«Є ідея!» — раз по раз можна почути від лідера кримськотатарської молоді Ескендера Барієва. Найцікавіше, що ці ідеї реалізуються. Можливо, не в повному обсязі (адже не на все вистачає коштів). Утім, переглядаючи «хроніку» Кримськотатарського молодіжного центру, який упродовж 10 років очолював Ескендер, дивуєшся: невже це все змогла втілити громадська організація? Незабаром літопис КМЦ, доповнений фотографіями і документами (відозвами, зверненнями), вийде друком, ставши повноцінною історією першого десятиріччя легалізованого в Українській державі кримськотатарського молодіжного руху. У рік створення КМЦ його члени тримали голодування на знак протесту проти прийняття «конституції Автономної Республіки Крим», в якій зовсім не згадувалося про кримських татар. Кожен член Кримськотатарського центру голодував тоді по три дні, потім надсилав телеграму Президентові України і передавав естафету наступному. В результаті, Верховна Рада України не прийняла цей документ. У 1996 році проводили акції на підтримку Конституції України. Постійно виступали проти війни в Чечні.
Ескендер Барієв виріс у родині учасників підпільного кримськотатарського національного руху. «Я з дитинства знав, як готуються документи, як вони тиражуються. Часто вечорами і ночами ми з батьками розривали на сторінки рулони ксерокопійованих текстів. У мене до цього потяг з дитинства», — згадує Ескендер. Коли у 1995-му створили Кримськотатарський молодіжний центр, він, на той час студент-медик, його очолив. І в цій молодіжній громаді, немов у плесі чарівного джерельця, проявилося життя цілого народу — його культура, філософія, соціальний досвід, віра й освіта і, звісно ж, проблеми. Про це наша розмова з наймолодшим членом Меджлісу Ескендером Барієвим, який на ІІ Курултаї кримськотатарської молоді в середині січня цього року склав свої повноваження голови КМЦ, передавши «булаву» молодшим.
— Ескендер, на основі свого десятирічного досвіду Кримськотатарський молодіжний центр розробив власну Концепцію молодіжної політики, став співавтором державної програми соціального становлення кримськотатарської молоді, готовий надати Кабміну України свої пропозиції. Утім за ці роки КМЦ займався, мабуть, не тільки юнацтвом, а й тими, хто за кілька років стане їхньою зміною?
— Свого часу Центр розробив «Механізми розвитку кримськотатарського дитячого і юнацького руху», щоб забезпечити повноцінну соціалізацію кримськотатарської молоді, виховання людей з власною думкою й активною громадянською позицією. На цьому Курултаї ми доручили правлінню КМЦ ініціювати створення міжвідомчої комісії, до якої увійдуть представники Міносвіти АРК, Міністерства у справах молоді, сім'ї і гендерної політики, Меджлісу кримськотатарського народу, громадських організацій, аби спільно впроваджувати цю програму в кримськотатарських школах. Я серйозно вивчав дитячі рухи різних країн. Ми створили концепцію національного кримськотатарського скаутського руху, розробили символіку, наповнили національною ідеологією. Скажімо, 9 правил, тому що тюркська зірка — 9-променева. Стародавні тюрки число 9 вважали досконалим. Це, по-перше, найбільша цифра. Землю ділили на 9 секторів; 9 планет довкола Сонця — досконала система; 9 місяців жінка виношує дитину. Для середньовікової групи ми придумали галстук наполовину блакитного і зеленого кольорів. Блакитне — це Батьківщина, зелене — релігія, а зелене з блакитним — це нація.
Центр уже два роки влаштовує конкурс для талановитих дітей «Алтин бешик» («Золота колиска»). Регіональні відділення КМЦ проводять відбіркові тури в усіх куточках Криму. Є 5 номінацій — інструментальна музика, слово (поезія, проза, бажано кримськотатарською мовою, але допускаємо гарні патріотичні вірші російською та українською), вокал, хореографія, декоративно-ужиткове мистецтво. В журі ми, як правило, запрошуємо професіоналів — співаків, художників, письменників (заслужений журналіст України, поет Нузет Умеров), хореографів (заслужений артист України Мунір Аблаєв), представників організації освітян «Мааріфчі». Ми, таким чином, хочемо виявити талановитих дітей і зацікавити дорослих у регіонах, щоб розвивали малечу. Інколи підтримуємо матеріально. У селі Мічуріно є хлопчик, який ліпить надзвичайно гарні скульптурки. Але в його батьків навіть на пластилін не було грошей. Ми відправили йому олівці, фарби, пластилін. Він потім надсилав нам свої малюнки.
