На службі... вовча кров

      Наша газета повідомляла, що нещодавно на острові Тузла однойменна прикордонна застава подарувала Прем'єр-міністру Юрію Єханурову теж Тузлу — 4-місячне цуценя німецької вівчарки. Журналістам у Сімферополі він відверто зізнався, що, мовляв, найбільше зрадіє маленькій Тузлі його внука. І ось «УМ» вдалося дізнатися, що до подарунка опосередковано причетний і давній знайомий нашої газети Микола Альошин, підполковник, начальник кінологічної служби управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України. Адже колеги-прикордонники знайшли Тузлу саме у його розпліднику.

Тузла Єханурова зареєстрована у Світовому альянсі робочих собак

      Про захоплення собаківництвом Миколи Альошина «УМ» писала кілька років тому. Але тоді для армійського офіцера-ракетника це було просто пристрасне хобі, нині ж — професія. Кінологічну службу в тутешньому командуванні ВВ офіцер фактично підняв з нуля. До його призначення вона нараховувала всього трьох конвойних собак. А нині тут аж 50 псів. Майже третина з них — із власного розплідника Альошина.

      Про подароване Прем'єру Єханурову цуценя пан Микола розповів дещо цікаве. Тузла «класної крові», тобто стовідсотковий стандарт «альфа». До того ж зареєстрована персонально на Альошина не деінде, а у Світовому альянсі робочих собак ( World Alliance Working Animals-GWK). За словами кінолога, Тузла може чітко працювати і як тілоохоронець, і як сторож. Щоправда, для цього бажано собаку 4—6 місяців віддресирувати особисто. Або ж відправити до кінологічного клубу, але потім обов'язково «прогнати» всі команди заново у домашніх умовах, аби тварина відтепер визнавала лише свого хазяїна. Словом, онука Прем'єра, може, й радіє цуценяті, а самому Прем'єру доведеться з Тузлою мати трохи клопоту.

      Вухатих підлеглих Миколи Альошина сьогодні у Криму залучають до охорони громадського порядку, військових містечок, при переслідуванні й пошуку злочинців, наркотиків, зброї, на КПП і загороджувальних кордонах (як це було при проведенні нещодавніх карантинних заходів із пташиного грипу), екстрадиції й конвоюванні заарештованих тощо. Тільки минулого місяця за допомогою собак було затримано 7 осіб за скоєння злочинів і 150 — за правопорушення. А за весь минулий рік відповідно 245 і 1630. Мій співрозмовник не пригадує випадку, щоб хтось із кінологів зі своїм чотирилапим помічником відступив у поєдинку з хуліганом чи навіть озброєним бандитом.

      «Варта уваги історія трапилась торік, — згадує офіцер. — Після оголошення вироку в Апеляційному суді Криму в досить резонансній кримінальній справі (йдеться про нашумілу криваву різню на міжнаціональному грунті у Сімферопольському барі «Коттон». — Авт.) так звана група співчуваючих заблокувала ворота, через які мав виїхати автомобіль із засудженими. Пристрасті вкрай розпалились. Розсіяти збуджений натовт не змогли навіть бійці «Беркута». Провокатори були налаштовані досить агресивно, навіть погрожували перекинути машину. І тоді вперед вийшли наші кінологи з вівчарками, з яких було знято намордники. Звичайно ж, із поводка відпускати їх не збиралися. Проте і цього вистачило, щоб розлючені «герої» моментально відкотились назад. Умить втихомирився і натовп».

Вовча кров додасть вівчарці витривалості

      Свої експерименти на ниві селекції Альошин також не припиняє. «Можу похвалитись, — зізнається він, — що мої німецькі вівчарки і американські бульдоги — одні з кращих в Україні за поєднанням екстер'єра та робочих якостей. Але на цьому я не зупиняюсь. Моя мета — подальше вдосконалення породи. Тобто, щоб це була не виставкова тварина, а сильна, розумна, з природженою слухняністю і агресивністю, котра бездоганно спрацює у будь-якій ситуації. І при цьому не купиться, приміром, ані на кусень ковбаси, ані на що інше». Такого результату можна досягти ретельним відбором потомства і схрещенням робочих порід вівчарок.

      Має намір офіцер також виростити спеціального «німця» із вкрапленнням вовчої крові. У свого товариша із Дніпропетровська придбав торік 10-місячну вовчицю. Сподівається, що її «внуки» і дадуть бажаний ефект. Зарубіжні колеги, з якими офіцер консультувався по інтернету, професійно порадили, у якому співвідношенні має бути цей гібрид.

      «У мене завдання — виростити ідеального собаку для пошуку зброї й наркотиків, — розкриває свої селекційні таємниці Альошин. — Звичайні німецькі вівчарки, лабрадори теж здатні з цим чудово впоратись. Проте втомлюються при огляді великих терміналів, довгої черги автомобілів. Вовча ж кров додасть вівчарці у 3-4 рази більшої витривалості, а ще більш чуттєвого нюху».

Німецька вівчарка — це пістолет, а американський бульдог — гранатомет

      І все ж найбільше уподобання офіцера — американські бульдоги. Про походження і розведення заокеанської породи він написав цілу книгу. А нині ще й досліджує цю породу в режимі експерименту. П'ять «американців» його розведення поставлено вже у стрій полку спеціального призначення. Бульдог, на відміну, скажімо, від представників інших бійцівських порід — тих же пітбуля чи стаффордширського тер'єра — краще піддається дресируванню, у нього міцніша нервова система, він повністю керований. Окрім того, майже безпроблемно переносить зміну хазяїна. Це вкрай важливо у військах, пояснює офіцер, оскільки кінологи-строковики через рік звільняються у запас. А наприклад, ротвейлери, «порода одного господаря», які теж є у військах, у подібній ситуації можуть взагалі не оговтатись від пережитого стресу.

      «Якщо умовно порівняти собак зі зброєю, — продовжує Альошин, — то, приміром, німецька вівчарка — це пістолет, а справжній американський бульдог — гранатомет. З вівчаркою чи ротвейлером він у змозі розправитись за якихось 2—3 хвилини. У бою не відчуває болю, може, скажімо, позбутися лапи, але завдання продовжуватиме виконувати. І, що не менш важливо, спроможний одноосібно протистояти натовпу. До того ж бульдог водночас досить врівноважений, не відреагує на кішку, зайвий раз навіть не гавкне. Це собака реального бойового контакту. Щоправда, жодного разу за подібним призначенням бульдога ми ще не застосовували. Навіть на тренуваннях пускаємо тварину в наморднику, бо вона здатна прокусити навіть дресирувальний костюм».

      Прикметно, що живий «гранатомет» теж зазнає коригування. Це також в планах Альошина. Схрещування його з аргентинським догом вже дало непоганий результат. Пан Микола каже, що це поки що єдиний подібний у Криму екземпляр.