Прорвались!

      Приблизно рік тому, попередньо зацофані страшним словом «неформат», українські гурти почали виповзати з андеграунду, сказавши, що «хочу, щоб гаряче сонце Джамайки (читай, української музики. — Авт.) світило на кожному континенті — цілодобово — у ритмі аптеки!». І взяли українські гурти свої демо-записи в рюкзаки, щоб вручити їх у потрібні музичні руки, квитки на поїзди, щоб заспівати на різноманітних весняних і літніх майданчиках у музичні вуха, та чисті візитниці, з метою наповнити їх новими контактами від продюсерів, кліпмейкерів, журналістів і усіляких інших музичних голів. І от рубрика «Знай наших», яку ми придумали якось нашвидкуруч, сьогодні схоже, претендує зайняти на шпальті «Ля-ля-фа» почесне і постійне місце — новим гуртам немає кінця і краю. Останнім часом ми писали не тільки про цікаві українські музичні проекти, фестивалі чи про вже справжніх «зiрок», а й чималу увагу приділяли новим іменам. У рокабільній ланці — це другий альбом гурту «От вінта» «Дарма я наївся цибулі», рок-тусовку представляли «Моторолла» з дебютником «... шо кому не ясно?» та «Вомбат» з «Вісім годин на добу», у поп-році «На першому місці» опинилася «Крихітка Цахес», необхідний альбом — «Колисанки» — видала Росава, народні улюбленці «Гринджоли» розродилися на «Хай буде так», у поп-дискографії з'явилася ще одна платівка — від Міки Ньютон, нарешті зайняті ніші r&b та лаунж-музики — D.Lemm-ою та FotoMoto відповідно, і звиняйте ті, кого не згадали...

       Словом, «наша посмішка рветься від п'яток і до серця», і сьогодні — про нові саджанці, якими нещодавно збагатився музичний сад. Зараз вони працюють хто — де, тому що досі заробляти улюбленою справою, музикуванням, не вдавалося, але в майбутнє дивляться впевнено: мовляв, важко, але прорватися можна.

Козаки на Джамайці

      У п'ятирічного луцького гурту «ФлайzZzа», який у своїй творчості зліплює докупи реггі, фанк, хіп-хоп і навіть трішки r&b, дебютного альбому ще немає. Але незабаром повинен з'явитися, бо, кажуть, зараз над цим активно працюють, ведучи перемовини зі столичними рекордингами. Зате у них є чудовий кліп: віднедавна відео на пісню «Сонце» — джа-награвання, схожі на духмяний запах класичного аромату від Givenchy — крутиться на музканалах. Кліп прикметний не тільки тим, що це — перший в країні відеоряд до реггі-композиції, а й креативною ідеєю створення — знятий за фізичним законом «все у щось перетворюється», на зразок радянських мультиків «Падав минулорічний сніг» та «Пластилінова ворона». На виготовлення «Сонця» пішло більше нiж 20 000 фото трьох вокалістів «ФлайzZzи» — Андрія «Тіми» Тимчука, Алли «Джамалки» Новак та Олександра «Івашки» Іванова. «Перед тим, як вибрати пісню для першого кліпу, ми провели соціологічне міні-опитування серед друзів та прихильників, — розповідає «УМ» телефоном з Луцька Івашка (Олександр Іванов), який працює менеджером. — Вирішили врешті, що пісня «Сонце» — це своєрідна візитівка гурту, вона гарно ілюструє та стилістично окреслює весь майбутній альбом». Платівку теж планують назвати «по-літньому» — «Тепло zа годину»: «Тому що в сумі — це майже годинна програма, а за суттю легкі, «сонячні» пісні. І взагалі, коли нас просять охарактеризувати музичний напрям, у якому працюємо, то ми просто відповідаємо, що граємо «сонячну» музику, намагаємося донести позитивну енергію — більше літа, тепла, адже сірості в країні вистачає».

