Про свої біди розповів колегам нещодавно на прес-конференції у Сімферополі 28-річний редактор Ленінської районної газети «Наше время» Андрій Мержев. 5 травня на першій же сесії Ленінської райради простим голосуванням (26 голосами із 50) його увільнили з посади редактора. Це при тому, що на той момент він перебував у черговій трудовій відпустці, а колектив редакції заздалегідь навіть не поінформували про важливе для неї кадрове питання. За версією самого Мержева, це «розправа над газетою», котра віднедавна орієтується винятково на інтереси читацької аудиторії ( тому й тираж зріс від 1 600 до 2 700 примірників і майже у чотири рази - доходи від реклами). А під час виборчої кампанії не симпатизувала жодній політичній силі, за що, мовляв, і остаточно потрапила в немилість до районних властей. Свідченням цьому - припинення у 2006 році фінансування.
Звісно ж, інша інтерпретація у голови райради, до слова, представника блоку «За Януковича!» Анатолія Петрищева. «УМ» він назвав «систематичні» порушення редактором контракту - не узгоджена з райрадою самостійна кадрова політика, знову ж таки самовільне надання під час виборчої кампанії редакційних приміщень в оренду одній із політичних партій (ясна річ, ідеться не про ПР) тощо. Це при тому, що редакція (і це дійсно так) не має жодних майнових прав, позаяк років п'ять тому добровільно вийшла із співзасновництва «Нашего времени». І все ж вдалося «розкрутити» пана Анатолія на більш відверте зізнання. Виявляється, першопричина персональної антипатії давнішня: редактор колись «неправдиво» написав про сільськогосподарське ТОВ Петрищева, той сильно обурився і заборонив журналісту взагалі згадувати своє прізвище у будь-яких газетних публікаціях.
Нині ж видання не виходить (на момент написання цих рядків пропущено третій номер), кабінет редактора опечатано, творчий колектив на знак солідарності майже у повному складі написав 16 травня заяви про звільнення, у тому числі і 74-річний заступник редактора Віктор Комаров, котрому сесія доручила тимчасово очолити газету. Після районної сесії «Наше время» звернулося з відкритим листом до Президента й Генпрокурора України. Проте голова райради запевнив «УМ», що депутати не відступлять і на черговій сесії 30 травня призначать нового редактора. Якщо це все ж таки станеться, то Андрій Мержев має намір натомість створити свою газету.
Майже аналогічна сьогодні ситуація з іншими кримськими комунальними виданнями, а саме: «Нижнегорьем», «Судакским вестником» і «Крымской газетой» Радміну. Хоча щодо останньої - це особлива тема. Поясню: своєю постановою Радмін вийшов зі складу засновників, відповідно, припинив її фінансування й натомість став співзасновником маловідомої «Крымской панорамы». З тієї формальної причини, що редакція «Крымской газеты» розмiщена у Ялті. А з неформальної - на редакційно-видавничий комплекс, розташований у привабливому місці курортного міста, давно кинуло око не тільки відомство Івана Чижа, через що, до речі, нинішній редактор «Крымской газеты» Петро Макуха з ним судиться.
Голова республіканської організації і секретар НСЖУ Людмила Хорошилова не виключає, що всіляких утисків журналісти зазнають і в інших комунальних виданнях, проте по підтримку звернулися лише названі. « Це спроба, - каже пані Людмила, -перед роздержавленням залишити пресу в ручному управлінні й на короткому поводку. Бо коли журналісти починають працювати за законом, надаючи всім рівні умови для висловлювання своєї думки, то це декого дратує. Самостійні журналісти завжди дратують. У них тоді бачать ворогів. І тому дії такі неадекватні: звільнити, скоротити, не дати грошей. На жаль, це рівень нашої влади». За її словами, спілка розробила цивілізовану програму входження роздержавленої комунальної преси у ринок. «Пілотний» проект запущено, до нього долучились 50 регіональних видань України (щоправда, жодного кримського). Мета - відпрацювання технології, правового забезпечення, перш ніж відпустити комунальну газету у «вільне плавання». «Бо ж газета - не м'ясна крамниця, - вважає Людмила Хорошилова, - де є господар і найнятий робітник, це громадська думка, яка, зрештою, залежить і від ЗМІ».
Голова комітету з моніторингу свободи преси у Криму Володимир Притула певен: тенденція, що намітилась, свідчить про демократичність представницької влади на місцях. Тому, мовляв, громадським організаціям варто поставити під сумнів доцільність передачі Комітету зі свободи слова Верховної Ради України опозиції, тобто комуністам чи «регіоналам».
На прохання «УМ», а також у зв'язку зі зверненням КРО НСЖУ, газетну ситуацію у межах своєї компетенції прокоментувала прокуратура Криму. Отож на сьогодні редактор «Нижнегорья» Валентин Солом'яний рішенням райсуду від 21 лютого на своїй посаді поновлений, хоча спочатку сесія райради протест місцевого прокурора щодо незаконності його звільнення все ж проігнорувала. Редактору «Крымской газеты» Петру Макусі прокуратура, посилаючись на вимоги Статутної угоди, порадила суперечку зі своїм урядовим співзасновником вирішити у судовому порядку. Щодо редактора «Судакского вестника» Миколи Плясова, то він до прокуратури не звертався. Однак перевіркою було встановлено, що міськрада вимоги щодо фінансування газети виконує не в повному обсязі. Зокрема, утворилася заборгованість за квітень, що, мовляв, пов'язано з незавершеним процесом формування складу ради. У випадку ж із «Нашим временем» потрібно дочекатися результатів перевірки, яку нині провадить прокуратура Ленінського району.
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
