Буде й на нашій вулиці свято

      Листопад традиційно приносить свято тим, хто господарює на полях і на фермах, хто доглядає сади, вирощує хміль, плекає лозу, приносить у кожну оселю хліб і до хліба, хто зміцнює добробут України. Та навіть напередодні Дня працівника сільського господарства важко забути цьогорічні втрати та прорахунки. Бо якщо кажуть, що життя — це зебра, де чорна смуга чергується з білою, то цього року селянам довелося іти чорною й по вертикалі. За 2003-й, найневрожайніший за кілька десятиріч, рік, втратило не лише село, а й усі ми, бо не знайти жодної людини, яка прямо чи опосередковано не була б пов'язана з аграрною галуззю. А значить, люди, які вистояли, які посіяли наступний урожай, гідні подвійної подяки і пошани.

      Тож у дні, коли всі вітають і дякують селянам, вітаємо вас і ми. Вітає і київська міська влада на чолі з мером Олександром Омельченком, який обіцяє й надалі активно співпрацювати з сільськогосподарськими виробниками, закріплюючи партнерські відносини технічною фінансовою допомогою та моральною підтримкою, і зичить міцного здоров'я, щастя, миру, добробуту, добра і достатку в повсякденному житті, родинного затишку, невичерпної енергії та плідної праці. А Укргідрометцентр зміцнює надію на те, що наступного року ми будемо з хлібом. За даними синоптиків, стан більшості площ із майже семи мільйонів посіяної озимини гарний. Тож зі святом вас! Тримаймося і вірмо, бо практика свідчить: двох неврожайних років поспіль не буває.