У Шевченка — «Кобзар», у Саніна — «Кобзарі»

23.03.2006
У Шевченка — «Кобзар», у Саніна — «Кобзарі»

Олесь Санін замахнувся на світовий кінопрокат.

      Міжнародний прокат для українських кінопродюсерів — поняття винятково фантастичне. Оскільки сьогодні мінімальна присутність нашого кіно на екранах поза Україною — це, у кращому випадку, фестивальні покази, часто поза конкурсом або як презентація для преси. Неважко спрогнозувати, що найближчим часом ситуація тут навряд чи зміниться на краще, але прізвище українського першопрохідця, який на умовній стіні світового кінопрокату накреслить умовне «Дійшли!», вже відоме. Якщо все — тьху-тьху-тху — вийде і відбудеться, то ним стане режисер Олесь Санін, який починає зйомки фільму з робочою назвою «Кобзарі». Своє плече цьому проекту уже підставили уряд країни, Індустріальна спілка Донбасу, Голлівудська фундація «Тризуб» (США), Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», компанія «Фільмотехніка». Вже сьогодні однією з головних особливостей майбутнього фільму можна назвати те, що він матиме не лише український, а й міжнародний прокат. Для чого буде зроблено дві версії картини: двогодинну україномовну та тригодинну англомовну.

      Презентували проект у столичному «Кінопалаці», стіни якого, зрозуміло, пістрявіли афішами новеньких американських та подеколи європейських блокбастерів. Олесь Санін символічно заявив, що пора, нарешті, розбавляти цей репертуар і плакатами українських картин. Причому не лише в Києві. Для майбутнього фільму-прориву була обрана історія американського хлопчика Пітера, який разом із батьками наприкінці 1920-х років приїхав до України. Потім батько загинув, а Пітер зійшовся з кобзарем Іваном Кочергою, з яким подорожує Україною... Хлопчак дорослішає, стає юнаком, закохується, вчиться радіти і співпереживати... А взимку 1934-го Івана Кочергу разом із кількома сотнями інших лірників страчують під Харковом, на сумнозвісному з'їзді кобзарів. Єдиний свідок страшного злочину, який залишився живим, — Пітер...

      «Сценарій був обраний американськими фахівцями, вони у цій темі бачать комерційну складову, — каже Олесь Санін. — Ми розповімо історію дитини, яка потрапила у вир тих страшних подій». Як запевняє Санін, за технічними характеристиками аналогів цьому фільму серед українських картин не буде. Хоч спецефектів у стилі «Зоряних воєн» він не обіцяє, але для цього проекту будуть залучені найновітніші технології звуку, світла, зображення. Та що там довго розповідати — над картиною працюватимуть фахівці компанії «Фільмотехніка», якi цього року отримали за свої розробки два «Інженерно-технічні призи» Американської кіноакадемії (ці відзнаки ще називають технічними Оскарами).

      Цифра бюджету також виглядає досить переконливою як для українського кіно — 14 мільйонів доларів, 10 з яких надав інвестор, а іншу частину доклала держава. При цьому Санін навіть заявив, що кошторис може бути збільшений,не виключено, що у кілька разів. Мовляв, якщо ми домовимося про зйомки з актором, що є зіркою світового масштабу, то і гонорар йому сплатимо відповідний.

      Уже зараз Санін заявив у своєму фільмі легендарного Джека Пелланса («Раптовий страх», «Шейн», «Бетмен») , американського актора українського походження, який запрошений на головну роль. Пелланс має зірку на Голлівудській алеї слави і є головою фундації «Тризуб». У фільмі також зніматимуться американські, британські та українські актори. На позицію оператора Санін знову запросив Сергія Михальчука, з яким разом працював над «Мамаєм», і який отримав кілька перемог на відомих кінофестивалях, із фільмами «Потоп», «Маестро», «Зимно»...

      Зйомки картини розпочнуться в травні у Нью-Йорку, робота триватиме до кінця 2007-го, а в прокат фільм, дасть Бог, вийде у 2008-му.

 

ПРЯМА МОВА

Пітер Борисів, Голлівудська фундація «Тризуб»:

«94 відсотки грошей, що обертаються у світовій кіноіндустрії, проходять через Голлівуд, подобається нам їхнє кіно чи ні. Шість відсотків залишається всім іншим — Європі, Індії... І коли ми хочемо, аби українське кіно вийшло на світовий ринок, то мусимо створити систему, щоб українська кіноіндустрія була частиною тих 94 відсотків, а не сперечатися за шматочок у шість відсотків з росіянами чи індіанцями».