«Коаліціада-2» та інші ознаки осені

06.09.2006

      З  огляду на подальше втілення в політичну та управлінську реальність конституційної реформи початок нинішнього політичного сезону, на відміну від попередніх, може відзначитися деякими своєрідними нововведеннями. Однією з осей, навколо якої розгортатимуться політичні події, можуть виявитися не тільки традиційні питання прискорення та логічного завершення бюджетного процесу, поточної законотворчої діяльності, а й розбудова та легітимація взаємин між урядом, Президентом і Верховною Радою, тобто встановлення легітимних «правил гри». Ідеться про розробку й узгодження законів, які не ухвалювалися роками, про Кабінет Міністрів та секретаріат Президента. До переліку нагальних проблем нинішнього політсезону додадуться й неоднозначні питання стосовно програми діяльності уряду, її затвердження чи незатвердження. Цей процес відбуватиметься на тлі перманентного політичного перепозиціонування та появи нових домовленостей між Партією регіонів і «Нашою Україною».

      Новий політичний сезон буде також позначений становленням опозиції та поширенням її впливу на діяльність усіх гілок влади в Україні. БЮТівці, колеги «нашоукраїнців» по колишній «помаранчевій» команді, яка остаточно канула в Лету, пророкують розкол «НУ» і переходять в опозицію не лише до керівників держави, а й до «Нашої України» (і не тільки на рівні заяв лідерів, а й на місцевому рівні). Тож наскільки дієвими та життєздатними можуть виявитися «правлячі коаліції» між «НУ» та БЮТ в обласних та районних радах на Заході й у Центрі України, побачимо вже незабаром.

      Окремі сюжети, які потребують уваги, — здійснення адміністративної реформи, реформування органів місцевого самоврядування та пошук формату співпраці між Центром і регіонами за умов реалізації цих реформ.

* * *

      Процеси в самому парламенті теж можуть становити інтерес для тих, кому все це досі не набридло. Можливим, але в доволі млявому виконанні, видається сценарій «коаліціади-2». Цей процес за своїм змістом та значенням сьогодні артикульовано, хоч і достатньо розпливчасто. Так само, як і нинішній формат «антикризової» коаліції, яка й висунула у прем'єри Віктора Януковича.

      Тривають переговори про нову, умовно кажучи, «широку» коаліцію. Беручи до уваги результативність цих переговорів, можна відзначити складнощі позиціонування представників «Нашої України», зокрема, нечіткість їхнього бачення формату майбутньої коаліції, механізмів ухвалення і блокування рішень. Усе це разом дозволяє висловлювати сумніви щодо її життєздатності. Частина блоку «Наша Україна» підтримує чи то підписання нової угоди, чи то приєднання до вже існуючої. Проте, судячи з окремих заяв, у «НУ» тривають дискусії про засади створення нової коаліції, тобто її новий формат.

      «Я думаю, що насправді ніякого приєднання не буде. Буде сформульована якась спільна думка наприкінці дискусії, і фракція вестиме якусь свою лінію», — зазначає у зв'язку з цим народний депутат Ксенія Ляпіна. За її словами, низка партій, які входять до блоку «Наша Україна», сформулювали власні умови щодо вступу до такої коаліції. Найголовніша з цих умов — переформатування «антикризової» коаліції, а не приєднання до існуючого її формату. Серйозною перешкодою для вступу «Нашої України» в «широку» коаліцію є присутність у ній Комуністичної партії. Зокрема, 1 вересня було озвучено позицію голови Народного руху Бориса Тарасюка, який обіймає посаду міністра закордонних справ, щодо участі цієї партії в «широкій» коаліції. Серед іншого він наголосив: «...Моя думка така, що переважна більшість рухівців виступає за входження до цієї коаліції, оскільки вони думають не лише про ідеали Руху, на лише про демократію, верховенство права, —вони думають також і про майбутнє нашої держави, її цілісність. А цього можна досягнути завдяки поєднанню всіх політичних сил, у тому числі і колишніх опонентів. Україна у нас одна, і не можна її ділити. Думаю, що здоровий глузд і відповідальність перед майбутнім візьмуть гору і рухівці, як і завжди, приймуть виважене і правильне рішення».

      Одначе сценарії на кшталт «коаліціади-2» є ризикованими для представників Партії регіонів, адже знову окреслиться перспектива нескінченних переговорів. Також виникає й можливість потрактування такої нової «широкої» коаліції як свого роду «троянського коня» для політичного керівництва ПР, оскільки реакція представників «НУ» на ті чи інші рішення та законодавчі ініціативи Кабміну буде не завжди передбачуваною або й негативною. Водночас «Регіонам» було б невигідно втрачати «страхові голоси» комуністів і соціалістів. Тож так чи інакше, але формат співпраці цих достатньо антагоністичних сил у ВР шукати доведеться.

