Корпоративна «ломка»

06.11.2003
Корпоративна «ломка»

      Здавалося б, на початку року Фонд держмайна України здійснив потужний старт, принаймні у власній уяві. Саме ця структура, згідно з президентським указом, який було підписано у січні, мала б отримати всі корпоративні права з управління державними підприємствами. На той час було не зовсім зрозуміло, як міг статися такий шалений прорив у статусі цього постійно принижуваного відомства: чого вартий хоча б той факт, що воно з 1992 року працює за тимчасовим положенням. Не вірилося, що орган із таким непевним іміджем може зосередити у своїх руках належну владу з управління державними частками майна на величезній кількості підприємств. Шефство над приватизаційним ринком узяв на себе перший віце-прем'єр Микола Азаров. Він же й оголосив про активізацію руху на цьому ринку і зажадав від приватизаційного відомства Програми дій аж по 2008 рік включно. Після того у цьому секторі економіки відбулося багато такого, про що розповідали у ЗМІ з азартом футбольного коментатора, завдяки чому складалося враження, ніби всю країну втягнуто у приватизаційні перегони. Насправді ж сварилися за ласий шматок кілька фінансово-промислових груп (ФПГ). Причому шматків ставало все менше. Сьогодні їх так мало, що «нагорі» заговорили про мирову між владним олімпом і ФПГ, які претендують на ті привабливі промислові об'єкти, які залишились у державній власності.

 

«Найефективніші» операції

      Завдяки бурхливим перегонам на приватизаційному ринку дещо розвиднiлося, і тепер можна підбити перші підсумки того, що встиг зробити Фонд держмайна. Адже мав він якось відреагувати на січневий аванс Президента. Але насамперед зауважимо, що на виконання указу Леоніда Кучми Кабінет Міністрів аж 29 жовтня (!) доручив Фонду створити державний реєстр корпоративних прав. Історична дата, після якої на світ має з'явитися «Реєстр корпоративних прав держави». Щоправда, такого кроку слід було очікувати набагато раніше. Не пройшла у парламенті і Програма приватизації на період 2003—2008 роки — її відправили на доопрацювання. Однак в уряді не дуже критикували приватизаційне відомство. Навпаки, і глава держави, і Прем'єр-міністр високо оцінили роботу голови Фонду Михайла Чечетова: Президент нагородив його орденом «За заслуги» третього ступеня, а Кабінет Міністрів — Почесною грамотою.

      Хронологія діяльності Фонду в першій половині року доволі скупа. Здебільшого це скандали навколо приватизації 25-відсоткового пакета акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Спочатку число учасників конкурсу на право придбати цей пакет було зведено до мінімуму, хоча було аж шість претендентів. Зрештою, залишився один-єдиний учасник конкурсу — консорціум «Придніпров'я», який є структурою, близькою до корпорації «Інтерпайп», що належить Віктору Пінчуку. Ще три місяці пішло на те, аби визначити вартість пакета акцій, задля чого було розкручено окремий сюжет із тендером на право скласти незалежну експертну оцінку. Виявилося, що «об'єктивна» вартість пакета — 205 мільйонів гривень. Хоча Приватбанк пропонував за нього 500 мільйонів гривень, про що повідомив Фонд держмайна офіційним листом. Епілог був передбачуваний: консорціум «Придніпров'я» став переможцем конкурсу і заволодів пакетом.

      Того ж дня, 27 травня, приватизаційне відомство оприлюднило на своєму сайті повідомлення про дві «найефективніші» (словами оригіналу) операції з продажу державного майна з початку року — 113,5 мільйона гривень за 25-відсотковий пакет «Азовсталі» і 205 мільйонів гривень за такий самий пакет Нікопольського заводу феросплавів.

Опір металу

      Продаж кількох інших ласих об'єктів, вочевидь, не обіцяв бути простішим. Тим паче що підійшла черга до гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК) і металургійних заводів.

