Світло з води

      Мала ГЕС у селі Петрашівці Ямпільського району, запущена в перших числах березня, стала вже третьою «електрівнею» на річці Мурафі, яка дає струм в енергосистему країни. Із колишньої низки гідроелектростанцій на цій правій притоці Дністра, експлуатацію яких припинили на межі 60—70-х років, вижила одна-єдина — в селі з поетичною назвою Скалопіль, а решту просто занехаяли.

      Тридцять років станція в Петрашівці, яка перебувала на балансі місцевого колгоспу, поступово руйнувалась, любителі поживитися чужим розтягували устаткування, розмивалася водозливна гребля. Згодом при розпаюванні майна аграрного підприємства її передали кільком пайовикам практично за вихідною ціною. І все-таки настала пора відродження: два роки тому компанія «Енергоінвест» викупила її у власників паїв за 15 тисяч гривень, ще близько мільйона вклала в реставрацію — і тепер ось закрутилися ще дві турбіни сумарною встановленою потужністю 190 кіловат. І хоч виробляють вони порівняно небагато електроенергії, за сім років витрати повинні окупитися, і далі вже станція даватиме прибуток. А перед тим, у грудні, стала до ладу Гальжбіївська ГЕС десятьма кілометрами нижче за течією.

      Наступний крок — відбудова Бушанської гідроелектростанції вище по руслу (там витрати можуть виявитись більшими, бо гідротехнічні споруди перебувають у плачевному стані), а також вивчення питання про доцільність встановлення тут у недалекому майбутньому нових генеруючих потужностей. Звісно, півтори-дві тисячі кіловат-годин, які сукупно можуть дати «електрівні» на Мурафі, — це крапля в морі. Але на випадок стихійного лиха (на зразок ожеледі, що накрила область у 2000 році і залишила без світла тисячі населених пунктів) їх неможливо переоцінити.