«Ми не вивозимо в Росію технологію...»

02.03.2006
«Ми не вивозимо в Росію технологію...»

Голові правління ВАТ «Мотор Січ» пану Богуслаєву доводиться відповідати на вельми «незручні» запитання кореспондентiв. (Фото автора .)

      Було це в Запоріжжі, в день відвідин авіапідприємства Президентом України Віктором Ющенком. Глава держави дещо несподівано для керівництва ВАТ побажав поспілкуватися з робітниками складального цеху віч-на-віч. Тому гендиректор «Мотор Січі» В'ячеслав Богуслаєв, який супроводжував главу держави, цього разу ніяк не міг уникнути імпровізованої прес-конференції. Видавав журналістам як традиційну інформацію (і те у нас добре, і з цим усе о'кей!), так і досить не прогнозовані заяви, адже, як відомо, пан Богуслаєв усіляко афішує свою проросійську орієнтацію. Гендиректор висловлював компліменти гостю. Президент Ющенко, мовляв, молодець, не те, що його попередники: «молодий розум», «талановитий, запам'ятовує все...»

      Журналісти були певні, що Віктор Ющенко «пішов у народ», бо не забув давню погрозу пана Богуслаєва перебазувати виробництво в Росію, якщо у 2004 році українці оберуть «не того» Президента. Рік тому прокурор Запорізької області Олександр Шацький зі шпальт однієї з місцевих газет навіть пообіцяв дати оцінку заяві керівника в процесі розслідування кримінальної справи, фігурантом якої був і В'ячеслав Богуслаєв. Зауважу, між іншим, що мене як власкора опозиційної «України молодої» ніколи не запрошували на традиційні прес-конференції керівників «Мотор Січі». Отож я, скориставшись моментом, попросив гендиректора прокоментувати сенсаційну версію «перельоту» авіапідприємства до Росії. То чи справді унікальне виробництво вже «експортується» під Санкт-Петербург?

      «Розумієте, коли продаєш в інші країни багато двигунів, літаків чи вертольотів, — пояснив пан Богуслаєв, — то будь-яка країна має право вимагати їхнього обслуговування. Продали ми, приміром, сто двигунів — країна, що їх купила, вимагає, щоб ми організували рембазу, навчили персонал. Це ми і робимо у багатьох країнах. Ми не вивозимо технологію, це неможливо. Ми залишаємося світовим виробником авіадвигунів, і заспокойте, будь ласка, українську громадськість: нікуди з української землі запорізьке виробниче об'єднання моторобудівників не вийде! А організовувати сферу обслуговування — наш обов'язок».

      Пан Богуслаєв, крім того, розповів про тендер, який має проводити Туреччина щодо вертольоту Ка-50. При цьому гендиректор уточнив, що доведеться погодитися, аби 15 відсотків трудоємності двигуна віддати турецьким підприємствам.

      Довелося повторно виявити свою допитливість і запитати: то будується щось під Ленінградом чи ні? Я свідомо вжив архаїчну назву російського міста — і цього разу пан Богуслаєв відреагував по суті: «Під Ленінградом є ОКБ Клімова, яке проектує, а ми, базове підприємство, реалізовуємо все це. У нас спільний проект. Нині ми організували у них складання деяких двигунів для Міноборони Росії». Далі керівник «Мотор Січі» несподівано знову переключився на іншу країну: «Не хоче міноборони Китаю штампів українських? Добре, хай будуть китайські! Ми організовуємо у вас складальне виробництво, ставте свої печатки, але під нашим контролем! Інакше будуть складати на баржах, в гаражах, на списаних кораблях...»

      Прозорою відповідь гендиректора не була, відтак і досі можна лише здогадуватися, чи передумав Герой України (кучмівського «розливу») остаточно змінювати «громадянство» авіавиробництва на російське. І чи не в небі «старшої сестри» гуркотять дев'ять двигунів, зниклих з «Мотор Січі» у 2004 році, акурат перед президентською виборчою кампанією? Факт незаконного виведення з обігу підприємства двигунів на суму десять з лишком мільйонів гривень фігурував у кримінальній справі, порушеній 12 квітня 2005 року. Цей епізод мені пригадався за кумедних обставин: при вході до однієї з виробничих дільниць я випадково наштовхувся на табличку «Вивозити двигуни через цех № 32». «Чим закінчився скандал із двигунами?» — поцікавився я в пана Богуслаєва. У відповідь той щось буркнув про політичний «наїзд» і надто поспішно відреагував на репліку, відверто рятівну, одного зі своїх підлеглих: «Пора...»

      Дійсно: пора! Час з'ясувати, чому досі так гучно порушують кримінальні справи — і тихенько спускають їх на гальмах. А також чому ВАТ «Мотор Січ», чиї активи «тягнуть» на десять із лишком мільярдів, було приватизовано за суму, еквівалентну вартості десятка авіадвигунів. Надто довірливих акціонерів просто ошукали: у 2000 році, коли урядом керував Віктор Ющенко, трудовому колективу належав весь пакет акцій, у 2002 році — вже три чверті, а в січні 2005 року спритники скористалися загальнодержавним рейвахом, і в «маленьких українців» вже лишилося лише 15,7 відсотка акцій «Мотор Січі».

      У результаті чергового переділу «моторсічівського пирога» за десять днів до інавгурації нового Президента співвласниками акцій досить привабливого ВАТ стали: страхова компанія «Мотор-гарант» (17,5 відсотка), ТОВ «Терра» (11,6), резидент України, фізична особа (14,5) і компанія Bartence Allianc LTD з американського штату Колорадо (35,9966 відсотка). Подейкують, ніби страхову компанію і «Терру» контролюють син пана Богуслаєва та інші «нові українці», наближені до керівництва ВАТ, а блокуючий пакет перейшов під контроль корпорації «Боїнг». Остання обставина нібито і посилила проросійські настрої В'ячеслава Богуслаєва.

      Поки що ж Герой України в тандемі зі своїм однодумцем Ярославом Сухим, відомим нардепом-«мандрівником» по парламентських фракціях, балотується до Верховної Ради. Звісно ж, за списком Партії регіонів. Як на мене, то символічно і те, що в першій п'ятірці 67-річному гендиректору «проффесор»-яйцефоб відвів місце поруч із Тарасом Чорноволом.