віктор Янукович. Не Ющенко ж давав вказівку з Банкової призначати на голову «газово-комунальної» комісії Александровську. От до цих хлопців мають бути питання.

      Власне, поговорити про статус опозиції Тимошенко збирається і з Віктором Януковичем. Ця зустріч призначена на наступний вівторок. «Я хочу запитати в Прем'єра, яку країну він будує — мафіозну чи демократичну, — зазначила на вчорашньому брифінгу пані Юлія. — Якщо демократичну— то він має дати опозиції ті права, які я оголошувала для них, коли Мороз ще не зруйнував нашу коаліцію (йдеться про період створення «помаранчевої» коаліції, коли Прем'єром мала бути Тимошенко. — Авт.)».

      А що стосується вже згаданого закону про опозицію, то над ним ще працюють. Юлія Тимошенко в коментарі «УМ» зазначила, що в залежності від того, як влада поставиться до цього документа, можна буде робити висновки про демократичну сутність правлячої верхівки. «Якщо опозиція одержить реальні права, а не тільки можливість говорити з трибуни, якщо влада відкриється для контролю опозицією, значить вона не боїться контролю, — вважає лідерка БЮТ. — Якщо ж влада чинитиме спротив, це означає, що вона є клановою та мафіозною».

«Фракція позафракційних» як приманка для втікачів

      Зараз Блок Юлії Тимошенко переживає ті процеси, які відбуваються з кожною політичною силою, що переходить в опозицію. Втрачаються ресурси, відходять люди. Хтось називає це самоочищенням, хтось — втратою впливів. Учора троє нардепів із фракції БЮТ приєдналося до «антикризової» коаліції. Це Інеса Вершиніна, Дмитро Крючков і Максим Луцький. Останній через свою прес-службу пояснив, що вирішив покинути фракцію через надміру радикальну позицію Тимошенко. Начебто Луцький це тільки тепер помітив.

      Цих людей Тимошенко називає зрадниками, зазначає, що вони отримують за перехід від трьох до п'яти мільйонів доларів, і прагне позбавити їх депутатських повноважень. Певно, через суд.

      Наразі БЮТ може шукати посилення хіба що в інших політичних силах. Та й то не буквально, а лише ідеологічно: депутат же не може вийти зі своєї фракції і вступити до іншої, інакше його позбавлять мандата. Йдеться про міжфракційне опозиційне об'єднання, про яке Тимошенко обіцяла оголосити найближчого вівторка.

      Троє згаданих вище «зрадникiв» перебувають у фракції БЮТ. Хоча є підозри, що невдовзі їх звідти виключать. А позафракційний депутат у нас більш безправний, аніж його колега з «пропискою». Наприклад, інтереси чи законопроекти окремого парламентарія керівництво фракції може пролобіювати на засіданні погоджувальної ради. А депутат зі статусом «вільного художника» такої преференції не має. Це вже знають усілякі гладії та зубики, яких вигнали з БЮТ за приєднання до більшості ще на минулій сесії.

      Проте частина «коаліціонерів» запропонувала внести зміни до регламенту, за якими група позафракційних депутатів мала б ті ж права, що й повноцінна фракція.

      Народний депутат від «Нашої України» Борис Беспалий в коментарі «УМ» розкритикував цю ініціативу. Беспалий каже, що, коли депутат виходить із фракції, він відступає від позицій, декларованих ще під час виборів, і це його клопіт, що в нього після виключення не буде певних прав.

      Ясна річ, опозиціонери сприйняли ці ініціативи критично. «Ці всі зміни постановою вносяться лише для одного — щоб легалізувати корупцію у Верховній Раді, — вважає БЮТівець Олександр Турчинов. — Легалізувати тих, хто зрадив свою партію, своїх виборців. Для тих зрадників і надсилається сигнал, ми вас, мовляв, чекаємо, беремо на баланс, вас чекає причал...».

      Таку ж думку має Микола Томенко: «Цією постановою Партія регіонів хоче дати аргументи для тих людей, котрі виходять з нашої фракції та фракції «Наша Україна»: вони, мовляв, матимуть окремий статус, з ними рахуватимуться». В такому випадку невдовзі створиться «фракція позафракційних», передає думку нардепів агенція УНІАН.

Не критикуйте владу, бо можете сісти на два роки

      А на закуску — ще одна «прєлєсть», видана «регіоналами». Цього разу вона стосується не парламентської опозиції, і не тільки опозиції як явища, а взагалі всього критичного, що може пролунати на адресу представників влади. Як розповів учора з трибуни народний депутат від БЮТ Олег Ляшко, в апараті Верховної Ради зареєстровано законопроект, який передбачає поновлення у Кримінальному кодексі статті про карну відповідальність за наклеп. Колись ця стаття була в ККУ, і за Кучми від неї постраждало багато журналістів, які насмілювалися писати критичні слова проти влади. Це спритно класифікували як наклеп і влаштовували «писакам» чималі проблеми з перспективою відсидіти п'ять років у буцегарні.

      «Але народний депутат із фракції «Регіонів» Василь Кисельов показує, що він демократ, — вдається до іронії Олег Ляшко. — Якщо раніше ця стаття по частині 3 передбачала п'ять років позбавлення волі, то зараз він пропонує саджати журналістів на два роки. А по частині 2 і 3 він пропонує, щоб справи порушувалися прокуратурою або СБУ. Тобто, наприклад, ви написали про того ж Кисельова статтю. Йому не сподобалося, він вважає це наклепом і, замість іти до суду, щоб довести свою правоту, за нього все вирішить прокуратура».

      Ляшко каже, що й сам свого часу постраждав від тієї статті КК (її було скасовано в 2001 році). «Справа тривала дев'ять років, — розповідає кореспондентовi «УМ» журналіст-депутат. — Проти мене Генпрокуратура порушила справу, бо, бачте, тодішній Прем'єр-міністр, про якого була стаття (Василь Дурдинець. — Ред.), не бажав іти до суду доводити свою правоту. Зрештою, місяць тому Європейський суд визнав, що я мав рацію, а мої права було порушено. Але, вибачте, я маю дев'ять років доводити, що я не дурень?»

      Олег Ляшко переказує статистику, що, коли була кримінальна стаття про наклеп, то нею користувалися саме при конфліктах між журналістами та посадовцями, а не тоді, коли хтось звів наклеп на, скажімо, сусіда. «Правового аспекту тут немає — це чиста політика, — обурюється БЮТiвець. — Це форма цензури, хрест на свободі слова і громадянських правах».

      Цей законопроект здивував також і «регіоналку» Ганну Герман. «Ми йдемо до інших стандартів взаємовідносин із пресою, а те, про що ви кажете, — це крок назад, — зазначила у коментарі «УМ» радниця Януковича. — Я ініціюватиму відкликання цього законопроекту, а якщо не знайду порозуміння, то ми відхилимо його на комітеті з питань свободи слова. Більшість нашої фракції керується демократичними стандартами».

      Пані Герман не вперше виступає з речами на користь свободи слова, якi, на жаль, не завжди усвідомлюють її колеги по фракції. Подібне «демократи» від Партії регіонів казали й після конфлікту свого члена Калашникова з телевізійниками СТБ. Той інцидент мав би надовго відбити у всіх «біло-блакитних» бажання наїжджати на громадських та полiтичних «контролерів». Як видно — не відбив узагалі...

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>