Відчуття «першого дзвоника»

      Хвилювалися всі, хоча деякі «старожили» й намагалися зробити вигляд, що їм ця Верховна Рада вже приїлася не менше, ніж манна каша в дитсадку. «Перший дзвоник», «перший клас» — з огляду на те, як часто у святкових парламентських кулуарах лунали ці слова, у випадкового перехожого могло скластися враження, що ніяке це не 25 травня, а 1 вересня, і вже точно не у вищому законодавчому органі, а в кращому випадку — в якомусь університеті. Жертвою хвилювання став навіть уже досвідчений-навчений Володимир Литвин. Востаннє відкриваючи сесію з крісла спікера, Володимир Михайлович розпочав, було, як завжди піднесено, говорити «Доброго ранку», аж тут з'ясувалося, що народна артистка України Ніла Крюкова, як і було заплановано депутатською групою з підготовки роботи ВР, уже розпочала натхненно («аж сльози на очах виступили!» — зізналася потім Ольга Герасим'юк) читати вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну».

      Читала видатна актриса справді прекрасно, так, що депутати, трохи, було, повагавшись, попіднімалися з місць і далі слухали стоячи. До речі, один із найзапитаніших протягом дня парламентаріїв — лідер найбільшої фракції Віктор Янукович — про те, що слід «любити Україну і в радості мить, і в годину негоди», не чув: до будівлі ВР він зайшов десь уже наприкінці другої строфи. Варто зазначити, що вигляд  Віктор Федорович мав дуже імпозантний: трохи схуд, плечі розправлені... «Орел!» — ледь чутно охнула поруч якась досить скромного вигляду жіночка, коли Янукович проплив повз неї в супроводі свого ескорту. Так він потім цілий день і «плавав»: великий, солідний мужчина, оточений охоронцями й асистентами. Навколо лідера Партії регіонів ніби утворилося якесь невидиме поле, яке наважувалися перетинати лише найнахабніші журналісти. Таки орел, нічого не скажеш.

      Після того як парламентарії V скликання ВР заслухали свій перший урок про любов до України, на трибуну зійшов найстарший депутат — комуніст Іван Герасимов. Якщо Янукович був орел, то цей — генерал. Як він сяяв, як урочисто зачитував присягу на вірність Україні! Слова «боронити Незалежність України» радянський ветеран промовив з-під пишних вусів так, що, мабуть, навіть найзатятіший українофоб зажадав негайно стати на захист неньки.

      Тут Литвин «лажанувся» вдруге, розпочавши своє «шановні...» одночасно зі звуками «Молитви за Україну», яку виконував Хор імені Верьовки. А потім усі депутати за планом вийшли із залу й пішли підписувати текст присяги, на що їм було відведено дві години. І почалося найцікавіше: розповіді про те, як готувалися до приходу в парламент, чим планують займатися, хто саме пошив для такої нагоди старанно попрасовані (зі «стрілками») штани тощо.

      Утім, скажімо, у представників Блоку Тимошенко питати про те, вбрання від якого дизайнера вони обрали для такого урочистого дня, було марно. У лідерки, яка стійко трималася на своїх традиційно височенних підборах туфельок із вставками зі зміїної чи крокодилячої шкіри, — тому, що леді Ю своїх уподобань не зрадила. Вся в білому, Юлія Володимирівна скидалася на янгола в літньому пальто від «Луї Віттон» (ці великі гудзики й характерний комір не сплутаєш ні з чим).

      Білі строї, наслідуючи лідерку, обрало і все її «військо»: нардепи-БЮТівці, незалежно від партійної посади, розмірів гаманця й віку, понапинали на себе білі светри із червоним сердечком на грудях і написами «Блок Юлії» на рукавах, за що одразу ж заслужили прізвисько «біле братство». Навіть Андрій Шкіль сховав свою звичну вишиванку — теж білу — під светр, від чого спершу складалося враження, що національне вбрання він вперше у своєму парламентському житті зрадив. Левко Лук'яненко, щоправда, сховати свою святкову вишиванку під светриком не захотів.

      У білому без жодної цяточки іншого кольору вбранні була й соціалістка Валентина Семенюк. На іронічні допитування, чи не демонструє, бува, Валентина Петрівна таким чином свої симпатії до БЮТ, голова Фонду держмайна гордо відповіла: «Не дочекаються!».