— Коли на Курултаї виступала заступник декана економічного факультету КДІПУ на тему етнотуризму, у вас враз виникла ідея — розробити програму водночас і для популяризації культури, і для створення додаткових робочих місць для кримськотатарської молоді. Наскільки ж реально молодь може сьогодні посприяти відродженню своїх національних традицій?
— КМЦ працює над фільмом про культурну спадщину кримських татар. Ми за власний кошт їздили по Криму, збирали відомості. Зокрема, про відновлені джерельця, до яких кримські татари завжди ставилися з особливою шаною. Коли окультурювали джерельце, той, хто це робив, уписував там своє ім'я й ім'я свого батька. У нас є відеозйомки про те, як у Судакському районі в селі Веселе відновили занедбане джерело. Пан Юртер, емігрант, який нині живе в Америці, передав гроші тому селу, де народився, на них відновили джерело й написали його ім'я.
Усе кримськотатарське «лежить на землі». Треба тільки підняти й розвивати. Ось, ми вивчаємо філософію Давнього Китаю, грецьку, німецьку. А що, у кримських татар не було філософії? Та її просто ще ніхто не зібрав, не описав. Насправді, майже кожен хан був поетом. У Ханському палаці на стінах написані поезії. Але про це мало хто знає. Я раніше думав — невже наші хани не могли збудувати щось солідніше? Тепер у нас є відеозапис, де спеціаліст розповідає історію палацу — сльози навертаються від цієї трагедії. Виявляється, першій, дуже неграмотній, реставрації Ханський палац був підданий у часи царської Росії. Кримські татари для кожної стіни створювали самобутній візерунок. Російські ж реставратори наклали трафарет на заштукатурені старі розписи — вони тільки зараз починають проявлятися. При цьому втрачалася символіка, яку вкладали в оздоблення палацу. Друга реставрація була за радянської влади. Третю — у кучмівські часи. Як не соромно визнати, в ній брали участь і кримські татари. Але ж як недбало поставились до історичної пам'ятки. Скажімо, коли відпала штукатурка, не обтяжували себе тим, щоб підібрати такі ж матеріали і обережно «залікувати» дірку. Її заляпали цементом. У «золотій кімнаті», побачивши, що підгнив кінчик стелі, повністю зняли оздоблену старовинними розписами стелю і викинули... Інша проблема — багато кримськотатарських пам'яток вивезено до Москви й Петербурга. Проте чимало стародруків ще є в самому Криму, в Ханському палаці. Але вони ще не описані, їх поїдає жучок. Втрачається історія цілого народу! Звичайно, у нас не вистачає істориків. Золотоординським періодом в Україні майже ніхто не цікавиться. Його змальовують як період варварів, хоча насправді це була могутня держава. Якщо дослідити ті часи, багато на що зможемо поглянути інакше. Тому ми й розпочали зйомки фільму, який змусив би чиновників звернути увагу на кримськотатарську спадщину, пробудити громадську думку.
— А кримським татарам вдається щось спонсорувати у своїй культурі? За останні 10 років є якісь зрушення?
— Позитивна динаміка є. Колись зал Кримськотатарського драматичного театру під час вистав був майже порожній. У людей або не було коштів, або вони не цікавилися цим. Сьогодні ж зал щоразу повний. Рівень театрального мистецтва наших акторів завжди був високим. Отже, в людей з'явилася фінансова можливість ходити до театру (а відвідуючи театр, вони, в свою чергу, його й спонсорують). За ці роки з'явилося чимало кримських татар, які готові спонсорувати той чи інший захід. Хоча це дуже важко. Наш народ малочисельний, бізнесменів не так багато, та й то середнього рівня. Олігархів у нас немає.
— Без допомоги українців тут, мабуть, не обійтися. І така співпраця була б корисною для всіх, адже в наших традиціях багато спільного. До того ж не перший рік витає в повітрі ідея інформаційно-культурного центру кримських татар у Києві...
