Молоді зірки гурт «Авіатор» від школярських блокнотiв для автографiв не встигали відбиватися.
Крім традиційних для п'ятнадцятого фестивалю «Таврійські ігри» спогадів учасників (див. попередній номер «УМ»), ювіляру прийнято було щось бажати. Найвлучніші побажання, квiнтесенцiя можливого розвитку фесту, виявилися у гуртів, які найбільше завели каховську публіку цього року. «Я бажаю фестивалю нарешті визначитися з форматом та вибудувати чітку концепцію», — сказав на прес-конференції Олег Скрипка з «ВВ», чий виступ, між іншим, був на «ТІ» найдрайвовішим. Цікавої та різноманітної музики, яскравих нових імен побажав фесту Слава Вакарчук. «З кожним роком приділяти все більше уваги вітчизняним виконавцям, щоб згодом перетворитися на фестиваль винятково української музики», — зичив Олександр Положинський з «Тартака». «Бажаю вам привезти Beastie Boys!» — сказав Олександр «Фоззі» Сидоренко з ТНМК.
Відкривали фестиваль бойз-бенд «Авіатор», який зараз саме працює над виходом свого другого альбому (більше року, електроніки, а також англомовна версія). Чемненько проспівали, роздали автографи та коментарі і пішли під сцену під спалахи фотокамер спостерігати за виступами колег, святкувати, словом, «свято музики і краси». До речі, щоб зранку почуватися без симптомів перебору, «Авіатор» радить святкувати з близькими та знайомими.
Гурт «Алібі» фестивалив уже втретє. Цього року вони зіпсували чиїсь подушки і розкидали пір'я довкола сцени, так що ті, хто стояв унизу, ще довго витріпували його зі своїх шевелюр. «Чиї подушки? Запитайте у шоу-балету «Фрідом» — у них завжди яскраві й спонтанні ідеї».
Ані Лорак була безперечною королевою, а на фестиваль, між іншим, приїхала на скромному «Опелі» з продюсером та загадковим незнайомцем. Подейкують, що він громадянин Туреччини i її бой-френд, а в концертному графіку Кароліни, який висить у неї на сайті, після участі у фестивалі запланована тривала подорож до турецьких берегiв...
Зараз співачка саме видала новий альбом «Розкажи», куди ввійшли переклади пісень англомовної платівки Smile, а також нова пісня «Милий», презентація якої вiдбулася в Каховцi.
Під час виступу в Кароліни розстібнувся босоніжок на лівій нозі. Вона каже «УМ»: «Та-а-ак, розстібнувся! Але я думала про те, що треба бути королевою і співати далі. Цей костюм мені пошила Анжела Лисиця, і він ще не опробуваний. А взагалі такі ситуації бувають на сцені доволі часто». Стосовно музичної частини виступу Ані Лорак сказала: «Щороку намагаюся придумувати якісь ексклюзивні пісні для «Таврійських». Минулоріч була пісня Тіни Тернер The best, а цьогоріч заспівала Бон Джові It's my live. Ми отримали від нього офіційний дозвіл на її виконання».
Якось малувато виступав гурт «Тартак» — каже, що більше не давали, — але публіку запалити встиг. Хлопці також презентували футбольний гімн, «мантру та енергетичну пісню» «Україно, забивай». Прикметно, що свою версію, хоча й оригінальну, Положинський написав уже після того, як «конкуренти» і не менші фанати футболу ТНМК почали піарити свою версію футбольного гімну, щоправда, переспів We will rock you під назвою «Віва, Україно!». Вокалісти ТНМК в останній день фестивалю навіть кидали в публіку біля сцени жовто-сині футболки з назвою пісні на грудях.
Ірина Білик на сцені виступала з балетом Дмитра Коляденка та самим Дімою. Вони знову помирилися після гучної сварки, обсмоктаної в усіх ЗМІ. Іра була одягнута в блискучий бордовий костюм, який не то її повнив, не то вона поправилася, не то... на запитання «УМ», чи варто очікувати поповнення в сім'ї співачки чи вона просто — з ким не буває, он Положинський розповнів — поправилася, Ірина загадково усміхнулася і сказала, що це — провокація.
Олександр Пономарьов днями повернувся зі Львова, де робив Великодній бал в Оперному театрі. На п'ятнадцятих «Таврійських» він вирішив «труснути сивиною» і заспівав старі хіти, під які хвилювалася Каховка ще багато років тому. З журналістами найкращий співак України також поділився своїми міркуваннями про стан укрмузики: «Сучасна українська музика дуже нестабільна. Зрештою, вона такою ж була і вчора. Я не побачив якихось дуже великих змін. У мене навіть інколи виникає бажання заспівати російською мовою. А це не дуже добре. Я мало відчуваю потреби тих людей, яким потрібна моя українська пісня. Добре, що свій основний прибуток я отримую не з шоу-бізнесу, а якщо б було так? То їхав би в Росію і співав російською. Так, зараз тут багато людей, які слухали те, що я співав, але проблемами в українській музиці повинна зацікавитися ще й держава. Хотілося б, щоб українська музика була потрібна... словом, ви зараз на мене наїдете і скажете, або «нацик», або «москаль». Просто хочеться, щоб в Україні була популярною та пісня, яка в корінні: не там, десь далеко, а отут, в серці.
