«Зелень» — у банках, пил — у легенях

03.12.2003
«Зелень» — у банках, пил — у легенях

      На Запорізькому алюмінієвому комбінаті недавно відбулася чергова прес-конференція. Потому, як російський «АвтоВАЗІнвест» епатажно переграв на тендері своїх конкурентів (йдеться передовсім про КрАЗ, який у пакеті своїх пропозицій ладний був заплатити за 68,1 відсотка акцій на 30 мільйонів більше!), оновлені директорат і правління ВАТ регулярно ініцiюють журналістські «посиденьки». Їх сценарій традиційний: таке ось маємо зростання обсягів — розкажіть читацькому загалу України чи бодай регіону. Знайшов, що оприлюднити, голова правління ВАТ Олександр Федотов і на листопадовій прес-конференції. Наявність позитиву спростовувати негоже: після тривалого регресу виробництва його обсяги справді зростають; оновлює колектив комбінату і ринки збуту. У вересні список постійних ділових партнерів поповнив Таджицький алюмінієвий завод: щомісяця запоріжці відвантажують йому 3,5 тисячі тонн глинозему. Завчасно було заготовлено для роботи в осінньо-зимовий період достатню кількість бокситів (аби знизити собівартість глинозему, тепер купують сировину в Індії та Бразилії; боксити Нової Гвінеї були дешевші, однак надто дорого розплачувалися запоріжці за низьку якість тамтешньої алюмінієвої руди. Не платить двічі лише щедрий!

 

Обіцяв, придбав — і забув!..

      Донині комбінат щороку марнував майже півтора мільйона гривень, аби утримувати в неробочому режимі рудотермічні печі №3 і №4. Технічний кремній вони перестали видавати в 1997 році. За угодою з Нікопольським феросплавним заводом, у цих печах виплавлятимуть феросиліцій. Третю почали виводити на проектну потужність у першій декаді листопада, запуск печі №4 намічено на початок грудня. Окрім додаткових грошових надходжень, позитивне й те, що створено додаткові робочі місця, зауважив на зустрічі з журналістами Олександр Федотов: «Більш як 220 чоловік уже прийнято на роботу».

      Без особливого ентузіазму гендиректор ЗАлКу переключився з позитиву — поповнення банківського рахунку комбінату — на негатив — наповнення не лише гаманців, а й ... легенів запоріжців. ЗАлК за кількістю шкідливих викидів у довкілля поступається хіба що «Запоріжсталі». Пан Федотов не зміг утаємничити явне, однак наголосив на іншому: солідні екологічні штрафи на комбінат давно не накладали — факт; по-друге, на оздоровлення отруєного навколишнього середовища підприємство щомісяця «відстібує» щонайменше два мільйони гривень... І це не спростуєш. Та, за великим рахунком, йдеться про поточні затрати, тобто латання дірок. Проблема ж глобальніша, і як не згадати, що на зорі приватизації єдиного в Україні виробника алюмінію йшлося про масштабну реконструкцію електролізного виробництва. Для цього, стверджує представник нового власника контрольного пакета ЗАлКу, доведеться призупинити великі виробничі потужності. «Хто ж на таке піде?..» — без усякої дипломатії каже Олександр Федотов.

      Позиція російської сторони гранично прозора: АвтоВАЗінвест не проміняє свої дивіденди на чисте повітря «для когось там, в Україні». Держава ж наша мовчить, хоча їй ще належить 25-відсотковий пакет акцій. Достатньо, аби займати позицію не байдужого спостерігача, а бодай адвоката українських інтересів.

