15грудня цього року Верховна Рада ухвалила Закон України про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків та інших законів України з пропозиціями від Президента України від 7.12. 2005 року». Необхідність внесення поправок до цього закону виникла у зв'язку з попереднім накладанням на нього вето Президентом України. Водночас ним було запропоновано декілька зауважень, які сприяли суттєвому покращенню законопроекту. Але навколо деяких зауважень виникли непорозуміння, що суперечать самій концепції закону.
Зокрема, це стосується тези про необхідність дотримуватися принципів рівності всіх суб'єктів права. Безперечно, формальна правда на боці цієї тези. Але фактично такий підхід ставить у нерівні умови саме інноваційну, новаторську діяльність, яка вимагає підтримки. В свою чергу, підтримка може надаватись або у формі пільг, або у формі дотацій, цільового спрямування державних коштів на інноваційну діяльність. На останнє держава коштів, на жаль, не має. Мабуть, саме з цього приводу Міністерством фінансів була приведена цифра у розмірі близько 400 млн. гривень збитків, яких нібито зазнає бюджет у разі прийняття законопроекту. Ці цифри є лише припущенням, як визнають фахівці, тобто не мають обгрунтованої підстави. Але, з іншого боку, якщо пільги не будуть надані, то проекти, реалізація яких планується в режимі технопарків, будуть заморожені. Таким чином, платити податки просто не буде кому.
Технопарки у всіх країнах світу є основним ініціатором розвитку інноваційної політики на предмет виробництва конкурентоспроможної продукції, що сприяє технологічному поступу держави. Таку саме роль мають виконувати технопарки і в Україні. В цілому світі технопарки підтримуються по-різному — як за допомогою безпосереднього субсидіювання з бюджету держави, так і з допомогою, згідно з умовами ГАТ/СОТ, добровільного відмовлення держави від певних податкових надходжень. Це є загальноприйнята практика. Так робиться у США, Японії, Фінляндії, Угорщині, інших країнах світу.
Навесні 2005 року політика попереднього уряду спричинила затримку в розвитку технопарків. Ця затримка вже коштувала країні тривалого простою в інноваційній діяльності. І це в час, коли науково-технічний прогрес іде надзвичайно швидкими темпами! А переваги мають ті країни, які за ним, щонайменше, встигають. Тож чи варто продовжувати «простій»?
Якщо зараз закрити очі на безперечну необхідність пільгових заходів щодо технопарків, чи буде в нас така можливість іншим часом? Всесвітнім прикладом лідерства є країни, які якнайшвидше впроваджують досягнення науково-технічного прогресу у виробництві та промисловості. Для нашої країни це неможливо без державної підтримки з боку уряду та Президента.
Наші депутати продемонстрували високий рівень розуміння цих обставин та пішли назустріч конструктивним пропозиціям Президента. Тому 245 голосами закон усе ж таки був ухвалений. Отже, з деякими поправками, але зберігаючи головні положення про пільги на мито та на відстрочку виплати податків на додану вартість, зміст закону лишився незмінним. Виходячи з цього, складаються комфортні умови для реалізації інноваційних проектів діяльності технопарків. Зараз — слово за Президентом, якому лишилося поставити крапку в цій справі.
Висунуті Президентом зауваження, як виявилося, сприяли покращенню первинного законопроекту, як підкреслив у своєму виступі у Верховній Раді в. о. голови Комітету ВР iз питань науки та освіти Ігор Юхновський. Тим більше що сам Президент неодноразово наголошував на важливості інноваційної діяльності, залучення іноземних інвестицій та створення нових робочих місць, що свідчить про його небайдужість і зацікавленість у розвитку цього проекту. Без безпосередньої підтримки Президента інноваційні технології, верстати і т. ін. приречені стояти й чекати, коли цей закон нарешті набере чинності. Але тим часом багато проектів перебазовуються, наприклад, до Росії.
Оскільки зацікавленість самого Президента в цій справі очевидна, то закономірно постає запитання: з якого боку цей закон зазнав поразки? Зрозуміло, що особисто Президент не спроможний фізично контролювати всі законодавчі акти та пропозиції. Отже, найвірогіднішим варіантом непорозумінь щодо накладання вето на закон є невідповідна інформація, запропонована главі держави секретаріатом. Тобто чиновники певних міністерств протистоять запровадженню цивілізованих правил в економіку держави.
Законопроектом передбачені прозорі умови контролювання діяльності та розподілу коштів, наданих пільгами технопаркам. Що, як виявилося, не до вподоби бюрократичній армії чиновників, котрі мають бажання власноруч розпоряджатися бюждетними коштами, наданими на розвиток інноваційних проектів, як у старі добрі роки. А це аж ніяк не сприяє очищенню країни від корупції та хабарництва. Саме протидіями прийняттю необхідного для розвитку інноваційної програми законопроекту чиновники засвідчили небажання втрачати свої впливові позиції. Приведені ними докази проти закону не є суттєвими, що засвідчив у своєму виступі в парламерті Ігор Юхновський. Майже по кожному запереченню він надав аргументовані докази їхньої необгрунтованості.
Отже, зрозуміло, що ті заперечення були приведені навмисно, аби запровадити керування вручну інноваційною діяльністю технопарками. Тобто всі умови для реалізації корупційних схем залишалися.
Важливим моментом цієї справи є підтримка законопроекту Прем'єр-міністром Єхануровим. Він також бачить необхідність розвитку інноваційної політики технопарків через запровадження пільгових положень. Прем'єр вважає цей законопроект необхідним і корисним для країни на даному етапі її розвитку. Без державної законної підтримки інноваційна програма приречена на подальший сон на декілька наступних років. Саме зараз треба виявити розумність та прозорливість, щоб не втратити явні переваги актуальності цього питання.
Закон про пільги для технопарків, безумовно, є необхідним. Світовий досвід технологічно розвинутих країн свідчить саме про це. Науково-технічний прогрес не стоїть на місці. Майже з кожним днем ми відстаємо від усього світу, гаячи час на суперечки. Майбутнє держави напряму залежить від впровадження передових наукових технологій у промисловості.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
