Ще однією організацією, яка за американські гроші зголосилася розбудовувати українську «владу народу», став Центр місцевої демократії при Інституті демократії ім. Пилипа Орлика. Минулого тижня директор новоствореної структури Олександр Мосіюк та керівник відділу Європи і Євразії американського Фонду підтримки демократії Надя Дюк презентували своє дітище в агенції УНІАН.
Метою проекту є розширення впливу громадськості на суспільне життя, відкрита просвітницька та організаційна робота у царині місцевого самоврядування. Заокеанські грантодавці виділяють на це 50 тисяч доларів.
Центр місцевої демократії діє на базі партнерства громад і вже співпрацює з 1700 громадами України, 42 містами, в яких мери та депутати пройшли стажування у Штатах. За словами пані Наді Дюк, США бачить, що є в Україні «досить сильне суспільство з огляду перспектив розвитку демократії, але тепер треба дивитися в регіони, зміцнювати зв’язки між центром і регіонами». Експерти вважають, що Україна може впоратися з цим завданням і акцентують увагу на тому, що в нас за спиною велика iсторiя успіхів у місцевому самоврядуванні — достатньо навіть згадати Магдебурзьке право та козаччину. Олександр Мосіюк, згадавши Помаранчеву революцію, відзначив, що першими її підтримали саме органи місцевого самоврядування, котрі й піднімали людей на майдани.
Час змінився, і тепер фахівців непокоїть надмірна політизованість місцевих рад, несформованість влади в багатьох населених пунктах, слабке представництво місцевих громад у багатьох «власних» радах (скажімо, у Дніпропетровську «своїх» депутатів 65,7 відсотка, а у Львові — лише 37,9%).
За словами пана Мосіюка, маємо певний парадокс: суспільство загалом різко демократизувалося, але при цьому майже нічого не перемінилося на місцевому рівні. Велика підготовча робота до таких змін має охоплювати адміністративну реформу, перерозподіл повноважень, реформу освіти, медицини тощо. Для їхньої реалізації, без сумніву, «потрібно накопичити політичну волю».
Центр місцевої демократії має на меті також співпрацювати з Верховною Радою, провести експертизу законодавчих актів, у тому числі — довгоочікуваного конституційного законопроекту 3207-1, який визначає реформування місцевих держадміністрацій. «Ми маємо рухатися до європейських стандартів, а не до африканських країн», — резюмує Олександр Мосіюк.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