Не «пахне» українським інтересом

      «Запоріжсталь» також не дуже переймається екологією (про це «Україна молода» розповідала 24 вересня поточного року в кореспонденції «Пил у легенях запоріжців, а пільгові мільйони — у кишенях олігархів?»). Максимально відверто металурги почали ігнорувати довкілля після того, як у жовтні 2001 року Фонд держмайна усього за 71,1 мільйона гривень поступився державним пакетом акцій (25 відсотків плюс одна) прогнозованому переможцеві конкурсу (низка умов надавала оточенню гендиректора Віталія Сацького перевагу над конкурентами). Окрім ТОВ «Торговий дім «Запоріжсталь», реальний вплив на розподіл прибутків, тобто перспективне планування і тактичні кроки, мали також дві компанії Великобританії (23,77 відсотка акцій належить «Уейбрідж Інвестментс», 17,34 — «Мауертон лімітед») та «напівнаша» компанія «Захід-Резерв». Завдяки поступливості Фонду держмайна бюджет України недоодержав щонайменше тридцять мільйонів гривень (пригадуєте, стільки ж втрачено і по алюмінієвому комбінату), а довкілля Запоріжжя почали активніше збагачувати шкідливi викиди. До Великобританії, ясна річ, вони не долітають, а на Павло-Кічкасі, в епіцентрі екологічної небезпеки, ніхто з команди Героя України пана Сацького не помічений як мешканець цього аж ніяк не престижного мікрорайону. І чим дихає «маленький українець» — до лампочки тим, хто цікавиться осіданням «зелені» на банківських рахунках, а не пилу в чужих легенях. Належав державі блокуючий пакет акцій запорізького меткомбінату — був певний вплив на екологічну політику директорського бомонду. Приміром, ще у 1995 році міською програмою «Біосфера» було заплановано заміну мартенівського виробництва конвертерним. Минали роки, і спротив, який чинили керівники «Запоріжсталі», ідеї відправити мартени «у відставку», ставав дедалі відвертішим. Навколо проекту метушаться експерти різних відомств: його удосконалюють, перезатверджують, відтерміновуючи реалізацію «на потім» (оновлено дату введення конвертерного цеху — 2008 рік; від ідеї до її втілення мине щонайменше тринадцять років оргметушні). Осучаснення технології потрапило в залежність від бажання олігархів мати фінансового горобця у руках, а милуватися журавлем у небі (та ще й екологічним!..)

      Вельми показовим у цьому контексті є зізнання Віталія Сацького в інтерв'ю провладній газеті «Индустриальное Запорожье»: «Конвертерний цех, звичайно, продуктивніший за мартенівський, однак це не означає, що мартен можна вже сьогодні поховати...». Керівник аналізує ситуацію у контексті винятково виробничої перспективи («Сам по собі конвертер без машини безперервного литва заготовок вигоди великої не дає»). Керівник Запоріжсталі дав зрозуміти, що і 2008 рік не стане трагічним для мартенів, позаяк «конвертерний цех коштує близько 1,5 мільярда доларів». Пан Сацький, вірогідно, свідомо згущує фарби, тобто перебільшує фінансові труднощі: фахівці управління екології міськради оприлюднили іншу цифру — 300 мільйонів доларів. Такий кошторис проекту визначили експерти низки відомств.

      Необхідні кошти не є фантастичними для підприємства, активи якого становлять 2,8 мільярда гривень, а дохід від реалізації продукції лише за 2002 рік — майже 3,4 мільярда. Упродовж багатьох років «Запоріжсталь» була учасником екологічного експерименту в гірничо-металургійному комплексі, одержавши податкових пільг на 373 мільйони. «Експеримент, звичайно, свою позитивну роль відіграв, — каже пан Сацький. — Ми платили всього дев'ять відсотків податку з прибутків, а не тридцять... Завдяки цьому з'явилася можливість проводити модернізацію, реконструкцію». Чи ж скористалися такою спромогою на комбінаті?

      У згаданому вище інтерв'ю «Індустріалці», опублікованому з нагоди 70-річчя «Запоріжсталі», терміни «екологія», «довкілля» взагалі не присутні. Проте на тлі низки проблем керівник потужного індустріального «монстра» заявляє: «Усе, що вигідно для країни, для людини, — робити в першу чергу!».

І «малюки» шкодять «по-чорному»

      До квінтету лідерів забруднення довкілля Запорізький інститут медико-екологічних експертиз зазвичай щороку зараховує, в різній послідовності, також акціонерні товариства «Дніпроспецсталь», «Кремнійполімер» і «Феросплавний завод». Хоча тут дещо і реалізовують з наміченого. Двоє перших iз цих ВАТ, приміром, стали піонерами проектування санітарно-захисних зон навколо своїх підприємств («Запоріжсталь» тільки взялася за свій проект, який, щоправда, є найскладнішим). Минулоріч феросплавники задіяли газоочисну установку на печі №11, виділили 21 мільйон гривень на ремонт системних пилоуловлювачів. Водночас заступник головного інженера заводу феросплавів Володимир Підвисоцький визнає, що підприємство лише зменшило (на кілька вагонів!) викиди шкідливих речовин у повітря обласного центру. Над Запоріжжям вони «братаються» з легкими «на підйом» бензолом, ацетоном, сольвентом, толуолом та іншими органічними речовинами, якими насичена атмосфера, як зізнається головний еколог «Кремнійполімера» Лариса Ластьонова.