      У майбутньому альбомі, а зараз — на демозаписах, будуть також дzZzижчати ще одні луцькі таланти — гурт «Тартак» (хоча зі старого складу там лучан мало), який записав з «ФлайzZzою» ф’ючеринг «Джамайка» ще в часи альбому «Тартак&Друзі», «дружбани-волиняки» з Рівного — «От вінта», з якими гурт замахнувся на «святе» — простібалися з «Двох кольорів», вставивши в народну червоно-чорну мелодію слова на зразок: «У мене чорно-білий монітор, і фотки, і мобіла чорно-біла», «Як я малим збирався навесні, піти у світ незнаними шляхами, купила мама тєлєка мені, тепер сиджу я вдома на дивані — хуліган!», «Рідна мати моя, ти ночей не доспала, порноканали спать не давали», та переспів скрябового «Моря» для його триб'юту.

      На запитання «УМ», чому за останній рік стався і продовжує це робити музичний бебі-бум в українських виконавців, і що саме спонукало «ФлайzZzу» укомплектувати дебютну платівку саме зараз, Івашка відповідає: «Ще рік тому ми якось і не задумувалися про випуск альбому, можливо, трошки недосконалі пісні були. А ще тому, що помилялися, як і всі гурти, що починають, вважаючи, що прийдуть до нас, а не ми — до них. Але це шоу-бізнес, ринкові відносини, тому місце під сонцем треба шукати самому! Крім того, зараз, я зауважив, більше уваги приділяють маловідомим командам — відеозаписи легше беруть на телебаченні, радіостанції по всіх регіонах крутять демозаписи».

      Якщо полізти на флайзівський сайт — www.flyzzza.com.uа, або десь надибати їхню символіку — мухи всiх можливих калібрів і зеленуватості та все, що з ними пов'язано — можна провести паралелі з гуртом «От вінта», який теж вирізняється креативним підходом до творчості (перевірити тут — http://ot-vinta.com). Ним волиняки завдячують вокалістові «отвінтистів» Юрію Журавлеві. Між іншим, тепер до трьох літер «z» у назві «ФлайzZzа», які символізували вокалістів («а велика буква — це Алла, яка на сцені стоїть в центрі»), можливо додадуть ще три. Розповідає Івашка: «Нас часто запитували, чого на концертах ми працюємо під фанеру, як «попсовики», тому що наші музиканти записали свої партії в студії, і ми просто возили з собою міні-диски. Тому ми вирішили ускладнити роботу собі і організаторам концертів, тож тепер нас шестеро — з'явилися трубач, гітарист і діджей». А питанням про переїзд до поки недосконалого, але центру української музики — Києва, «ФлайzZzа» переймається вже зараз. Кажуть, що залишити Луцьк є на кого: «Музикантів у нас достатньо. Єдине, аби вони хотіли далі грати, бо не бачать перспективи, і закидають музику».

Козаки в Антиці

      Полтавський гурт «Арахнофобія» (в перекладі з лат. — страх перед павуками), який дехто називає легендою української рок-музики, і справді унікальний. Хоча б тому, що, за словами їхнього вокаліста, гітариста, автора текстів та музики, і за сумісництвом — художника Валерія Власенка, які він передає телефоном з Полтави «в 90-му про таку формацію вже було відомо на Полтавщині». Але дебютна платівка «Арахнофобії» виходить тільки через, грубше скажемо, 15 років — нещодавно, в березні. На думку Валерія, сталося так «стовідсотково тому, що тільки зараз ми підписали контракт iз рекординговою компанією, який влаштував обидві сторони. До того були тільки демки, які розповсюджували, щоб, так би мовити, штани не спадали. Ну і таке: як би ми не ставилися до революції, але загалом вона стала бар'єрною ланкою між тим, що було і тим, що сталося. Чимало гуртів мають змогу тепер працювати на всю країну. Інформаційна політика змінила наше ставлення до багатьох подій в країні».

      Альбом полтавчани вирішили назвати також «Арахнофобія». А сама група називається так, бо «коли називали, підібрали слово, яке гарно звучало, Потім уже вичитали, що означає». Ті, хто знайомий з музикою гурту з фестивалiв «Мазепа Фест», де вони постійні гості, «Рок-екзистенція», «Перлини сезону», «Червона Рута», «Таврійські ігри», чи чув, власне, попередні демозаписи, знає, що незважаючи на начебто похмуру назву, музика в гурту взагалі «не страшна». Щоправда, наприкінці однієї з пісень під назвою «Мамо, Шо?!» (от нав'язлива тема з мамами!) маля, очевидно, дівчинка, говорить: «Дєвочкі так не співають».

