Сідаєш полковником — встаєш генералом. (Фото з сайту МВС.)
День незалежності міліція святкувала цього тижня. Воно й зрозуміло: 24 серпня треба було працювати, забезпечувати правопорядок під час масових народних гулянь.
Але святкова нарада міліцейського керівництва з нагоди 14-річниці незалежності, що відбувалася на Богомольця, 10, мало чим відрізнялася від подібних урочистостей у цій самій залі засідань ще рік тому.
Пригадується, ще сім місяців тому новопризначений міністр внутрішніх справ Юрій Луценко казав, що ніяких лампас та нагород приймати не планує: «Лейтенантом сюди прийшов, лейтенантом і вийду». I дійсно, до зали Луценко в черговий раз зайшов лейтенантом i в цьому ж званні вийшов через дві години. Натомість його заступники, які чекали на появу шефа в коридорі (тоді як керівники обласних міліцейських главків, департаментів i служб апарату МВС спокійно відпочивали у зручних кріслах) i лише після ледь не обрядового рукотискання з Луценком зайняли місця у президії, без нагород i нових звань звідси не вийшли.
Так, єдиний серед заступників міністра полковник Володимир Рудик став генерал-лейтенантом, інші генерали-заступники отримали ордени i відзнаки. Без нагороди не залишилася навіть цивільний заступник міністра — призначена на посаду лише два місяці тому (!) Лідія Поречкіна. При цьому сам Луценко щиро за неї радів: «Це ж її перша нагорода в міліції!» Пригадується, ще в лютому — на початку березня, призначаючи нових керівників обласної міліції, Луценко ледь не кожному казав: «Полковником (підполковником) прийшов, у цьому ж званні з посади й підеш». Та минуло півроку — i п'ятеро «регіональних» полковників отримали новенькі генеральські погони з великими зірками. Йдеться про керівників міліції столиці, Хмельниччини, Житомирщини, Харківщини i Сумщини. Втiм стосовно останнього, то навіть присутній на нараді секретар РНБО Петро Порошенко не втримався i сказав, що для нього стали «несподіванкою серйозні успіхи в Сумах, де начальник міліції Горпинченко Володимир».
Без нагород (орденів, медалей, відзнак, знаків пошани) залишилися, здається, лише декiлька із присутніх у майже вщент заповненому мiлiцiєю залі. Навіть керівники донецької i одеської міліції — Михайло Клюєв i Михайло Вершняк, яким з нагоди свята за особистим поданням Геннадія Москаля зняли раніше накладені дисциплінарні стягнення... До речі, до «дисциплінарки» їх притягнув той же Москаль.
«Указом Президента вам присвоєні високі державні нагороди, звання. Я хотів би, щоб цей акт нагородження... означав для вас сигнал від керівництва держави про те, що воно цінує наступальну i ефективну позицію кожного з вас», — дещо пояснив причину масових «святкових пряників» міністр Луценко.
Натомість незрозуміло: якщо міліція стала працювати по-новому, чому за колючим дротом «зони» не опинився жоден зі злочинців колишнього режиму. Порушено чимало кримінальних справ за фактами i проти конкретних осіб? Так, безумовно. Але чи варто було нагороджувати до того, ніж справа заслухана в суді i не розвалилася на шляху до нього?
Ну, з металевими брязкалками на груди ще куди не йшло, але генеральські погони? I це після відомої пропозиції Юрія Луценкa ще в лютому провести оптимізацію кількості посад вищого начальницького та офіцерського складу. Тоді в системі МВС за штатом налічувалося 150 генеральських посад, з яких лишили половину — 77. Мотив — невиправдано роздута штатна чисельність «генеральських» посад нівелює це найвище звання. Виходить через півроку все повертається на круги своя? Покійний Юрій Кравченко та емігрант Микола Білоконь за таких темпів можуть iз часом здатися скупими на відзнаки підлеглих...
«Ми не дарма їмо бюджетний хліб і заслужили невеличке свято!» — звернувся до нової міліції міністр. А згодом втаємничено повідомив, що Президент Віктор Ющенко вважає за можливе відзначити тих, хто не потрапив у цей серпневий наказ, нагородами i генеральськими посадами вже на День міліції. Але тільки якщо міліція проявить себе ще краще. Отже, традиції «пряника на свято» повертаються.
До речі, того дня серед нагороджених були i прапорщик ДАІ, i лейтенант карного розшуку з перифирії, i ще хтось із молодшого офіцерського складу. Натяк зрозумілий i знайомий з радянських часів. Декілька дрібних рибок потрібні, щоб не так кидався в очі цілий косяк великих рибин.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
