Кустуріца як чудо

29.11.2005
Кустуріца як чудо

У No Smoking усi хлопцi запальнi — той, що в капелюсi, крайнiй злiва — ще й Кустурiца.

      «Життя прекрасне», «Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом», «Життя як чудо» — кінематографісти по-своєму, але дуже наполегливо відповідають на вічне питання філософії: що таке життя? Власник «Пальмових гілок» і «Золотих левів», визнаний критиками і глядачами всього світу «балканський Фелліні» Емір Кустуріца в останньому фільмі визначився — «Життя як чудо». Так само називається і останній альбом No smoking orchestra, в пітримку якого відбуваються концерти у Києві, Львові й Одесі. Більше того, музика з альбому стала саундтреком до фільму, а сам кінорежисер виконує партію гітариста в альбомі і функцію гітариста на концертах відомої югославської команди. В тому що суперпопулярна банда, яка вже 26 років грає щось таке, що музичні критики туманно охрестили «балканським роком», приїздить в Україну, немає нічого дивного — по-перше, в них європейське турне (перед Україною були Іспанія і Португалія, після — Париж і Брюссель), по-друге, традиційна логіка менеджерів — монстрів шоу-бізнесу — тут не працює. Анархія, тяга до пригод і незвіданих місць — ось що рухає географією переміщень цього музичного балагану.

      Організатори приїзду Кустуріци і компанії в Україну дуже просять не акцентувати увагу на тому, що Кустуріца — режисер, суперстар і дивак. Але оминути ці факти дуже важко.

* * *

      Емір Кустуріца народився 24 листопада 1955 року на окраїні Сараєва. Навчався в Празькій кіношколі. Дипломний фільм «Герніка» отримав першу премію на фестивалі студентських фільмів у Карлових Варах, другий — «Наречені приходять» — був заборонений цензурою «з моральних причин», а за третій — «Ти пам'ятаєш Доллі Белл?» — крім премії за дебют і приз ФІПРЕССІ на Венеціанському кінофестивалі, він отримав неофіційний титул «режисер 21 сторіччя». Еміру було 26 років. З того часу він не зняв жодного фільму, який не завоював би найпрестижніших кінонагород. 1985 рік, «Коли тато був у відрядженні», Золота пальмова гілка Канн і номінація на «Оскар». 1989 рік, «Час циган», спеціальний приз за кінорежисуру в Канні. 1993-й, «Сни Арізони», «Срібний ведмідь» на Берлінале. 1995-й, «Андеграунд» і ще одна «Золота пальмова гілка» в Каннах. «Чорна кішка, білий кіт», спеціальний приз за режисуру у Венеції. 2004-й, «Життя як чудо» — тут Емір Кустуріца, який зараз переважно мешкає на околиці Парижа, трохи переоцінив Каннське журі. Третя «Пальмова гілка» режисеру не дісталася, зате Московський МКФ вручив йому приз «за внесок»..

      Цигани, тварини, музика, лімузини, золоті зуби, війна, кохання — авторський коктейль Кустуріци перевірений часом. У тому, що «художня циганщина» зараз сильно асоціюється з пост'югославськими країнами, немала заслуга Кустуріци: «Цигани — цілком особливі люди, — сказав режисер в інтерв'ю «Независимой газете». — Вони маргінали. А я обожнюю маргіналів, у них життя і свідомість не замутнені, майже дитячі, вони не беруть участі у цьому нашому запрограмованому житті. Для циган існують тільки гроші, любов і сім'я. І все. Нічого зайвого. Я сам намагався стати маргіналом, але вже було пізно. Ще аутсайдерів люблю — у них абсолютно інший погляд на життя».

* * *

      Циганська музика нарівні з рок-н-ролом, балканським фольком, кантрі, джазом, сараєвським панком, турецькими маршами, єврейськими наспiвами та азіатськими мелізмами є інгредієнтом коктейлю, який 26 років життєрадісно збовтують музиканти із бренду The No Smoking Orchestra. В музичній команді гітарист Емір Кустуріца зовсім не головний, тут заправляє відомий музикант Нелле Каражліч. У 1980 році він створив однойменну групу, а в 1984 — група випустила перший альбом Das ist Walter. На початках вільного музикування The No Smoking Orchestra співали гострі соціальні пісні, про жорстоке поводження з в'язнями в тюрмі міста Зеніка, про міграцію сербів, бідування шахтарів, етнічні конфлікти в Косовi, про стосунки поліцейських і злочинців. Вони брали історії з життя, а жаргон і фольклор із вулиць, не дивно, що в комуністичній Югославії група зазнала переслідувань. У 1986 у групу прийшов новий басист — панк із Сараєво Емір Кустуріца, потім було кіно і розпад групи. У новому складі групи, яка відродилася на початку 90-х, на гітарі став грати Стрибор Кустуріца, а батько приєднався до друзів і сина в 1999. Під час роботи над картиною «Чорна кішка, білий кіт» між Кустуріцею і його постійним композитором Гораном Бреговичем якраз і пробігла чорна кішка, тоді Емір звернувся до колег — і The No Smoking Orchestra дебютував у «Котах». Не треба говорити, що в останньому фільмі музика оркестру — це суцільний саунд-трек. The No Smoking принесли на сцену суміш раціоналізму і емоцій — два ключових компоненти, без яких мистецтво неможливе, — плюс живий вуличний жаргон і смак пародії», — пояснив Кустуріца комерційну успішність групи.

      Організатори анонсують абсолютно життєрадісне шоу, де «танцюють усі» — це не просто слова, а девіз музикантів.

      P.S. 1 грудня — концерт у Палаці «Україна» в Києві, 3 грудня в Палаці спорту у Львові, 5 грудня в Театрі музичної комедії в Одесі.

 

ДО РЕЧI

       З 30 листопада по 13 грудня в київському кінотеатрі «Жовтень» компанія Док-майдан, яка «прокатує» ексклюзивні документальні стрічки на великому екрані, презентує фестиваль «Диво Еміра Кустуріци». У програмі фестивалю три ігрові фільми Кустуріци — «Андеграунд», «Час циган» (вперше в Україні повна режисерська версія) і «Чи пам'ятаєш ти Доллі Белл?» та один документальний — «8 суперісторій», про групу The No Smoking Orchestra. Крім класика авторського кіно, будуть ще два фільми про класика авторського кіно — «Тендітний варвар»(2004) і Shooting days (1996).