— У нас iз В'ячеславом Кириленком також колись була ідея — створити в Києві Центр кримськотатарсько-української культури. Там облаштувати виставку традиційного мистецтва українців і кримських татар, бібліотечку, архів документів. Історики, етнологи, політологи, могли б отримати там необхідну літературу, законодавчі акти. Цього літа мрію організувати у Криму молодіжний табір iз розкопками пам'яток періоду Золотої орди, в якому візьмуть участь і кримські татари, й українці. У менталітеті українців багато тюркського. В часи Золотої орди зачіски були у вигляді «оселедця». Це наша спільна спадщина.
— Певним колам невигідно, щоб ми знали про цю спорідненість.
— Так, розділяй і владарюй — от їхній девіз. Особливо перед виборами. Тому КМЦ і зробило заяву про те, що деякі непорядні політики використовують кримськотатарський фактор перед виборами. Утім не тільки політикам, а й кінематографістам важливо при зйомках історичних фільмів брати до уваги думку кримських татар. Адже кримськотатарського воїна показують, як правило, в якихось шкурах, як дикуна... От в Олеся Саніна у фільмі «Мамай» кримські татари показані переконливо. Доречно було б частіше влаштовувати перегляди «Мамая». Звісно, з обговоренням.
Є чимало фільмів, у яких російські кінематографісти зображують українців якимись відсталими... Але коли я почав самотужки вивчати українську філософію, історію, дізнався, хто такі Григорій Сковорода, Пилип Орлик, Михайло Грушевський — зрозумів, які це великі люди! Такі постаті є і в кримських татар. Їх треба досліджувати, показувати. Думаю, що наш Курултай стане історичним у плані гуманітарної політики, передання досвіду. Адже ми прийняли положення про почесних представників кримськотатарського молодіжного руху. Річ у тім, що сьогодні, коли ви спитаєте у кримськотатарської молоді, хто такі Енвер Сеферов, Рефат Годженов або Амза Умеров, 99 чоловік зі 100 вам нічого не зможуть відповісти. А це ж люди, які колись створювали підпільний кримськотатарський молодіжний рух. Люди, які дев'ятнадцятирічними йшли в тюрми заради національної ідеї. Сьогодні молодь мало знає про колишнього політв'язня Сінавера Кадирова, який в 1980-ті роки ініціював молодіжний рух кримських татар. Він міг сам-один стояти навпроти виконкому з плакатом, вимагаючи справедливості. Хіба це не героїзм? Про таких людей ми маємо знати, з них брати приклад. Тому ми вирішили започаткувати почесне членство і повернути ці імена в пам'ять народу.
Розмовляла
ДОСЬЄ «УМ»
Ескендер Барієв народився 1974 року в Узбекистані, в місті Намангам. Закінчив Сімферопольський медичний університет. Делегат Курултаю ІІІ і IV скликань, наймолодший член Меджлісу кримського народу. Працював помічником голови Республіканського комітету у справах національностей та міграції АРК. Аспірант Національної академії державного управління при Президентові України. Тема
дисертації — «Державна політика щодо соціокультурної адаптації кримськотатарського народу в українське суспільство». У 1995—2005 рр. очолював Кримськотатарський молодіжний центр.
ДОВIДКА «УМ»
Кримськотатарський молодіжний центр — громадська організація, утверджена І Курултаєм кримськотатарської молоді 14 травня 1995 року. Основні цілі: об'єднання молоді для розкриття і розвитку інтелектуального, духовного й культурного потенціалу народу, захист законних прав молоді, відродження й розвиток національної культури. За час діяльності були проведені, зокрема, акції озеленення («Єшіль Ада» — «Зелений острів»), посаджено близько 1500 дерев; благоустрій місць компактного проживання кримських татар; у Сімферополі закладений сквер Пам'яті. КМЦ було оздоровлено понад 1000 дітей у дитячих таборах Криму і Татарстану. У 2000 році КМЦ та ОО «Фонд Крим» здійснили реабілітацію чеченських дітей, що постраждали внаслідок воєнних дій Російської Федерації. КМЦ входить до коаліції молоді «Наша Україна». Партнерами КМЦ є «Центр політичної освіти», «Молодий рух», Українська студентська спілка. Спілка молодих держслужбовців України тощо. У 2004 році КМЦ брав активну участь у всеукраїнських акціях «Студентська хвиля», «Студент обирає вільно», а також у Помаранчевій революції.