      Гріх обділити увагою також Запорізький титано-магнієвий комбінат, де виявлено 101 джерело забруднення повітря, дев'яносто з яких не обладнано газоочисними установками. А «Запоріжкран» і «Гама» так безбожно економили на екології, що природоохоронцям довелося упродовж кількох місяців тримати виробництво обох ВАТ під замком. Власники контрольних пакетів акцій зловживають гуманним законодавством України. Тому ж, приміром, титано-магнієвому комбінату вигідніше було сплатити 18 тисяч гривень санкцій, аніж закуповувати майже сотню установок.

      Інтересами передусім бізнесовими, а не «якоюсь» екологією, опікуються і члени правління ВАТ «Запоріжабразив» — середнячка з компанії забруднювачів (близько тисячі тонн — це все ж таки не двісті з лишком вагонів запоріжсталівських викидів у повітря). Аби бодай частково реабілітувати себе в очах запоріжців і тим самим полегшити дихання своїм землякам, абразивники закупили сучасне обладнання для медичних закладів міста. Ситуація — на кшталт анекдотичної. Це коли японці вперше побачили в Росії УАЗ-469 з обома ведучими мостами. Подивувалися і резюмували: «Чого тільки не придумають росіяни — лише б не прокладати нормальні дороги!». Скупий платить двічі? Стократ! Принаймні «Запоріжабразив» стоїть на порозі таких реалій. Лещата фінансових санкцій дотискує та обставина, що голова правління цього ВАТ Анатолій Береза ніколи не ходив у симпатиках не те що глави держави, як той-таки Віталій Сацький, а й регіональних «вождів». Відтерміновує Запоріжсталь реалізацію низки природоохоронних заводів? Що ж поробиш з основним «годувальником» місцевого бюджету! Абразивникам такі поблажки і не снилися. Довелося сплачувати низку солідних штрафів (недавній «підріс» до 160 тисяч гривень). На черзі, погрожують природоохоронці, ще крутіші санкції. На недавньому засіданні постійної депутатської комісії міськради було озвучено число з шістьма нулями.

      За інвективу сприйняли представники Запоріжабразиву претензії начальника управління з питань екології Ігоря Бройде. Хоча той лише констатує факти. А супроти них, як відомо, не попреш. Вам, шановні, пішли назустріч у 2000 році, відклавши термін реконструкції газоочищення печей плавки електрокорунду? Пішли, але ви й досі «не чухаєтеся»! Тим самим «Запоріжабразив» унеможливив виконання комплексу загальноміських заходів з подолання екологічної кризи в Запоріжжі. Електрофільтри-ветерани так і не замінено на сучасні. У четвертому кварталі 2002 року екологи задокументували відсутність газоочисних установок на 280 стаціонарних джерелах забруднення атмосфери (шкідливі викиди було мінімізовано лише на 171 точці). Минув рік, а загроза здоров'ю мешканців Шевченківського, Південного і Космічного мікрорайонів така ж «конкретна». Мешкає ж довкола так званого «проммайданчика» 180 тисяч споживачів «специфічного» повітря. Поточного року, щоправда, концентрація домішок зменшилася, позаяк... призупинено три печі. Попри цю обставину медики продовжують фіксувати динаміку зростання захворювань дихальних шляхів, ослаблення імунної системи — передусім у пацієнтів із Шевченківського району.

      Керiвники «Запоріжабразиву» переконували депутатів у стурбованості правління ВАТ ситуацією. Цими днями фахівці вивчають варіант використання шахти не з 25, а семивідсотковим вмістом оксидів, що скоротить викиди в кілька разів. Буде відремонтовано старі електрофільтри. Заміна зношених новими? Таке дійсно планували, однак немає коштів. «Встановлення фільтрів-«рукавів» вартістю 8,5 мільйона на часі», — дипломатично зауважив гендиректор Олег Кисельгоф.

      До екологічно-економічного експерименту в гірничо-металургійному комплексі було включено низку підприємств лише Маріуполя, Дніпродзержинська, Кривого Рогу і Запоріжжя. Кошти, які не відправляли до Києва, а акумулювали у регіонах (70 відсотків — підприємствам, 30 — місцевим бюджетам), необхідно було видавати комбінатам-забруднювачам лише у формі кредиту. З наступним проведенням екологічного аудиту. Це б унеможливило використання ресурсу економічних фондів для латання «дірок», які довкіллю не загрожували. Кабмін і законодавці цю ідею так і не реалізували. Тому «маємо те, що маємо». Запоріжани, приміром, — центнер усілякої гидоти, котра щохвилини (!) осідає на їхні голови, вражає їхні легені.

  • Тече вода, тече брудна

    Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>

  • Сміттєві війни

    Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>

  • Колекція, що пастки плете

    У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>

  • У ліс ходити — ліс любити

    Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>

  • Епідемія пожеж може повторитися

    Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>