      Ризики для ПР тут очевидні. Гіпотетичний оновлений коаліційний формат, утворений не шляхом приєднання «НУ» до «антикризовиків», а шляхом формування нової структури коаліції, має передбачати укладання нової коаліційної угоди, а також, що логічно, може спричинити нові кадрові пертурбації всередині уряду та навколоурядових структур. У світлі теорії (але, зрозуміло, не практики) може знову постати парадоксальне питання про кандидатуру Прем'єра, яку, за оновленою Конституцією, має подавати Президентові вже нова коаліція.

* * *

      Якщо коаліція з'явиться в новому форматі, то логічним також виглядатиме узгодження її програмних цілей та завдань із програмою урядової діяльності, яку сьогодні розробляє Кабмін, визначення дієвих регламентних механізмів співпраці в традиційному трикутнику української влади. А сьогодні визрівають ще й нові проблеми та окреслюються нові законодавчо-політичні позиціонування та предмети баталій.

      Під час свого виступу в день обрання Прем'єром В. Янукович більш ніж ритуально відгунувся про роль Президента у новому форматі взаємин урядової й президентської, а також і парламентської команд: «Що ми з вами здатні зробити? Ми з вами здатні зробити той механізм співпраці уряду і парламенту, якого не вистачало практично всі роки незалежності. Саме цей механізм дає нова Конституція — коли уряд разом із парламентом, разом із Президентом мають єдину програму розвитку країни. Коли урядом приймаються і готуються зважені рішення. Парламент приймає відповідні закони, Президент має місце глави держави згідно з Конституцією і об'єднує цей процес». Але свою позицію стосовно того, яким чином відбуватиметься тристороння співпраця, Янукович так і не виклав. Однак її практична реалізація спостерігатиметься вже сьогодні.

      До речі, якщо говорити про контексти розподілу важелів, механізмів та легітимованих впливів і про Універсал національної єдності, підписаний напередодні голосування у ВР за Януковича, то, за великим рахунком, тут також виникають питання щодо імплементації його положень у різноманітні гіпотетичні і цілком реальні документи, починаючи від новітньої програми діяльності уряду і завершуючи низкою законів на розвиток Конституції України.

      Доволі показові приклади дає жива політична практика, зокрема, діяльність політичних гравців. Наприклад, у тексті Універсалу побіжно сказано про необхідність пошуку механізмів співпраці уряду та Президента. Зокрема, в пункті 6 із приводу реалізації Плану дій для забезпечення національної єдності згадувалося про «реформування структур виконавчої влади та унеможливлення політизації державної служби через першочергове прийняття законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу» (нова редакція), підготовлених для внесення Президентом України до Верховної Ради України». Отже, з логіки документа все ж таки випливало, що така нормотворча робота мала б лягти на секретаріат Президента, на Президента як суб'єкта законодавчої ініціативи.

      Нинішній уряд, як уже демонструє поточна політична практика, діє принципово по-іншому. Наприклад, перший віце-прем'єр-міністр Микола Азаров, піддавши критиці ініціативну роботу Банкової у сфері розробки законопроекту про Кабінет Міністрів, висловив намір покласти це завдання на уряд. За інформацією, викладеною на сайті фракції «Регіонів», у Миколи Яновича викликають «певний подив» «заяви керівника секретаріату Президента України відносно того, що в секретаріаті готується якийсь свій законопроект про уряд». Азаров переконаний, що «з урахуванням існуючих змін до Конституції, які набули чинності, логічніше було б доручити функції розробки цього законопроекту самому уряду». Перший віце-прем'єр планує доопрацювати відповідний законопроект практично за тиждень.

      Більше того, «пробною кулею», яка влучила точно в лузу, стало затверджене відповідною постановою рішення уряду від 30 серпня, яким внесено зміни до підрозділу «Проведення засідань» розділу III тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України. Отож відтепер рішення уряду вважатиметься прийнятим, якщо за нього проголосували більше половини від загального складу членів Кабінету Міністрів. Згідно з попередньою редакцією регламенту, засідання Кабміну було правомочним, якщо в ньому брали участь не менше двох третин урядовців, а рішення уряду вважалося прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів КМ, присутніх на засіданні.