А Білорусь, яку цього року представляли Серьога та «Ляпіс Трубєцкой», розповідала про стан сучасної музики на своїх майже революційних теренах. Вокаліст «Ляпісів» Сергій Міхалок, він же неперевершений Сірожа з «Калиханки», який під час свого виступу видав: «закликаю зі сцени всіх до сумлінної поведінки та навчання і, думаю, коли пролунає остання пісня, всі допивають своє молоко, йдуть робити домашні завдання», розповідає з цього приводу: «Насправді саме в країнах iз замкнутою системою рок зараз і розвивається. У Білорусі мільйон кльових колективів: «ТТ-34», «Крамбамбуля»... І от, коли слухаєш їхню музику, розумієш, що ні президенти, ні політичний лад у країні взагалі не впливають на нормальну людину. І ми ніколи не соромилися того, що народилися в Білорусі. Яка нам повинна бути різниця, хто при владі зараз чи хто буде через десять років — політики взагалі не повинні впливати на те, що слухає молодь».
А молодь на «Таврiйських» насправдi слухає не тiльки те, що обирала СМС-ми, а й вигiдних оргкомiтету виконавцiв. Почнемо з закордонних.
Яскравих зірок далекого зарубіжжя, які були б у фаворі останнім часом, а не двадцять років тому, на міжнародному — а на цьому слові оргкомітет наголошує — фестивалі, за винятком кількох імен, ніколи не було. На чаті сайту телеканалу М1, який відбувся 29 квітня 2005 року, батько «Таврійських» Микола Баграєв прокоментував цю ситуацію так: «Думаю, зірок типу Брітні Спірз чи «Оуткаст» не буде ніколи. Це надто дорогі виконавці, й технічні, і побутові умови в Каховці до цього не готові, але наші хедлайнери за них нічим не гірші». На запитання такого ж штибу, яке поставили через рік, 28 квітня, на тому ж чаті, Микола Георгійович відповів: «Концепція фестивалю не передбачає запросин мегазірок, оскільки вони надто дорогі, і ми ніколи не робили акцент на одного виконавця. Сьогодні важко назвати відомих європейських виконавців, які були б достатньо відомі в Україні так, як українські зірки». Втім брати кількістю, а не якістю теж якось не випадає: навіть якщо оргкомітет не хоче чи не може привозити одну, але «жирну» зірку, то й навіщо кілька дешевших, але відверто провальних — відкриймо очі й подивимося, як сприймає їх фестивальна молодь?
Від російських зірок і навіть монстрів (а їхні імена свого часу вгамували б будь-чий апетит, — «Мумий Тролль», Земфіра, «Наутилус-Помпилиус», «ДДТ», «Иванушки») таки почали поступово відходити. Цього року єдиними росіянами, хедлайнерами другого дня стали вже теж «учорашні» «Отпетые мошенники», які свій виступ почали піснею «А у реки гуляют девки, гуляют мужики». Словом, важко не погодитися зі словами Миколи Баграєва, на чию думку, «Таврійські ігри» знайомили меломанів з українською сучасною музикою поступово. Зі свого боку, наші виконавці підтягувалися до рівня закордонних виконавців, а згодом де в чому почали перевершувати їх, особливо російських». Отож якщо немає закордонних, то чим погані вітчизняні?
З відбором вітчизняних виконавців цьогоріч ситуація теж до кінця не зрозуміла. Вже третій рік поспіль на «Таврійських іграх» функціонує мала денна сцена для маловідомих, переважно альтернативних гуртів. Людина, яка хоча б трохи чула про український неформат, імена «Фактично самі», «Абздольц» чи «Гуцул Каліпсо» з прикметником «маловідомі» поруч не поставить. Натомість журналістський автобус, пасажири якого знайомилися зі списком учасників на під'їзді в Каховку, дружно гиготав з приводу учасників «зіркового складу «ТІ» великої сцени, на зразок Насті Каменських, Вови зі Львова чи Потапа та друзів. Головний режисер фестивалю Дмитро Криворучко відповідає на запитання «УМ» про принципи відбору виконавців:
— Ми — не державний фестиваль, щоб зрозуміло було. І «Таврійські гри» грають свою гру. Настя Каменських вийшла з наших «Чорноморських ігор». І зараз вона зірка, якою займається один із підрозділів «ТІ» «М'юзік моторс». Цілком природно, що наша донька виступає в нас на святі. І якщо це комусь не зрозуміло, нам дуже прикро.
— Чи не резонніше було б запросити невідомого виконавця на спеціальну сцену, щоб він, так би мовити, вписувався в...
— ... рідненькі мої. Хто виступатиме на нашій сцені, вирішувати нам.
— Я не даю вам поради, а намагаюся зрозуміти принцип, за яким відбувався відбір...
— За принципом «ви пропонуєте артистів, яких хочете побачити, і вони — на цій сцені». Але ще ми запрошуємо друзів, близьких, рідних і дітей...
За цією логікою близькими і рідними вочевидь виявилися ще й гурт XS, яким теж займається «М'юзік моторс» (до слова сказати, цей продюсерський центр володіє ексклюзивними правами на майже всіх учасників «ТІ» попередніх років iз далекого зарубіжжя: C.C.Catch, Thomas Anders, Scooter, In Grid, Lou Bega, Afric Simone та іншими) і який дивним чином їздив у передвиборчий тур на підтримку БЮТ, виконуючи особливо актуальну пісню про косу, яку носить Юля. Щоправда, дівчата були у списку претендентів до «зіркового складу», чого не скажеш про Настю Каменських, Потапа та друзів, Вову зі Львова чи ще одних виконавців, які підтримували БЮТ, — гурт «Борщ» та дружній з ними DVS, вокаліст якого вже просто ображається на запитання журналістів про кар'єрне просування з допомогою тещі Тимошенко. Словом, навіщо було вивішувати по Києву біг-борди з надписом «Таврійські ігри» — супергра», якщо її в принципі не було? — не дуже зіркових, але родинних відібрали самі, а решта — і так найпопулярніші, тому на їхній приїзд варто було б очікувати і без СМС-голосування.
Автор дякує прес-службі «ТІ» за допомогу в організації матеріалу.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
