«Бригантина» зійшла на пси

06.09.2005
«Бригантина» зійшла на пси

Стас Садальський (звичка!) хазяйнує у сумочці редактора Бердянського радіомовлення Людмили Шаталової. (Фото автора.)

      Українці і кіно не потрапили до Бердянська на міжнародний кінофестиваль, і восьмий «заплив» «Бригантини» перетворився на музичне ерзац-дійство, сольні партії на якому, переважно фальцетом (розважали ж провінцію!), виконували «зіркові» делегати від Росії. У підміні таланту й артистичних даних вульгарною розкутістю, звісно, звинуватиш не всіх; з повагою до глядача і своєї професії виходили на сцену Анатолій Кузнєцов («товариш Сухов» з «Білого сонця пустелі»), Борис Смолкін (дворецький Костянтин із серіалу «Моя прекрасна няня»), Олексій Булдаков (генерал-тостоман з «Особливостей національної...»), а також посланці кінематографа Білорусі (на жаль, на «Бригантині» було місце лише для двох делегаток-«сябрушок», і бердянці пораділи, що процедуру відбору на «Бригантину» безпроблемно здолали саме чарівні Світлана Суховєй і Віра Полякова).

 

      Нонсенс — українського представництва на українській «Бригантині» взагалі не зафіксовано. У заздалегідь розповсюдженому прес-релізі оргкомітет застерігав: чотири останні серпневі дні відведені для ... форуму «Азовські зустрічі» за участю акторів України, Білорусі і Росії. Наприкінці переліку з ледве не двадцяти прізвищ скромно було анонсовано вірогідну участь двох тандемів — українського і білоруського. Якщо Світлана Суховєй і Віра Полякова приїхали з Мінська, аби стати окрасою кінофоруму, то наші Ніна Ільїна і Раїса Недашківська своєю відсутністю спричинили низку логічних уточнень: що ж це таке — «Бригантина»? для кого? і чому днів за десять до чергового «запливу» взагалі мусувалася версія, що «кіна не буде»?

       Не розвіявся «оргтуман» і на прес-конференції, проведеній у переддень форуму. Керівник Гільдії кіноакторів Росії Валерія Гущина висловила припущення, що «одна з причин відсутності Ніни Ільїної — підготовка до кінофестивалю «Стожари». І загадково додала: «Про інші причини не буду».

      Присутні на зустрічі з журналістами російські актори, ніби за щось виправдовуючись, почали зізнаватися у своїх українських «міцних коренях». З'ясувалося, що родом з-під Білої Церкви мама Галини Бокашевської (серіал «Сестри», фільм «Тоталітарний роман», який приніс пані Галині титул лауреата на «Стожарах»-2000), що донька профбоса російської кіногільдії Петра Анікіна вийшла заміж «за гарнаго українскаво хлопца», що Оксана Мисіна (серіали «Каменська» і «Сімейні таємниці») родом з-під Єнакієвого, і «доки батьки не взяли нас із сестрою в оберемок і не вивезли до Москви, я встигла з бабусею половити медуз на Азові і поганяти пуголовків».

      У неперевершено «оригінальний» спосіб розкрив свою генеалогію Станіслав Садальський: «Моя мама, Прокопенко Ніна Василівна, родом з області, яка колись належала Україні. Коли я приїжджав на село, там балакали українською. А мені казали: «Москаль, москаль! Гав...о плєскаль!». Я їм: та ви що? Я ж — українець! Однак було це тисячу років тому...»

      Із «розсекречення» таких ось подробиць відвідин українського села в Росії пан Садальський почав задовольняти інтерес газетярів щодо... бажання актора зіграти роль Гамлета! Спроба кореспондента «України молодої» добитися від С.С. одкровення щодо найприємнішого епізоду з його творчого життя чомусь викликала в гостя відверте роздратування: «Все є в інтернеті... Які проблеми? Давайте про щось інше. Журналісти ж!.. А то я десь пукнув — і вже «ха-ха-ха»! Давайтє што-то помощнєє!». Безцеремонно перебивав С.С. і виступи «дружини Мухомора» (серіал «Менти») Галини Бокашевської, екс-соліста групи «На-На» Валерія Юріна, керівника білоруської делегації Світлани Суховєй.