      Деякі учасники ринку, у свою чергу, висунули Фонду держмайна звинувачення в упередженому ставленні до себе. Вони стверджували, що на прикладі приватизації Північного ГЗК стало очевидним: кредитори не дозволяють нікому сторонньому брати участь у конкурсі. А саме Фонд держмайна закладає в умови конкурсу пункт про те, що потенційному покупцеві необхідно досягти домовленості з кредиторами. Скажімо, у випадку з приватизацією 35,74-відсоткового пакета акцій Північного ГЗК Фонд держмайна, використавши схему «додаткових умов», відставив убік відразу дев'ятьох претендентів. Через зниження конкуренції ринкова вартість пакета акцій не дуже змінилася, а от держава зазнала втрат на кругленьку суму.

      Окреме питання, чому до кола кредиторів належать, як правило, одні й ті ж комерційні структури. «Кредитори» — не зовсім влучний термін, якщо мати на увазі значимість фінансово-промислових груп, які стоять за ними. Впадає у вічі те, з яким небажанням про необхiднiсть віддаватися в руки кредиторів говорять на металургійних комбінатах. «ІСД хоче приватизувати українські підприємства без конкурентної боротьби», — заявив заступник голови правління ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» Володимир Пруцаков (2 вересня проти цього заводу було порушено процедуру банкрутства). А протистоять один одному в бажанні придбати 42,26-відсотковий пакет акцій «Петровки» корпорація «ІСД» і ЗАТ «Приват Інтертрейдінг». Стартом для цього протистояння послужило оголошення 9 червня цього року повторного конкурсу з продажу держпакета акцій цього підприємства. Але конкурс заблоковано. З ініціативи ІСД минулого четверга, 30 жовтня, Київський господарський суд визнав недійсним конкурс з продажу акцій «Петровки».

      Або ж візьмемо Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського, щодо якого у січні цього року було порушено справу про бакрутство. 1 жовтня Фонд держмайна оголосив конкурс з продажу 98,81-відсоткового держпакета цього ВАТ. За останніми даними, які наводить УНІАН, з-поміж кредиторів цього банкрута значаться: НАК «Нафтогаз України», ПІБ, Укрсиббанк (Харків), корпорація «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), компанії «Енерго», «Барі», «АРС»(Донецьк), комерційні фірми Дніпропетровська, Кривого Рогу тощо. Про своє бажання придбати згаданий пакет акцій заявили ІСД, Приватбанк, Укрсиббанк.

      8 грудня, як очікується, буде проведено конкурс з продажу цих акцій. Однак у жовтні навколо нього закрутилася потужна інтрига. Михайло Чечетов висунув припущення, що, мовляв, головним претендентом на придбання пакета є Приватбанк. Водночас голова Фонду назвав інших претендентів, зокрема Укрсиббанк та корпорацію «Інтерпайп», зазначає УНІАН. За словами пана Чечетова, далі інформує це джерело, оскільки корпорація ІСД планує придбати металургійний завод у Польщі, вона не матиме достатніх ресурсів для конкуренції у конкурсі з продажу «Дзержинки». Голова Фонду держмайна наголосив на тривалішому, ніж звичайно, терміні проведення конкурсу — 2,5 місяця, що дає «можливість його учасникам домовитися між собою». В умовах конкурсу є пункт, згідно з яким, покупець повинен домовитися з кредиторами, які володіють зобов'язаннями цього підприємства на суму 600 мільйонів гривень.

      Своє слово сказав «трудовий колектив» Дзержинки. Як передало радіо «Дойче велле», керівництво комбінату і робітники наполягають, щоб у виробництво вкладали тільки легально зароблені кошти. Отож покупцям пропонується продемонструвати легальність походження свого капіталу. Крім того, інвестор має відтермінувати 1,2- мільярдний борг комбінату. Ці три додаткові умови мали своїм наслідком відмову трьох українських фірм від боротьби за акції ДМК. Інші претенденти наполягають на скасуванні обмежень. Згодом надійшло повідомлення, що Президент Леонід Кучма доручив Фонду зняти економічно необгрунтовані додаткові умови конкурсу.

