Хочеш працювати цілий рік? Спитай мене як

      Олександр Піпа («ВВ», «Борщ»): «У музикантів усе, не як у людей: коли люди відпочивають, ми працюємо. Тому Нові роки для мене ніколи не були винятками і, починаючи з 1992 року, ми щоразу десь граємо з 31-го на перше. Наш перший «ненормальний» Новий рік ми провели на двох сценах у Швейцарії. Причому міста, де ми виступали, мали різні часові пояси, з годинною різницею, і вітати публіку довелося двічі. Пам'ятаю, ми зупинили концерт і заспівали французькою «З Новим роком», кидаючи в залу рулони туалетного паперу. Ну, просто серпантину не було...

      Цього року ми теж грали на двох сценах, але до і після дванадцятої: на великій, на Майдані, і в клубі у Броварах. А сам Новий рік зустріли десь у машині. Чесно кажучи, нічого такого навіть не було, символічні знаки уваги, на жаль, ніхто не напився...

      Соромно сказати, та ми вже не так напиваємося, як колись... Я не загадав бажання. Чому? Так у мене все вже, у принципі є, навіть загадувати страшно (сміється. — Авт.). Інше зимове свято — Різдво — ми провели в Москві, у клубі «Б2» з концертом. В Росію ми на вихідні вибираємося стабільно раз на два-три місяці. А старий Новий рік — ну йому уже не пощастило, ці свята уже якось «піднадоїли» чи що... швидше уже б закінчувалися!

      Гайтана: «Цього року я побила рекорд і виступала одразу у чотирьох клубах Ялти до самісінького ранку (минулого року це були кілька київських клубів). Тобто після цього я вже не змогла нічого святкувати, а тільки плюхнулася в постіль і заснула солодким сном. Але якщо хтось думає, що так багато виступати (а це ж, до всього, ще й відповідальність, адже ти створюєш настрій усім присутнім) — це занадто, то хочу йому відповісти, що новорічну ніч я не тільки витримала, а ще й зробила це з позитивом! Вкотре довела передусім собі, що не завжди приємно тільки святкувати і веселитися, а й важливо приносити людям радість. Це навіть набагато цікавіше!

      І хоча Дід Мороз у такі «професійні» ночі приходить нечасто, він мені подарунки ще досі носить. Наприклад, цього року прихильник подарував оригінальні парфуми «Гайтана», виготовлені італійським дизайнером спеціально для мене. А ще директор одного з донецьких нічних клубів, де я часто виступаю, запрезентував оригінальний милий шнурок для мобільного від «Дольче і Габбана». Ну от причому тут шнурок?... (сміється. — Авт.) Зате несподівано і приємно.

      Та найбільший подарунок чекав вдома другого січня: коли я зранку відкрила двері, то на порозі мене зустрів... справжній Дід Мороз! Це мій коханий прикрасив всю квартиру і переодягнувся сам, щоб зробити сюрприз. Він сказав, що попри те, що ми у новорічну ніч не були разом, весь цей рік не розлучимося ні на мить.

      Старий Новий рік я провела теж на вечірці в Альта-центрі, у ролі Снігурки. І взагалі підготовка до Нового року в мене проходила якось так чарівно: Феєю була чи Попелюшкою. Я ж кажу: мрії збуваються!»

      Олег «Фагот» Михайлюта («ТНМК»): «Цього року нас запросили на два концерти до Львова: в клубі «Пікассо» на новорічний вечір, та на площі — наступного дня. Але сам Новий рік ми зустрічали не на сцені, а у моєму номері, в готелі. Нас приїхало дуже багато, всі друзі-львів'яни зібралися... Ми розважалися і дивилися всі телевізійні новорічні програми за участю «ТНМК» — ми були майже на кожній «кнопці».

      Багато хто вважає, що зустрічати Новий рік працюючи — це кара небесна. Але ми самі обирали собі професію, і я не думаю, що є музиканти, які б свідомо не брали участi в якійсь новорічній вечірці чи концерті. А якщо вони і є, то тільки з двох причин: або ніхто не пропонував, або гурт висунув невигідні умови участі. А про наші новорічні історії треба питати у Фоззі, тому що він їх завжди пам'ятає...»

      У цей час Олександра «Фоззі» Сидоренка («ТНМК») застало постноворічне ГРЗ, то ж він відлежується вдома, «п'є гарячий мед, гріє потроха, так от починається Різдво. Ха!»: «Я взагалі не люблю Новий рік: навіщо робити свято з того, що ти постарів на один рік? І день народження відповідно теж не люблю! Що святкую? День Незалежності! А що це у нас у серпні, то і нічого новорічного я вам не розкажу. Я от цього року в тому ж таки готелі у Львові вперше від початку до кінця побачив «Іронію долі». І олів'є, між іншим, я теж не їм... Не люблю стандартів!»

      Жанна Боднарук: «Кожного року я співаю на «ялинках», а цього року працювала в ялинках. Перед самим Новим роком нам подзвонила одна туристична фірма і запропонувала півмісячний контракт на словацькому гірськолижному курорті Ясна. Кожного дня у нас були концерти, а в святкові дні — по кілька концертів у день, у новорічну ніч — 5 виступів, нас возили із одних Татр в інші. Але найцікавішим був концерт 6 січня, у них це називається «Три крулі», тобто «Три королі». Біля підніжжя гори спеціально змонтували сцену, прекрасний день, багато снігу, сонце виблискує на величезних кристалах сніжинок, люди з'їжджають з гори, хтось п'є гаряче вино, хтось каву, хтось «Бехеровку», одні підспівують мені, інші підтанцьовують. Здорово, я навіть не змерзла в чоботах на височенній шпильці.

