Не згадати про Кобзаря, розповідаючи про гурт «Гайдамаки», гріховно: на їхньому виступі в одному з київських пабів у середу зібралися «такі, бачте, люди: все письменні, друковані» (міністр у справах сім'ї та молоді Юрій Павленко, Андрій Шевченко з дружиною, Марія Бурмака, гурт «Ґринджоли» майже у повному складі, вокалісти гуртів «Мед Хедз» Вадим Красноокий та «Тартак», Олександр Положинський, режисер Віктор Придувалов, музичні критики, редактори та журналісти). А самі «гайдамаки» органічно зміксували в собі образи всіх наших правічних лірників, перебендь, мандрівних дяків, додали джаз-рокові шматки, забійні ритми ска, цокіт кінських копит і крики степової волі, перемісили все і всіх з енергією сонця й арійськими началами. Навіть «Нірвану» згадали.

В одному зі скітів свого попереднього альбому «Пожежі міста Вавилон» гурт ТНМК влучно зауважив: «Жизнь — це як зебра: біла полоса, чорна полоса, біла і чорна, чорна і біла, і так знов — чорна і біла, а потім хвост... і повна задніца». «Пожежі...» однозначно був білою смугою в творчості гурту. Це, ясно, зовсім не означало, що наступний буде чорною. Ще й якщо взяти до уваги амбітну назву альбому — «Сила» — попередньо здавалося, що новий вибух в українському реакторі музичної електростанції буде потужний. Врешті, презентований альбом непоганий, але звичайний, тобто не «чорний», а «сірий».

«Вперше за 15 років влада почала робити якісь рухи в напрямі популяризації вітчизняної музики, — сказав Святослав Вакарчук, смикаючи кінчики пальців — хвилювався — «у святому для музиканта місці», Республіканському будинку звукозапису, де гурт «ОЕ» записував свій останній альбом. — Проект «Своя музика» — це унікальне поєднання бажань, можливостей і промо-ресурсів влади, директорів радіостанцій та музикантів, яке якщо навіть не зробить революцію у вітчизняній музиці, то, як мінімум, питання про неформатність та непопулярність українських виконавців зніме».