Віктор Небоженко:
— Той сценарій, про який казав Олександр Мороз, є абсолютно неможливим. Мені шкода, що такий досвідчений політичний боєць, як Мороз, потрапив у залежність від московських інтелектуальних схем. Кремль завжди вважав, що Україна повторює рух Росії, але це абсолютна неправда. Не треба збурювати атмосферу, не треба лякати людей громадянською війною та привчати до думки, що така війна можлива.
Гадаю, ми бачимо поєднання жорсткої сили Партії регіонів із інтелектуальним потенціалом Олександра Мороза. Це проявилось і в скликанні спеціального засідання Верховної Ради, і під час виступу спікера на телебаченні. І те, й інше загострює обстановку. Бо я не думаю, що Президент розпускатиме парламент. Він, швидше, на переговорах наполягатиме на збереженні геополітичного курсу, намагатиметься поставити своїх людей в уряд. Якщо порівнювати можливість розпустити парламент із сокирою, яка дозволяє Президентові поставити більше вимог на переговорах, то своїм виступом Мороз розраховував опустити цю сокиру. Тому рівень політичної напруги стане нижчим буквально через декілька днів. Ситуація, яка склалася в Росії у 1993 році, ніяк не зачепить Україну. Парламент і Мороз не підуть на конфронтацію з Президентом, так само і глава держави не піддасться на провокації. Хоча при цьому питання розпуску парламенту та перевиборів ще не вичерпане.
Вадим Карасьов:
— Таки сценарій має право... бути сценарієм. Але навряд чи у нього є постановка чи режисура, не кажучи вже про сценарій блокбастера на кшталт «жахів на вулиці В’язів», точніше, на Грушевського. Якщо серйозно, то для такого сценарію немає причин. Україна — не Росія, тим більше, не Росія зразка 1992-93 років. В україні ніде взяти таких дивізій, не кажучи вже про чотири танки, якими командував безпосередньо міністр Грачов. Нема таких міністрів і таких танкістів, щоб втілити цей сценарій.
Звичайно, є мільйони виборців. Але, по-перше, для будь-якої політичної сили було б дуже небезпечно, якби вона взялася спрямовувати своїх прихильників на якісь державні будівлі. По-друге, на мільйони одних прибічників є мільйони інших. Той, хто хотів би вирішити питання в такий спосіб, штовхає до громадянського конфлікту. А на такий небезпечний вчинок політики не підуть. Стихійна ж активність вулиці не спрацює, бо наші політики опанували вуличні технології. Вони підходять до цього явища інструментально, й сама вулиця перебуває під контролем політичних штабів.
Тому думаю, що Мороз боїться не стільки того сценарію, який він описав, скільки сценарію самого розпуску парламенту. У своєму емоційному виступі він намагався поєднати ті наслідки, про які говорилося, з розпуском. Просто, якщо розігнати Верховну Раду, від цього програє Мороз. Пішовши на всі спокуси, щоб стати спікером, він зазнав багато збитків як для себе, так ці для партії. А бути спікером півмісяця... Ось чому його виступ був таким драматичним і драматургічним. Через це він і звертався до громадськості через телебачення. А якщо точніше, то його адресатом був Президент.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