      У Словаччині ми виступали з чоловіком — Анатолієм Карпенком, він грав на клавішних і також співав. Що співала? Свій звичний репертуар, «Червону руту», яку всі знають, всі підспівують і замовляють, світові шлягери — англійські, французькі, португальські, чого не співала, так це російських пісень. У мене їх просто нема в репертуарі. Хоча у Словаччині відпочиває багато росіян, і вони замовляли якісь російські пісні.

      Але ми встигли й відпочити. Найголовніше, що я вперше в житті стала на лижі. Кілька уроків взяла у інструктора і змогла з'їхати зі справжньої, повноцінної, крутої в усіх значеннях траси. Мені Анатолій казав: якщо з першого разу тобі сподобається, то це захоплення на все життя. Правда. Тепер я мрію їхати кудись в Карпати, чи на київську трасу, мені дуже сподобалось. Ще колосальні враження від мінеральних термальних джерел в Бішеньово.  Гарячі джерела йдуть із-під землі, з глибини 90 метрів, температура повітря -7, а води +40, я не очікувала, що зможу в семиградусний мороз у купальнику стояти на снігу. Змогла!»

      Гурт «Естетік Едьюкейшн» вирішив підтримати своє реноме «граю (живу) в своє задоволення» і просто розслабитися після традиційно активного передноворічного періоду (обмеженим накладом — 500 примірників на Росію та Україну вийшов новорічний сингл гурту з романтичною піснею «В ліжку з тобою» та кількома обробками відомого Happy New Year від ABBA) і на Новий рік роз'їхалися у різних напрямках. Напрямки були такими: клавішник Дмитро Шуров був із сім'єю у Києві, а потім — у Вінниці, барабанщик Анатолій поїхав до Запоріжжя, а вокаліст Луї Франк із дружиною Діною Корзун побували в Одесі, після чого відвідали бабцю Луї, яка живе у Швейцарії.

      Луї згадує про швейцарські канікули кількарічної давнини: «Я був у швейцарських Альпах на дуже цікавій тусовці разом із незвичним художником і його родиною. Його дружина-японка була вдягнена в кімоно, а син — у костюм тореадора. І ще була шістнадцятилітня дочка цього художника, яка всю ніч цілувалася з мужчиною точно не молодшим за 45 років. І вся ця ситуація була дуже незвична для мене!». А Юрій Хусточка на Новий рік побував у Москвi: «Це було несподівано навіть для мене, все вирішилося за день-два до самого свята. Гуляння проходило у заміському будинку Любові Орлової (зараз цей особняк винаймає якийсь багатий француз). З більшістю присутніх я не був знайомий особисто, а за всю ніч випив тільки один келих вина, тому наступного дня ми з друзями вирішили продовжити і пішли на R'n'B вечірку».

      Олександр Пономарьов новорічні свята теж вирішив зустрічати у родинному колі: Новий рік зі своїми доньками святкував у Києві, на дачі, а після того вирушив до Карпат. Останні п'ять років Різдво в родині співака відзначається за всіма канонами, «З усією повагою та відповідальністю», — говорить Олександр. Протягом двотижневих канікул він із Женею та Зоєю побував у кількох містах Західної України: Коломия, Яремча, а також на гірськолижному курорті Буковель. «Я принципово вирішив зустрічати Різдво Христове разом із дітьми у Карпатах. Там дух цього свята особливий, — ділиться враженнями співак. — Появу першої зірки на небі вітали з кутею, колядками, одягли святковий одяг. Дівчатка були вражені та схвильовані національними традиціями. А потім самі вийшли та й заспівали колядки — я сам дітей навчаю співати різдвяні пісні ще змалку, маю надію, що вони все це запам'ятають і завжди будуть звертатися до традицій, зустрічаючи Різдво».

      Олександр Положинський («Тартак»): «Четвертий рік поспіль на Новий рік ми співаємо на Майдані на запрошення фестивалю «Чайка». Взагалі за останні 10 чи 12 (уже не пам'ятаю, скільки) років у новорічну ніч я тільки одного разу був не на роботі — святкував у Луцьку. Але насправді, хоч як би нарікали музиканти на роботу на свята, мені подобається зустрічати Новий рік на роботі: це і цікаво, і позитивно, ну, і гарна прикмета. Між іншим, цього разу ми виступали останніми в майданівському концерті і уже першими в новому році.

      А взагалі з концертами на цей Новий рік у нас була якась катавасія. Річ у тім, що на 30 грудня «Тартак» запросили на концерт у Вінницю. Він мав проходити на відкритому майданчику, а оргкомітет не потурбувався про накриття сцени, пішов дощ і залив усю апаратуру, відтак концерт не відбувся. Але організатори слізно просили приїхати у Вінницю наступного дня, тому що вони мали зобов'язання перед спонсорами, і концерт мав відбутися за будь-якої, так би мовити, погоди. Тому 31 грудня ми знову приїхали у Вінницю, але виступ затримувався. Людей зібралася повна площа, але ж «Тартак» поважає людей, які слухають нашу музику, і ми зіграли всю програму без скорочень. У результаті ледь не запізнилися на Майдан, приїхали за годину. І, що особливо «приємно», після всіх цих переїздів я виходжу з машини і хапаюсь за поперек — раптово прострелив радикуліт... Тобто перші хвилини нового року я кульгав... А під дванадцять ударів годинника на Майдані, звісно, загадав бажання, ну там, шампанське пив, хоча, пив — це голосно сказано: мочив у шампанському губи...».

Опит-допит провела