Уся ця Британiя в одному кiнофестивалi

29.11.2003
Уся ця Британiя в одному кiнофестивалi

Кадр iз фiльму «ПiсляЖиття».

      Кияни, якi прискіпливо відстежують всі культурно-мистецькі акції столиці, думаю, не без надії сподівалися на тиждень британського кіно. Новий англійський сінематограф  з успіхом «фестивалив» у Києві два попередні роки, тож третій, 2003-й, заслужив на епітет «традиційний», і подібні акції тепер точно відбуватимуться щорічно, пообіцяв Валентин Бойніцький, менеджер мистецьких проектів Британської Ради (British Council). Завдяки старанням цієї організації у найкращому кінотеатрі столиці «Україна» можна подивитися 10 фільмів (за нечуваною ціною — 15 гривень за сеанс), що репрезентують сучасне британське кіно. Зняті вони здебільшого у 2001 та 2002 роках, але є й абсолютні «свіжаки», створені поточного року — фільми «Принципи похоті» та «ПісляЖиття». Останній заслуговує на особливу увагу, позаяк стартував першим, а представляти його в українській столиці приїхала режисерка фільму і, як вона з гордістю повідомила, жителька київського побратима Единбурга — Елісон Піблз. Мем Елісон виявилася напрочуд милою і комунікабельною жінкою: приваблива британка охоче відповідала на всі запитання журналістів, не зупиняючись навіть перед жіночим табу — віком, а глядачів потішила кількома фразами українською, які старанно вичитувала із заготовленої «шпаргалки». Вийшло досить непогано, що й не дивно, адже Елісон Піблз — добре знана в Британії актриса театру й кіно, а привезений нею фільм — її перша робота у жанрі художнього кіно, що не завадило отримати приз глядацьких симпатій на Единбурзькому кінофестивалі.

      «ПісляЖиття» — за їхніми мірками, малобюджетна стрічка — 325 тисяч фунтів стерлінгів, фінансована шотландським державним телебаченням, розповіла ще одна гостя фестивалю, продюсер фільму Кетрін Ейткен. «Нам не вистачало грошей, щоб годувати акторів, не те що на якісь там спецефекти. А зйомки ми взагалі закінчили за тиждень до фестивалю в Единбурзі», бідкалася Елісон. Як виявилося, брак коштів пішов тільки на користь фільму. Елісон як ветеран сцени влучно підібрала виконавців головних ролей, які поступилися своєю «зірковістю» перед мізерним бюджетом. Кевін МакКід, відомий нам за культовим фільмом «На голці» (Trainspotting), грає амбітного журналіста. На шляху його кар'єрного зросту несподівано постає перешкода у вигляді молодшої сестри Роберти (Пола Сейдж), яка страждає на синдром Дауна. Мати Кевіна (знана акторка Ліндсей Данкан) — невиліковно хвора раком — намагається нав'язати сину цей тягар, от тільки у нього інші плани. Тут і постає питання — що робити, коли хвора людина потребує смерті. Проблема евтаназії досить актуальна в Англії, наразі там судять жінку, яка допомогла своєму чоловіку піти із життя, і у фільмі вона постає як одна із провідних тем, виходячи навіть з назви: «ПісляЖиття» — це назва організації, що об'єднує евтаназистів. Режисерка чесно зізналася, що особисто сприймає евтаназію нормально і за потреби сама би бажала так закінчити, але у своїй стрічці увагу акцентувала на іншому. Найколоритнішим героєм фільму виступає Роберта, яка, незважаючи на очікувану «дебільнуватість», виявляється талановитою художницею, і не такою вже й дурною. До речі, виконавиця цієї ролі в житті дійсно хвора на даунізм. Несподіване закінчення стрічки викликало в зали схвальні аплодисменти і налаштувало на позитивне очікування інших запасів з обойми «нового британського кіно».

      Нагадаю лишень, що фільми йдуть двома мовами — українською та англійською. Сьогодні показуватимуть «Останні розпорядження» (10.00) та «Принципи похоті» (19.00) — це рідною мовою, а о 21.40 мовою оригіналу можна перглянути «28 днів потому» (у колах посвячених  він циркулює під грифом «рекомендовано»). Закінчиться фестиваль 3 грудня.