      «Нашоукраїнка», народна депутатка й артистка Руслана Лижичко, навпаки, зі свого повністю білого костюму від Роксолани Богуцької («все ексклюзивне, разом із вишиванкою») дуже тішилася. І навіть робила несподівані в кольоровому сенсі логічні висновки: «Ви ж бачите, коаліція буде точно помаранчева. Юлія Володимирівна в білому, я теж в білому, тож як може бути інакше?». Однак одна відмінність від політичної зірки в костюмі зірки музичної в око впадала одразу: на противагу тендітим туфелькам пані Юлі Руслана взула черевики з просто суперквадратними носаками. Чим спонукала «УМ» поцікавитися, чи й справді вона, як обіцяла раніше, не збирається одягатися в парламент якось інакше, ніж звикла. «Звичайно, треба зважати на те, що це державний орган, але чому я повинна собі зраджувати?» — фактично ствердно відповіла Руслана. На дружнє попередження «УМ», що в парламентських кулуарах завжди знайдуться «доброзичливі» жіночки, які навіть депутатці не лише ділом, тобто презирливим поглядом, а й словом дадуть зрозуміти, що вони думають про її «прикид», співачка серйозно зауважила: «Думаю, що треба зважати не на те, в чому я, а на те, що я тут роблю». Планів у неї багато, але це все буде потім — сьогодні Лижичко почувалася, ніби пішла в перший клас, а почувши хоровий спів, одразу забула про нове депутатське амплуа й «по-старому» зізналася: «Так хотілося, щоб вони в кінці трохи більше зробили «форте»...

      Хористи, яким «УМ» передала ці слова, навіть трохи образилися — мовляв, яке там «форте», коли в залі акустика препаскудна...

      На кулуари, які скидалися на мурашник, десь «із-за хмар» з висоти своїх 220 см незворушно поглядав олімпійський чемпіон Олександр Волков. На прохання «УМ» поділитися враженнями відповів: «Коли я був міністром спорту, я вже був тут багато разів. А в ролі депутата — це, звісно, такі нові емоційні почуття... Попереду ще п’ять років, і я маю багато чого навчитися, реалізувати безліч планів. Це завжди дуже цікаво — починати щось нове, незнайоме». Закони, за словами Волкова, йому допомагатиме писати досвідчений помічник. До слова, у своєму синьому костюмі в майже невидиму смужечку від «Армані» знаменитий баскетболіст виглядав бездоганно, хоча, за його словами, навмисне для такої нагоди вбрання не готував — просто хороший костюм, чому б і не вдягнути.

      На відміну від Віктора Януковича-старшого: той поблажливим тоном констатував, що до урочистої події «ну звісно, спеціально готувався». «А костюм мені сподобався, от і купив. Від «Бріоні» костюм, хороший»...

      На третьому поверсі, де нардепи, власне, і підписували текст присяги, «УМ» зустріла розкішну Ольгу Герасим'юк, яка до «першого дзвоника» теж «безперечно, готувалася — всі ж, мабуть, готувались!». Генеральний (тепер уже, очевидно, екс) продюсер «Студії 1+1» вдяглася в елегантний темний костюм із, судячи з усього, тканини, що не мнеться, — принаймні після того, як пані Ольга не без труднощів пробралася крізь щільний натовп журналістів, який оточив її колегу по партії Юрія Єханурова, вбрання виглядало бездоганно. «Це «Ескада», — пояснила свіжоспечена депутатка. — Думаю, це саме та марка, яка підходить для таких випадків». Про свої враження відома журналістка (до речі, з професією пані Ольга зав'язувати не збирається — навіть уявити собі не може такого, щоб покинути улюблену програму «Без табу») розповідала з легким тремтінням у голосі, час від часу поправляючи блузку, прикриваючи звабливий розріз на грудях, — хвилювалася, хоча й запевнила, що настрій має рішучий. «У мене сьогодні відчуття першого дзвоника, як тоді, коли переживаєш, щоб не запізнитися на урок і не підвести маму. У мене мама вчителька, але я маю на увазі навіть не це — переживаю, щоб не підвести тих людей, старших, які мене виховали, виростили, які довірилися мені під час виборчої кампанії. Це тi люди, якi дуже потребують допомоги». Саме тому, окрім питань свободи слова, у парламенті Ольга Герасим'юк планує займатися ще й соціальними законопроектами. Що ж до рідного телеканалу, яким вона, ставши народним депутатом, керувати вже не зможе, то за «плюси» пані Ольга спокійна — каже, за час її керівництва вдалося досягти тих стандартів, які тепер уже буде складно порушити. «Люди ж це відчули, ми підняли якість мовлення, і надалі це може розвиватися тільки в кращий бік».

