Привид кризи блукає Кабміном

      У країні — економічна й бюджетна криза. Два попередніх уряди розвалили економіку й довели до ручки бюджет, ще трошки — і полетіли б ми з вами у фінансові тартарари... Страшно? Не лякайтеся, адже прийшов новий, потужний уряд професіоналів, які впіймали Україну на межі провалля й, спасибі їм, порятують неньку й нас із вами від катастрофи. Так принаймні випливає з інтерв'ю, коментарів та інших публічних виступів нового провідника фінансової й економічної політики, кабмінівського «2 в 1» — першого віце-прем'єра і міністра фінансів в одній особі Миколи Азарова, якому доручив боротися з «економічною кризою»  сам Прем'єр, Віктор Янукович. Приємно, звісно, що об'єднана одним партійним кольором урядова команда, якій за «універсальною» домовленістю відійшов економічний блок, так турбується про благо держави. Тільки незрозуміло, з чим саме панове Азаров і компанія планують так ревно боротися, адже, як запевняють їхні опоненти, ніякої кризи немає й близько.

      «Про яку кризу може йтися при 5,5-відсотковому зростанні економіки й показником інфляції 3,8 відсотка, що є одним із найкращих показників не лише в країнах СНД, а й у Європі?! — дивується керівник групи радників голови Нацбанку Валерій Литвицький. — Нагадаю, у 2004 році (під час першої роботи уряду Януковича, в якому Азаров сидів у тих самих двох кріслах, що й тепер. — Авт.) розрив бюджету становив 10 мільярдів, а зараз — 3 мільярди. І це при тому, що плановий дефіцит бюджету цього року мав становити 13 мільярдів».

      В одному з останніх інтерв'ю журналу «Профіль» перший віце-прем'єр не лише вщент розкритикував роботу урядів Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова, а й сипав «страшними» цифрами. Так, за словами Миколи Азарова, бюджет на поточний рік «незбалансований і нереальний» і спланований так, що основні витрати і доходи припадають на четвертий квартал. «Це робилося спеціально й свідомо, адже було очевидно, що в липні-серпні вже працюватиме інший Кабінет Міністрів», — обурюється міністр фінансів. І запевняє, що попередні уряди існували, «проїдаючи «Криворіжсталь». «Коли я приймав справи, на єдиному казначейському рахунку була критично мала сума — 1,5 млрд. грн.  У результаті Кабміну довелося терміново вживати заходів, і зараз на казначейському рахунку близько 3 млрд. грн.».

      «Я не розумію, звідки взялися такі цифри, — каже Валерій Литвицький. — Думаю, Микола Янович мав на увазі загальний фонд державного бюджету. Але це ж не всі кошти — є ще спеціальні фонди, місцеві бюджети. І насправді, станом на 1 серпня на казначейському рахунку було значно більше 13 мільярдів гривень (13 362,9 млн.)».

      Що стосується четвертого кварталу, за який так переживає Азаров, то, зауважує Литвицький, є таке поняття, як сезонність. І підвищення видатків на четвертий квартал — це віддзеркалення сезонності, і так було й рік, і два, і три тому, тож в одну мить поламати цю тенденцію щонайменше складно. А «проїдання «Криворіжсталі» — це взагалі рішення Верховної Ради: народні депутати свого часу проголосували за те, щоб бюджетний розрив покривати коштами від приватизації, тож у даному випадку порошинку треба шукати зовсім не в оці попереднього уряду.

      Загалом «наїзди» нових кураторів економіки на урядову політику їхніх попередників, орієнтовану на підвищення соціальних виплат, Валерій Литвицький не схвалює: «Не забуваймо про те, що споживання — це живлення економіки. Той, хто говорить про проїдання, забуває, що якщо ти ростеш, ти маєш їсти. Якщо зростає економіка, вона має підживлюватися, а найкраще підживлення — це споживчий попит. Українські громадяни давно заслужили на те, щоб їхні зарплати й пенсії зростали. І тільки людина з низькою макроекономічною культурою може називати активізацію людського фактора за рахунок споживання «проїданням». Треба орієнтуватися на те, яким є внутрішній споживчий попит, а орієнтуватися тільки на промисловість — це вчорашній день. І замість скиглити, що промисловість менше дала, треба радіти з того, що розвивається сфера послуг, транспорт, інфраструктура — в інших країнах саме це, а не індустріалізація, є головним локомотивом економічного зростання. Хоча, звісно, кроки треба робити так, щоб шаровари не порвати»...

