На трибуні — Володимир Яловий, голова новоствореного «Всеукраїнського об'єднання депутатів місцевих рад». (Фото УНІАН.)
Стосунки центральних і місцевих влад у ракурсі виборів-2006 обговорював всеукраїнський з'їзд депутатів місцевих рад, що відбувся минулої суботи в столиці. Одним із його «заспівувачів» був секретар Київської міськради, заступник столичного мера й голова партії «Єдність» Володимир Яловий. За його словами, сказаними з трибуни, «у ключових питаннях нинішня влада не відрізняється від попередньої, а наявна її система здолала самих переможців президентських виборів. У країні сильно кульгає економіка. Як наслідок, впали рейтинги політиків». На думку Ялового, соціологічні дослідження свідчать: є велика вірогідність того, що парламентські вибори наступного року можуть відвідати лише 40 відсотків населення. А тому, підтримує колегу київський градоначальник Олександр Омельченко, треба зробити все, аби змінений закон про вибори народних депутатів суто за пропорційною системою «не пройшов». Мовляв, за нього голосували не політики, а політикани, і в такій редакції цей законодавчий акт народу не потрібен. Сьогодні, заявив столичний мер, вартість місця у виборчому списку становить близько двох мільйонів гривень, а вартість крісла депутата місцевої ради — 350 тисяч. Тож, мовляв, краще хай політики платять ці гроші людям, ніж лідерам партій і блоків, від яких залежить, чи потрапить кандидат у нардепи до «їхнього» списку.
«Якщо нас не почують, ми цим колективом доб'ємося проведення референдуму!» — емоційно звернувся до присутніх у залі лідер партії «Третя сила», народний депутат Василь Гаврилюк. Він закликав підтримати всі ініціативи, які пропонує цей з'їзд.
Як виявилося пізніше, до цих самих ініціатив виникає чимало питань. Присутнім у залі (а в Жовтневому палаці зібралося близько 900 чоловік) почали роздавати роздруковані резолюції і звернення, підготовлені заздалегідь. На пропозицію підтримати їх делегати вигукували, що не ознайомлені з тим, за що їх закликають голосувати. Інші, певно, вже прочитавши текст розданих рішень, вишикувалися в черги біля мікрофонів, аби внести свої «зауваження та пропозиції» до запропонованих на затвердження документів. Скидалося, що «дехто» просто хотів провести «одобрямс» заздалегідь підготовлених вимог та звернень. Хоча у президії протягом усього форуму наполягали, що така, часом радикальна, різниця в позиціях учасників з'їзду є ознакою демократизму процесу.
Однією з найколоритніших фігур форуму був Iван Плющ, народний депутат (нині від фракції Української народної партії). Іван Степанович справді гарний оратор. Його виступ депутати сприйняли на «ура» і ще довго не відпускали оплесками. «Ось тут надруковане привітальне слово від Литвина. Його я читать не буду, занадто маленький шрифт», — іронічно розпочав промову Плющ і відклав убік аркуш паперу. Знаний і впливовий парламентарій з приємністю відзначив ініціювання такого зібрання саме «знизу», тобто від самих депутатів місцевого самоврядування, наголосивши, що революції і незрозумілі реформи уже втомили людей.
Делегати з'їзду ухвалили низку резолюцій і звернень до Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Зокрема, було поставлено заслiн адмiнiстративно-територiальнiй реформi. А у відозві щодо проекту Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» пропонується встановити частку видатків місцевих бюджетів у частині зарплати не більше 60 відсотків, бо, за словами промовців, сьогодні вона складає більше 80 відсотків і не дає можливості регiонам розвиватися.
Цікаво, що ухвалення резолюції «Про статус депутатів місцевих рад» було відкладене через надто жорсткі дискусії і неодностайність делегатів. Її проект пропонував не відкидати або приймати ініціативу про недоторканність «місцевих» депів, а висловитися «проти абсолютної недоторканності будь-яких посадових осіб — починаючи від Президента, народних депутатів, суддів, прокурорів і завершуючи депутатами місцевих рад».
І насамкінець. Рішенням з'їзду була створена громадська організація «Всеукраїнське об'єднання депутатів місцевих рад», головою якої обрали керівника партії «Єдність» Володимира Ялового. Головою Центрального виконкому обраний Володимир Головач, юрист і радник Олександра Омельченка. Пан Яловий усіляко заперечує, що утворення громадської організації є першим етапом до створення політичної партії. Мовляв, партій у нас і так близько 130, для чого нам іще? Натомість структура Ялового «стане наймасовішим громадським об’єднанням, що захищатиме інтереси місцевого самоврядування і територіальних громад». Процес пішов...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
