«Я красень, легінь, шо дуб у небі, сокіл у полі!!!» — не впізнаєте тексту? Це текст жадібного, брехливого, зухвалого улюбленця дітлахiв, товстуна Карлсона, який любить одну свічку і сім пляцків, а температуру лікує варенням, печивом і шоколадом. Нічого дивного, що представлення Карлсона звучить дещо незвично, звичною, на жаль, стала повна, абсолютна, 100% відсутність у кінотеатрах української мови. Ця ситуація так здивувала естонського продюсера Алекса Ковскі, який у бізнесових справах приїхав до Києва, що він взяв на себе місію дублювати повнометражний мультиплікаційний фільм норвезької режисерки Вібеке Ідсьо — «Карлсон, який живе на даху» українською мовою. Ця картина 2003 року виробництва уже пройшла свого часу в українському прокаті, але пана Ковскі це не зупинило — підросли ті, хто фільм не міг бачити через малолітство, і укріпилися у вірі ті, хто хоче в прокаті чути свою мову. А оскільки в себе на батьківщині Алекс Ковскі до дубляжу фільмів залучав естонських зірок, то й у цьому випадку вирішив піти перевіреним шляхом. Півроку підготовки, місяць дубляжу і оп-ля — Карлсон заговорив голосом Олега Скрипки, Малюк — Ані Лорак, Фрекен Бок — актриси Тамари Яценко, мама Малюка — народної артистки України Наталі Сумської. Більше того Карлсон і Малюк ще й заспівали пісню, якої в принципі в оригінальному мультику не було. Музику до саунд-треку, який незабаром ротуватиметься в ефірі українських радіостанцій та з відеорядом — на ТБ, написав саунд-продюсер проекту Сергій Круценко, а вірші — Микола Бровченко. Над озвучкою працювали і попарно, і поодинці, у кого як дозволяли гастрольні графіки. Як розповіла «УМ» PR-менеджер проекту Ірина Бутузова, планують надрукувати 17 фiльмокопiй 76-хвилинного мультиплiкацiйного фiльму. Мультяшні діалоги адаптувала Тетяна Чепурна, а в студії з артистами постійно був присутній редактор. Побоювання щодо мовних ляпів безпідставні, запевняє Ірина, адже повнометражний анімаційний фільм уже передивилися і затвердили в Міністерстві освіти, тепер чекають «добра» з Мінкульту. Оргкомітет проекту планує після завершення прокату показати українського Карлсона на Першому національному, а потім поширювати на відео та DVD-дисках.
За словами Ірини Бутузової, на цьому Алекс Ковскі не збирається зупинятися, наступний мультпроект, який він збирається українізувати — датська стрічка 2004 року виробництва «Теркель і Халепа», що не йшла в нашому прокаті. Все-такі Ковскі як члену Євросоюзу ближче європейське кіно.
«Ціну питання» організатори не розголошують, але, щоб спекти «перший млинець», продюсери звернулися до Фонду «Україна 3000», який курує перша леді України Катерина Ющенко, а членом наглядової ради, до речі, є Олег Скрипка. В офісі «Карлсона» нам сказали, що про гроші поки не йшлося, але під свій патронат «Україна 3000» Малюка і Карлсона взяла, а отже, першими глядачами на прем'єрі в кінотеатрі «Одеса-Кіно» будуть Катерина Ющенко та діти зi шкіл-інтернатів.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