Хто з пакетом, а хто при владі

      Заяви приватизаційного відомства також засвідчують глибоку втому від цього протистояння, про це не раз говорив заступник голови Фонду Євген Григоренко, призначений на цю посаду після кількох років роботи в Адміністрації Президента. З червня цього року він постійно з глибоким смутком говорить про те, що фінансово-промислові групи тиснуть на Фонд, який щосили захищає корпоративні права держави. Минулого вівторка, 28 жовтня, якщо вірити пану Григоренку, розпочався наступ проти свавілля ФПГ. Такою знаковою подією, згідно з заявою приватизаційного відомства  (дивись повідомлення на відомчому сайті, датоване 30 жовтня) стали збори акціонерів ВАТ «Центральний ГЗК». Власне, судячи з усього, тут було проведено показовий захід задля демонстрації того, як саме повинна восторжествувати корпоративна справедливість — так би мовити, в процесі, коли розмір пакета гідно протистоїть розмірові кишені. Приводом для позачергових зборів стало те, що, за текстом повідомлення Фонду, державу категорично не влаштовує ситуація, що склалася на підприємстві. Група осіб, зазначається у повідомленні, яка володіє менш ніж 10-відсотковим пакетом, нав'язала свій менеджмент, без участі решти сформувала спостережну раду і два роки фактично блокувала проведення зборів акціонерів.

      Хоча 25-відсотковий пакет акцій цього підприємства перебуває під арештом, судові інстанції, які досі кілька разів забороняли проведення таких зборів, цього разу досить несподівано і дружно «підтримали справедливу вимогу держави та інших акціонерів», повідомляє Фонд, і збори відбулися. Не можна не зазначити, що ці збори відбулися не на рідному комбінаті, а в Києві, на пивзаводі, причому — за щільно зачиненими дверима. Двері зачинили настільки щільно, що на збори не потрапили не лише представники преси, а й чимало дрібних акціонерів, які мали повне право на них бути. Це дало підстави декільком ЗМІ назвати захід, що відбувся, не зборами у повному і легітимному розумінні цього слова, а «зустріччю частини акціонерів». Думається, ще не один суд буде розглядати справу щодо легітимності цих зборів. Проте вони змінили реєстратора і внесли зміни до статуту ВАТ, внаслідок яких правління ліквідували, а натомість створили генеральну дирекцію, сформували спостережну раду «пропорційно структурі власності», підкреслює на своєму сайті Фонд.

      Крім того, заступник голови Фонду держмайна на прес-конференції зазначив, що його відомство має намір замінити правління дирекцією — звичайно, на підприємствах з державною часткою власності. (За даними приватизаційного відомства, держава володіє корпоративними правами у 1400 підприємствах, з яких приблизно у 300 держпакет акцій становить понад 50 відсотків). Немає сумнівів, що принаймні на кількох найпривабливіших об'єктах у період підготовки до президентських виборів проведуть таку заміну кадрів. А після наведення такого порядку можна буде й створити «Реєстр корпоративних прав держави». Кошти на створення цього реєстру ще потрібно закласти у бюджет наступного року.

      Утім навряд чи цей добрий намір буде реалізовано. Як не було втілено задум Фонду отримати від цьогорічного бюджету 300 мільйонів гривень. На ці кошти, як планувалося, держава мала викупити пакети акцій при проведенні додаткових емісій на стратегічно важливих підприємствах. Але це не стосується того, хто, за що і які нагороди отримав (отримає) у Фонді держмайна. Попереду — наступні великі гони. Йдеться про переговори між фінансово-промисловими групами про створення консорціуму для приватизації «Укррудпрому». У цьому контексті привертає увагу намагання Верховної Ради накласти мораторій на приватизацію «Криворіжсталі» — єдиного металургійного підприємства зі 100-відсотковим державним капіталом. Проте це зовсім не входить у плани Кабміну, який, навпаки, затвердив план передприватизаційної підготовки підприємства і у листопаді має намір розпочати цю роботу. Тим більше що і покупці, мабуть, не забаряться: у ЗМІ пройшло повідомлення про те, що посол Росії в Україні Віктор Черномирдін днями відвідав «Криворіжсталь» та Інгулецький ГЗК. Посол не виключає участі російських бізнесменів у приватизації цих підприємств.

      Цікаво буде подивитись, як Фонд поведеться з іноземними, себто російськими, учасниками тендерних перегонів. Так само, як і з нашими, вітчизняними — штучно відсікаючи тих, хто чимось не догодив, і створюючи тепличні умови для осіб «особисто наближених»?