      Та сама юрба журналістів, яка жадібно ловила кожне слово тепер уже точно в. о. Прем'єра, ледве не пом'яла і святих отців, абсолютно нешанобливо відсторонивши з дороги Патріарха всієї Руси-України Філарета (УПЦ КП). «УМ» почекала, поки від владики, досхочу нафотографувавшись із ним і отримавши благословення, відійшли Петро Ющенко (брат Президента накульгував — скаржився, що потягнув коліно) і харківський «губернатор» Арсен Аваков, і поцікавилася в Його Святості враженнями від нового депутатського корпусу. «Я можу сказати про те, чого я бажаю, — толерантно відповів патріарх. — Бажаю створення коаліції — «помаранчевої». Тому  що це є те, чого чекає наш український народ. Ця коаліція зміцнить наше суспільство, приведе до консолідації. Якщо цього не буде, то буде горе для України. Тому церква молиться за владу, за Президента і за Верховну Раду — щоб Господь їх врозумив і вони стали на шлях служіння Україні». На запитання, чи не варто вже відслужити «спеціальний» молебень за коаліцію, яку «творять» щось надто вже довго, преосвященніший владика зазначив, що церква кожного дня служить, і кожного дня молиться «саме за це»: «Ми не виступаємо з політичними промовами, але бажаємо успіху у консолідації Верховної Ради».

      Тут на третій поверх «приплив» Віктор Янукович — людина і корабель, і журналістське море хлюпнуло у бік «потаємної» кімнатки, куди лідер ПР подався ставити підпис. Поки преса з нетерпінням чекала на вихід Віктора Федоровича, вибухаючи реготом, коли замість очікуваної персони з кабінету виходив хтось інший, навколо дещо розгублено бігала Руслана: журналісти загородили прохід, і вона не знала, куди йти.

      А двома поверхами нижче тим часом страждав Віктор Янукович-молодший, якого нарешті таки взяли в облогу цікаві акули пера й мікрофона. На співчутливе запитання «УМ», чи не стомився Віктор Вікторович більше години спілкуватися з пресою, наймолодший парламентарій, обеззброївши щирою посмішкою, відверто зізнався: «Стомився. А що робити?».

      Поки представники «коаліційної трійці» десь у підвалі (там розташований конференц-зал) повiдомляли, що вирішили відкласти роботу ВР до 7 червня, у кулуарах розповідав про своє бачення парламентської більшості посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін. «Найкращою коаліцією для України буде та, яка щодня працюватиме... на Україну», — на цих словах засмаглий посол так посміхнувся, що всім чомусь одразу пригадалися слова Бориса Єльцина про те, як, щойно прокинувшись, одразу треба «подумати, що ти зробив для України». Черномирдін зробив багато і незабаром зробить іще дещо: Віктор Степанович запевнив «УМ», що обов'язково вболіватиме на чемпіонаті світу за футбольну збірну України. «Как і всє россіянє», — впевнено додав пан посол.

      По перерві Іван Герасимов відкрив першу сесію Верховної Ради V скликання і зазвучав Гімн України — у залі, здавалося, було легше знайти тих депутатів, які його не співають, ніж навпаки.

      У кріслі головуючого сидів уже керівник підготовчої групи Іван Бокий. Він оголосив про сформування фракцій: Партії регіонів із членством 185 депутатів, яку очолив Віктор Янукович; Блоку Тимошенко — 129 депутатів, голова — Юлія Тимошенко; «Наша Україна» — 80, Роман Безсмертний; Соцпартії — 33, Олександр Мороз та КПУ — 21, Петро Симоненко.