      Тепер із тимчасового регламенту вилучено ще й пункт, згідно з яким Президент України мав право на скасування нормативних актів уряду. Замість нього в регламенті з'явилася нова норма, що передбачає право Президента призупиняти дію нормативних актів уряду, якщо вони є неконституційними, з одночасним зверненням до Конституційного Суду. Крім того, з регламенту вилучено положення, згідно з яким Кабінет Міністрів повинен був виконувати доручення Президента.

      За умов, що складаються, Президент буде змушений шукати й облаштовувати нові майданчики, які б дозволяли йому чинити легітимний політичний вплив. Зокрема, поступово можуть посилюватися позиції Ради нацбезпеки як конституційного органу, адже її рішення — згідно з 107-ю статтею Основного закону — вводяться в дію указами Президента.

* * *

      Ті ж самі «універсальні», програмні засади охоплюють і мовну політику. Хоча після отримання Януковичем посади Прем'єра «парад мовно-регіональних суверенітетів» ніби припинився, однак заяви нового уряду й самого Віктора Федоровича свідчать про продовження спроб реалізації політики, націленої на надання російській мові статусу державної. Зокрема, днями було розповсюджено прес-реліз Кабінету Міністрів, у якому йшлося про проект програми діяльності уряду, де є й пункт про закріплення державного статусу російської мови. Натомість у тексті Універсалу національної єдності закладено зовсім інше. Вище керівництво держави та лідери парламентських фракцій підписали пункт про «всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України — як основи самоідентифікації народу і держави», гарантуючи водночас кожному громадянинові «вільне використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої рідної мови відповідно до Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».

* * *

      Отже, в політикумі та суспільстві триватимуть дискусії стосовно мовної й економічної політики. У сфері зовнішньої політики актуальними сюжетами залишатимуться питання українсько-російських відносин, енергетики, євроатлантичної інтеграції, курсу в ЄС чи то в ЄЕП та, можливо, нові формати переосмислення специфічної «багатовекторності» часів президентства Леоніда Кучми.

      Але одне з основних питань сезону, що насувається, — з яким результатом вдасться вищому керівництву розв'язати проблему співпраці уряду, глави держави і парламенту, «спираючись на встановлену чинною Конституцією України організацію державної влади, продовження удосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, створення збалансованої системи «стримувань і противаг» між Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, відновлення дієздатності Конституційного Суду України» (цитата з Універсалу). Поки відповідь на це питання дати складно...

Юлія КИСЕЛЬОВА,
Український незалежний центр політичних досліджень.

 

ОЦІНКА

Олександр Мороз, Голова Верховної Ради,

вчора в коментарі журналістам у кулуарах ВР висловився проти намірів «Нашої України» перекроїти існуючу коаліцію:

      — Коаліція в парламенті є, те, що її треба розширювати, — безсумнівно. Можна коригувати норми угоди про нашу спільну діяльність, але не починати все спочатку. Не можна починати роботу з розширення коаліції шляхом ультиматумів.

      Спікер нагадав, що «Наша Україна» «представлена в уряді шістьма міністрами і добре представлена в керівництві комітетів Верховної Ради». За словами Мороза, бажання «НУ» одержати ще низку посад при вході в коаліцію нереальне, «тому що основні позиції у владі вже розподілені  і нові призначення означають, що когось доведеться звільняти».

  • У Верховній Раді оголошено перерву

    Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>

  • Почати знизу

    Доки український парламент, попри майданні обіцянки, не поспішає саморозпускатися, а ідея загальної децентралізації влади лишається в проектах, політики місцевого рівня вирішили взяти ініціативу в свої руки і почати ділитися досвідом та налагоджувати співпрацю з колегами, не чекаючи вказівок згори. >>

  • Вiдставили до лiкарнi

    Прокурор Черкаського району Руслан Олійник, він же син екс-мера Черкас і відомого народного депутата України Володимира Олійника, нині у реанімації. Туди він потрапив після того, як районну прокуратуру пікетували черкаські активісти, вимагаючи його відставки. >>

  • «УДАР» коліном

    Верховна Рада, котра ніяк не зважиться на «суїцид», помалу викликає гостре роздратування у найбільш палких прихильників дострокових парламентських виборів. Цього тижня із незвичною для себе різкою риторикою виступив депутат від «УДАРу» Павло Розенко, котрий заявив наступне: «УДАР» наполягатиме, щоб на одному з перших засідань через два тижні було все-таки проголосовано постанову (про саморозпуск), яка була підписана трьома політсилами... >>

  • Морозу відріжуть зв'язок,

    Як уже повідомлялося, спікер розпущеного парламенту Олександр Мороз планує скликати 4 вересня сесію ВР. На заваді цьому можуть стати досить цікаві чинники. >>