      Короткий екскурс у недавню історію: «У 2002 році уряд (Віктора Януковича. — Авт.) отримав бездефіцитний бюджет, економіку, в якій майже не було інфляції і яка стабільно зростала. У 2003—2004-му зростання мав би забезпечувати зовнішній попит на наші метали, — нагадує головний радник голови НБУ. —  Але разом із тим у 2004-му році уряд залишив своїм наступникам економіку з інфляцією 12% і бюджет з дефіцитом 3,4%. І ніхто тоді не говорив, що цей 10-мільярдний дефіцит — це бюджетна криза. До речі, якби споживання не було підтримане у 2005—2006 роках, при падінні зовнішнього попиту економіка б не те що не отримала 2,8%, а взагалі б уже була в рецесії. Ми стояли на порозі цього, і, до речі, саме через ті викривлення у фіскальній політиці, які були зроблені у 2004 році, коли економіку перегріли.

      І у 2005-му новій команді вже треба було втримувати економіку при різкому погіршенні зовнішнього попиту, падінні інвестицій (а падіння інвестицій, до речі, почалося в листопаді 2004 року). Звісно, були помилки, зокрема щодо реприватизації. Але витоки проблем лежать іще у 2004-му».

      Цього ж року, за словами Валерія Литвицького, ситуація набагато краща, ніж минулого, тому й подолання викривлень 2004 року йтиме краще. «Минулий уряд залишив нинішньому Кабміну прекрасну спадщину, і на неї треба спиратися й дотримуватися своїх обіцянок, а не критикувати своїх попередників. Були ж ніби заявки про те, що почнемо все з чистого листа, не будемо згадувати про погане тощо. А тепер починаються безпідставні розмови про якусь бюджетну кризу й антикризову програму... Що дійсно треба робити — це розробляти програму переходу до високого зростання, економіки, на рівні 6-7 відсотків. Бюджетної кризи немає, але є завдання, над якими уряд має попрацювати особливо, щоб виконати бюджет. А виконати його є всі шанси: потрібно отримати економічне зростання. А для цього треба не гальмувати вступ у СОТ, а навпаки, прискорювати його. Розібратися з аграрним сектором, обдумати цінову ситуацію, щоб не було, як у минулому році: врожай прекрасний, а внесок у створення ВВП майже нульовий. Бо спершу йдеться про те, щоб не пускати зерно на експорт, а потім на Кабміні говорять, щоб на селі були гарні фінансові результати. Та звідки ж вони візьмуться, якщо не продавати зерно? Навпаки, треба доповнити експорт зерна експортом м'яса і молока в Росію».

      Також, наголошує Литвицький, треба не гальмувати, а розгортати приватизацію і прискорювати процес повернення ПДВ експортерам (звісно, реальним). А ще не розкидатися словами. Бо хоч як пан Азаров запевняє, що, на відміну від «деяких», команда Януковича цього не робить, надаючи перевагу реальним справам, усе ж легко й невимушено заявляє в тому ж інтерв'ю, на яку ціну газу орієнтується уряд. «Із певним запасом» — на 135 доларів за тисячу кубометрів на кордоні України. Звісно, Микола Янович припускає, що «може бути гірше, може бути краще», але хіба це серйозно — називати ціну, якої ще не існує? І це при тому, що вже треба планувати бюджет (у нормальних країнах на початку осені цей документ уже перебуває на розгляді парламенту), закладати певні розрахунки у фінансові плани підприємств. А потім назвуть у грудні, після переговорів з росіянами, зовсім іншу ціну — й Азаров його зна, що тоді робити...

ДО РЕЧІ

      Екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник спростував заяви свого наступника Миколи Азарова щодо дефіциту бюджету. «Ми сім місяців перевиконували доходи бюджету, тобто забезпечили фінансовими ресурсами виконання всіх його зобов'язань. І дефіцит бюджету менший, ніж ми розраховували: за сім місяців отримано на 600 мільйонів більше, ніж було передбачено нашим планом», — зазначив Пинзеник в ефірі телеканалу «1+1». А подібними заявами, на думку Віктора Михайловича, Азаров і компанія «готують громадян до того, що відновленням податкових пільг для «обраних» у бюджеті уряд збирається зробити проблеми». Адже «внаслідок запровадження цих пільг «втрати бюджету становитимуть 12,5 млрд. гривень».