Австрійські яблука Поділля

26.11.2005
Австрійські яблука Поділля

Кому не смакує яблуко з Поділля? (Фото автора.)

      Можливо, декому це видасться не зовсім логічним, але факт залишається фактом: системне відродження сільськогосподарського та переробного комплексу аграрної Вінниччини почалося з галузі, яку не зараховували до фаворитів, — із садівництва. Початок йому поклало спільне українсько-австрійське підприємство з переробки фруктів та ягід «Поділля-ОБСТ», створене 1997 року в обласному центрі на базі столярного цеху. Спершу проект викликав скептичне ставлення: мовляв, усе занепадає, а тут диваки-іноземці хочуть отримати прибуток.

      Та коли через рік до прохідної підприємства, здатного переробити 100 тонн плодів на добу, стали вишиковуватись кількасотметрові черги вантажівок, від песимізму не залишилося й сліду. Нові інвестиції дозволили значно розширити технологічні лінії, і вже в 2005 році «Поділля-ОБСТ» змогло переробляти за добу 1200 тонн сировини, ставши одним із найпотужніших підприємств такого профілю у Східній Європі. З’явилися й інші переробники, запрацювали консервні заводи, здатні справитися з урожаями не лише з Поділля, а також і з прилеглих районів Молдови.

      Коли утворилося конкурентне середовище в заготівлі плодів, виникла нова проблема — потреба в стабільному постачанні переробників сировиною. І тоді настав другий етап: інвестиційні кошти спрямували у вирощування плодово-ягідних культур на індустріальній основі, на підтримку й оновлення існуючих садів. Напевно, зразковим у цьому плані можна назвати СП «Лука», створене на базі збанкрутілого господарства — колись головного постачальника полуниць у вінницьку торговельну мережу. Горе-хазяям, які встигли повирубувати «нерентабельні» колгоспні садки задля площ під польові культури, довелось хіба що заздрісно лікті кусати.

      Проте залишався ще один сегмент, досі ефективно не задіяний — дрібні товаровиробники, які вирощують фрукти та ягоди на приватних садибах, та невеликі фермерські господарства. Люди тут стикаються з серйозними проблемами, яких немає у великих господарствах. Насамперед — пошук ринків збуту, адже не секрет, що саме тут гріють руки різні сумнівні посередники, знімаючи густі вершки з чужої праці. Дається взнаки і відсутність спеціальних знань з агрономії, захисту рослин та грунтознавства, невміння оформити банківські кредити та ефективно розпорядитися ними, організувати менеджмент тощо.

      Ініціатором змін у цьому сегменті стала обласна державна адміністрація, яка вийшла з конкретними пропозиціями до австрійського уряду та міжнародних організацій, фактично започаткувавши третій етап розвитку галузі. Переговори закінчилися створенням так званого «фруктового проекту», в межах якого за допомогою Міжнародної фінансової корпорації (International Finance Corporation) та за фінансування федерального уряду Австрії на Вінниччині розпочала діяльність група з надання консалтингових послуг якраз дрібним товаровиробникам. Фахівці різного профілю, причому не лише з України, а й з Австрії, Великої Британії та Голландії, уже почали укладати договори з підприємцями аграрної сфери. Тривалість проекту — два роки, вартість — 1,2 мільйона доларів.

      На запитання кореспондента «УМ» про те, що буде після закінчення «фруктового проекту», заступник голови облдержадміністрації Валерій Коровій лаконічно порівняв його з навчанням водінню автомобіля: «Це навчання цивілізованому «водінню» власного бізнесу. Далі треба сідати за кермо і їхати. А місцева влада робитиме все, щоб бізнес на селі почував себе комфортно». Хоча він не виключає, що на основі напрацьованого досвіду на Вінниччині може постати власна консалтингова фірма, що діятиме в галузі.

      Слід додати, що для обласної влади лінію на підтримку і розвиток невеликих приватних господарств, які є ефективними в аграрній сфері, можна вважати стратегічною. Після «фруктового» готується до старту аналогічний «молочний проект» для виробників тваринницької продукції за фінансової підтримки уряду Швеції.

  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>