      Також парламент обрав собі тимчасову президію , до якої увійшли Раїса Богатирьова від «Регіонів», Олександр Турчинов від БЮТ, Микола Катеринчук від «Нашої України», Іван Бокий від СПУ та Адам Мартинюк від КПУ, і прийняв відставку Кабінету Міністрів, доручивши Юрію Єханурову й компанії виконувати обов'язки до призначення нового уряду. Потім послухали Президента (вийшовши згодом у кулуари, Віктор Ющенко палко обнімався з присутнім «у гостях» Іваном Плющем) і... оголосили перерву. Після того як потенційна «демократична коаліція» — себто 240 нардепів від БЮТ, «НУ» та СПУ — проголосувала постанову, згідно з якою наступне засідання Верховної Ради відбудеться аж 7 червня. Це страшенно обурило «регіоналів» та комуністів, які вперше в цьому скликанні парламенту кинулися блокувати трибуну, але нічого зробити не змогли. Отже, «коаліціонери» мають на переговори ще тиждень, а майбутня опозиція зазнала своєї першої поразки...

ОПИТ-ДОПИТ

Олександр Турчинов, Блок Юлії Тимошенко:

      — Настрій у мене гарний. Ми сьогодні прийшли у білих светрах — наша фракція намагається виділитися серед парламенту. З першого дня ми захотіли відчути себе однією командою. Вважаю, що це нам вдалось.

      — Вдягатиметеся так і надалі?

      — Не кожного дня відбуваються такі урочистості (сміється. — Авт.). Одягом парламентарія традиційно є костюм.

      — Наскільки розтягнеться підготовчий період — формалізація коаліції, обрання керівництва Верховної Ради, формування комітетів?

      — Це залежить від того, буде створено найближчим часом коаліцію, чи ні. Якщо до кінця наступного тижня сформуємо коаліцію, то оберемо й керівництво Верховної Ради. Не можна обрати спікера, не маючи більшості.

      — Гаразд, якщо сформують коаліцію, то скільки триватиме формування уряду? Теж так довго?

      — Можливо, ми проголосуємо одним пакетом. Я не виключаю, що голосування за склад Кабінету Міністрів і керівництво Верховної Ради відбуватиметься в один день.

Руслана Лижичко, «Наша Україна»:

      — А-а-а-а-а, — вигукнула Руслана одразу після того, як отримала в руки електронну картку для користування системою «Рада». — Я дуже серйозно ставлюся до цього дня. Я трішки схвильована, мене сповнюють емоції. Сьогодні я прокинулася о 6:10 ранку, хоча завжди сплю довше. Ніч була неспокійна: я переверталася, багато думала. Навіть поскаржилася татові: можливо, з огляду на свій вік, молодість, я не можу подивитися на ці речі спокійно, очима, які все бачили.

      Прийшла нова людина в білому (Руслана була вдягнена у біленький костюм, на ногах — такого ж кольору чоботи з квадратним носком і високими каблуками. — Авт.), ця людина у все вірить і впевнена, що зможе щось зробити.

      — Чим ви будете займатися у парламенті?

      — Ідей — море. Свого часу нам доводилося витрачати на низку проектів кошти зі своїх кишень. Ходила, просила, домовлялась — безрезультатно. Та хоч ти тричі Руслана, переможець «Євробачення» чи інших конкурсів, — не виходило! Зараз як народний депутат я буду ходити, брати за горло, і навіть не буду питатися (сміється. — Авт.).

      — Руслано, робота народним депутатом — це багатогодинні сидіння в залі, читання законопроектів тощо. А ви не схожі на людину, котра засиджується на одному місці...

      — І дуже добре. Якраз таких людей тут і треба!

Віктор Янукович-старший, Партія регіонів:

      — Настрій у мене бойовий. Ми здобули підтримку виборців, і хочемо її виправдати. Попереду — багато роботи. Останні два місяці в державі було безвладдя, тепер треба наводити лад. От який у мене настрій.

      Головне, що треба нашій державі — це політична й економічна стабільність. Усі політики повинні до цього прагнути. Треба думати про створення ефективної коаліції, яка б об'єднала країну і яка здатна була б працювати п'ять років.