      А в бiлорусiв є новини. Міжнародний фестиваль «Листопад» — єдиний у Білорусі, вік якого перевищує десять років. У Бресті започаткували ще один — для конкурсного перегляду художніх і документальних стрічок, створених вітчизняним кінематографом упродовж останніх двох років. Справжньою подією буде відкриття у Мінську Будинку кіно. Участь у «Бригантині» чи «Стожарах»? Майже все оплачується бюджетними «зайчиками». Спонсорських обмаль.

      У Росії ж — навпаки, розповіла «УМ» Валерія Гущина. Державну підтримку одержують понад 30 фестивалів «із бородою». Кошторис «Сузір'я» (пані Гущина є його гендиректором) зашкалює за 15 мільйонів бюджетних рублів, а ось «спонсорські кошти неможливо порахувати; я думаю, вони перевищують офіційну суму, яку я назвала». Є гонорарний фонд для акторів, окремий — для «оргагентури», яка заманює «зірок» на кінофоруми. Результат? На «Сузір'ї», приміром, упродовж десяти днів щоразу спілкується з кіноманами як мінімум двісті фестивальників. Пані Гущина і виконувач обов'язків міського голови Петро Гончарук оприлюднили намір добиватися, аби з наступного року «Бригантина» почала одержувати державну підтримку. Адже кілька десятків тисяч гривень, які виділили з міського бюджету Бердянська, — курям на сміх(солідніше допомогли місцеві бізнесмени). Пані Гущина запевнила, що «ми приїхали цього року, аби розпочати все спочатку», і висловила жаль із приводу того, що другий рік поспіль не може зустрітися з мером паном Барановим. Чи не тому і фінансові вітрила «Бригантини» так ослабли?..

      Про нетворче (читай: гроші) під час «Азовських зустрічей» було багато розмов. Росіяни, приміром, образилися з приводу оприлюднення однією з місцевих газет «дєльожкі дєнєг»: не задля цього, мовляв, їдуть до Бердянська відомі актори! Епатажний пан Садальський переконував, що в Москві більше смачних ресторанів, аніж в усьому світі, і «нам єсть гдє попіть, поєсть і погулять» (однак і на березі моря «Кірпіч» часу не марнував!).Та й Галина Бокашевська, вражена гостинністю бердянців, «погрожувала» розповісти на «П'ятому каналі» про те, як їх, прибульців, частували о третій годині ночі...

      Під час «Азовських зустрічей» матеріальне домінувало. Адже між відкриттям і закриттям кінофоруму (ці заходи традиційно пройшли в Бердянську «на ура!»: люд шаленів як від хіта Олександра Добронравова «Как упоительны в России вечера», так і від групи Оксани Мисіної «ОКСі-РОКс») актори мали тільки одне повноцінне творче спілкування з масовим глядачем (воно відбулося у курортному БК); відвідини обласного пансіонату ветеранів російська делегація (надто погожим видався день!) дружно проігнорувала, хоча пан Садальський і стверджував, що вони прибули на берег Азовського моря « не піть, нє гулять і не загорать». На передбачену програмою творчу зустріч пішли лише білоруські делегатки. Як на мене, то для підняття тонусу достатньо спілкування з талановитими і чарівними Світланою Суховєй та Вірою Поляковою. Однак місто ж знало, що до Бердянська приїхали також Анатолій Кузнєцов, Борис Смолкін, Олексій Булдаков, Юрій Чернов, Борис Невзоров та інші зірки.

      Де було ветеранам знати, що «Азовські зустрічі» — дійство специфічне, яке, на думку тієї ж таки Валерії Гущиної, жодного відношення до власне «кіношного» фестивалю не має. Підміна конкурсного показу фільмів пісенними номерами акторів наступного року призведе якщо не до закриття «Бригантини», то її запливу під дахом уже «якої-небудь філармонії», прогнозує керівник російської делегації.

      Оптимістичніше налаштовані білоруські актриси. Віра Полякова, приміром, запевнила, що плаватиме на «Бригантині» ще й зі своїми дітьми і онуками. Петро Гончарук також запевнив «УМ», начебто вже з наступного року буде в Бердянську і кіно, і українці!