      Валерій називає свою музику «різнобарвною. Точно не можу визначитися, більше тяжіє, звичайно, до року, але ж у ньому безліч інших форматів». Можна додати, що у своєму дебютнику гурт експериментує і з ліричними баладами, нагадуючи «Металіку» чи «Скорпіонз», деколи перегукуючись з іншими легендами укрроку — «Кому вниз» та «Вієм», а в деяких композиціях переймає кобзарські традиції і в манері співу, і в подачі текстів — з модерновим наповненням, але автентичним заспівом, на зразок: «Красне сонце світить... дітки роблять діток». Ці слова — з композиції «Тільки б не війна», яка разом з «Йе-йе-йе» стала саунд-треком до першого українського блокбастера «Прорвемось». «Коли ми брали участь у концертах, які проходили у наметовому містечку на Трухановому острові під час «Євробачення», познайомилися з саунд-продюсером «Прорвемось» Сергієм Прокопенком, який саме займався музикою до фільму. Залишили для нього демозаписи. А коли він нас запросив взяти участь у створенні фільму, то переробили вже існуючі пісні, додавши, так би мовити, більше екшну і драйву».

Козаки у Всесвіті

      На столичну презентацію дебютної платівки Cosmo гурту Quadragesima (з лат. — «квадра» — чотири, «джесіма» — десять), музиканти приїхали з Хмельницького та Одеси. Перед тим були в Луцьку, Тернополі, а незабаром QG слухатимуть у Донецьку. Взагалі з 1998-го, коли четверо музикантів тільки експериментували «з різними новомодними стилями», і до сьогодні українців слухали і в Москві, і в багатьох містах Польщі. Нотатки з деяких концертів та фестивалів можна прочитати у щоденниках гурту на їхньому сайті http://qg.kiev.ua. Скажімо, після відвідин Гдині, Варшави і Гданська 5 грудня 2004 року QG написали: «Завершено революційно-помаранчевий в усіх сенсах тур «Квадри» Польщею. Це був тур приємних знайомств, теплих зустрічей, несподіваних відкриттів та шаленої підтримки — України, українського народу (...) Увага, інтерес, щирі оплески, овації, скандування «УК-РА-Ї-НА», «ЩЕ РАЗ!».

      Словом, «доекспериментувалися» музиканти до цікавого сталевого поєднання, яке назвали гітарний брек-біт — виконання електронної музики на «рокових» інструментах: «Концепція, яку ми прийняли для запису цього альбому, полягає в зведенні до мінімуму використання електронних лупів та синтетики і в досягненні потрібного результату шляхом запису та обробки різних живобарабанних бітів та гітар та накладанні їх один на інший. Отож було зроблено спроби щодо використання різних типів робочих барабанів та обробок звуку на них протягом однієї пісні. На «Всесвіті», скажімо, було використано три типи робочого барабана та бас-гітара з декількома ефектами. Результат тішить і надає впевненості». «Мозок» гурту, засновник, гітарист та бек-вокаліст, а за освітою біофізик Олексій «Алекс» Устинов додає: «Ми вирішили не обмежувати себе рамками, як-то «просто рок» чи «просто електроніка». А на репетиціях ми взагалі можемо грати все, починаючи від народних пісень до джазу. І слухати нас можуть різні за віком чи соціальним становищем люди».

      Рік тому «квадри» змінили вокаліста — зараз це Шеша, який був задіяний у багатьох, зокрема польських, музичних формаціях, а народився на Чукотці. Хлопці говорять, що це — символічно, тому що на узбережжі Льодовитого океану народився попередній вокаліст «Квадри», а ще — він любив стежити за знаками... З мікрофоном у QG Шеша виглядає органічно, здається, вокалістом у гурті був завжди, і, зважаючи на його рухи та танці під час виступу, музику відчуває і переживає, наче сам її створив. Та й сам каже, що в цьому гурті йому нарешті комфортно, навіть подумує почати писати тексти українською.

      От і ще один готовий музичний продукт — оригінальна музика, хороший вокаліст, непогані тексти. QG говорять: «У недалекому майбутньому ми з дитячою радістю виконували пісні з простакуватими назвами «Сержант Жлобенко» чи «Kill the Жлоб», сьогодні ж першість за людянішими «Людина-Всесвіт» чи Cosmopolition».