      — Кого будете пропонувати на спікера? Раїсу Богатирьову, яка зараз входить до тимчасової президії?

      — У нас є кілька кандидатур. Вони мають великий досвід роботи, зокрема в уряді та Верховній Раді.

      — А на які комітети претендуватиме Партія регіонів?

      — Покаже переговорний процес.

      — До якого з них увійдете ви?

      — До того, який вирішить партія.

      — Ви ж усе-таки лідер.

      — Я ще не вирішив. Ми разом iз партією будемо приймати рішення. Є дуже широкий спектр справ, які треба вирішити. Для нас крісла не є метою. Ціль — покращення життя людей.

Станіслав Ніколаєнко, Соціалістична партія, в.о. міністра освіти та науки:

      — Це вже моє четверте входження в парламент. Відчуваю себе, наче на бочці з порохом. Бо я сиджу тут у Верховній Раді, а в приймальні міністерства чекають справи, люди, які приїхали з регіонів зі своїми проблемами. Тіло тут, а душа — там.

      Перед нами — багато роботи. Відповідальність, яка лягла на плечі новообраного парламенту та майбутнього уряду — величезна. Сьогодні, скажімо, тільки по моєму міністерству підвищення комунальних послуг на 25 відсотків формує дефіцит 80 мільйонів гривень. Цих грошей у бюджеті не вистачає. А ще місцеві бюджети — там на утримання шкіл, садочків тощо бракує 240 мільйонів. Тобто тільки по галузі освіти, науки дефіцит становить 330 мільйонів гривень. Є над чим працювати.

      — Є інформація, що ви і надалі залишитесь міністром освіти. Відповідно, складете  депутатський мандат?

      — Наразі я не хочу робити ніяких заяв. Мені здається, що раз є така інформація, це свідчить, що міністр-соціаліст Ніколаєнко займався справою. Якщо Олександр Олександрович Мороз стане Головою Верховної Ради, то, маючи таку підтримку в парламенті, я отримав би стимул до участі в уряді. А якщо Олександр Мороз не стане спікером, то я буду думати. Освітянська сфера — це галузь, яка визначає перспективу всієї держави. Тут є над чим працювати і в уряді, і в парламенті. Хоч би що там було, а від освітньої роботи я не відмовлюсь.

      — А чому вас як можливого міністра не влаштовує те, що спікером стане, скажімо, «нашоукраїнець»?

      — У «Нашій Україні» є багато мудрих людей. Із усіма претендентами на посаду спікера від «НУ» я добре знайомий, в мене з ними була добра співпраця. Але одна справа, коли ти знайомий, а інша — коли маєш надійну опору. Мороз сам пройшов освітянську галузь, має педагогічний стаж, і він розуміє мене як професіонал. Я не проти, може бути і «нашоукраїнець». Я просто вже на практиці знаю, що така схема (коли спікером став би соратник. — Авт.) була б для мене більш ефективною.

Лілія Григорович, «Наша Україна»:

      — У голові — думки: чи вдасться, чи зможемо, чи швидко воно буде? Хоча відчуття урочистого моменту, безумовно, є. Є розуміння, що волею українського народу я вчетверте входжу у парламент. Ця Верховна Рада — перша, котра обрана за пропорційною системою. Будьмо свідомі, що наш виборець виявився дуже прагматичним, дуже динамічним, дещо наївним і навіть жорстоким (насамперед щодо тих сил, які не пройшли у парламент).

      Роботи багато. Треба формувати коаліцію. А для її успішної роботи треба ретельно виписати програмні засади. Бо я не хочу, щоб через кілька місяців соціалісти прийшли пікетувати зі свинями Тимошенко, як це було минулого року. Треба про все домовитись. Тому що другого разу, коли ми станемо на ті ж граблі, виборці нам просто не простять. Коаліція має працювати дуже довго.

Алла Александровська, Компартія:

      — Залишилися неприємні враження від рішення провести наступне засідання Верховної Ради аж 7 червня. Я негативно до цього ставлюся, бо вважаю, що такі канікули є надто довгими, їх парламент собі дозволити не може. В державі є багато проблем, їх треба негайно вирішувати.До того ж таке рiшення приймали всупереч регламенту. А це неприємно.