Джаз, оксамитовий вересень і море — чи може бути більш гармонійне поєднання? Коктебель кілька років тому став місцем тусовки українських, російських та світових зірок джазу, а здається, що так було завжди. Побачити виступи джазменів на тлі моря щоденно сходиться до 10 тисяч глядачів — на два майданчики, розташовані біля самого моря (Відкрита і Волошинська сцени). І море теж, мов учасник фестивалю, підіграє, імпровізує разом із музикантами, і ці дуети вільної музики і природи утворюють унікальну, неповторну атмосферу.
Цього року організатори взяли за мету об'єднати різний джаз... Серед хедлайнерів — люди, які стали легендами світового джазу. Це Stanley Clarke, Kenny (Blues Boss) Wayne, Billy Cobham.
Віртуозний виконавець та надзвичайно цікавий композитор Стенлі Кларк (Stanley Clarke) грає як на електро- й акустичному басу, так і на контрабасі. Він — «піонер» та майстер слеп-фанкової техніки. Кларк заклав основи нової школи бас-гітари. У Стенлі завжди була можливість грати джаз тільки з найкращими. Без сумніву, найбільший успіх у ранній кар'єрі Кларка пов'язаний із командою Чіка Коріка, який пройшов школу самого Майлза Девіса, і групою Return to Forever — рок-орієнтованим ф'южн-квартетом. Пізніше створив всесвітньо відомий проект The Clarke/Duke Project разом із Джорджем Дюком.
Кенні Уейн, якого в Канаді називають «Блюзовим босом» (Kenny Blues Boss Wayne), грає класичний, немодернізований, джамп-блюз. Його виконання цікаво поєднує блюз і бугі-вугі. Окрім надзвичайного музичного таланту, Кенні має потужну енергетику та харизму, що в поєднанні надає його виступам неповторної гіпнотичної атмосфери.
Біллі Кобхем — барабанщик, композитор, аранжувальник. Вже більше тридцяти років він користується визнанням у всьому світі. Серед його постійних клієнтів — Джеймс Браун, Ларрі Коріел, Хербі Менн, Джон Маклафлін, Майлз Девіс та інші. Це людина, яка постійно перебуває у творчому розвитку, ніколи не зупиняючись на досягнутому. Широкий, кожний раз новий музичний погляд робить його творчість свіжою, цікавою і непередбачуваною.
З'їдуться й інші майстри джазу: Андрій Кондраков — арт-директор пітерського джазового клубу JFC і проект Brasil all stars, учасники якого зібрані з усього світу; Apple tea — гордість білоруського джазу; Saskia Laroo — найвідоміша в світі жінка-трубач, Oлексій Козлов і ARS Nova — trio та інші. Всі неповторні, цікаві й різні, як і сам джаз.
Вперше на фестивалі буде реалізований сенсаційний проект «Джаз зі швидкістю світла». Хедлайнери фестивалю під час свого виступу на Волошинській сцені впродовж 10—20 хвилин зіграють у режимі реального часу з музикантами, якi перебувають у студіях різних європейських країн. Це стало можливим завдяки інтернет-технології Musigy, розробленій російсько-українською групою студентів, яка отримала гран-прі на світовомі конкурсі Microsoft Imagine Cup 2005 в Японії. Музиканти можуть бачити зображення один одного і чути загальний звук високої якості — ніби всі вони перебувають на одній сцені.
Окрім концертів, фестиваль організовує багато зустрічей iз поетами і художниками, інтелектуальні диспути філософів, джем-сейшени музикантів, парусні гонки тощо.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
