Повернення у Київ

20.08.2005
Повернення у Київ

Кардинал Гузар. (Фото Укрінформ.)

      21 серпня на місці, де височіє вже фактично добудований собор Воскресіння Христового, на вулиці Микитсько-Слобідській, кардинал Любомир Гузар проведе святу літургію. Церемонія переїзду осідку глави УГКЦ до Києва, як запевнив сам кардинал, буде більш ніж скромною: «Ми не плануємо проводити жодних грандіозних акцій. Після святої літургії, яку відслужать на площі, де будується новий собор, що стане резиденцією глави УГКЦ, просто прочитають оголошення про переселення осідку УГКЦ зі Львова до Києва. От, власне, і всі торжества, які плануються з цього приводу. На урочисте богослужіння ми нікого спеціально не запрошували, а лише розіслали повідомлення про подію єпископам та главам церков, а також першим особам країни. Зрештою, 21 серпня тільки офіційна дата перенесення резиденції глави УГКЦ у столицю. Це зовсім не означає, що у цей день Святоюрська гора раптом з'явиться у Києві. Насправді процедура перенесення митрополії УГКЦ відбуватиметься дуже поступово».

      Нову резиденцію кардинала Гузара наразі ще не добудовано. За прогнозами Блаженнійшого, храм Воскресіння Христового, а з ним і будівлю для адміністрації УГКЦ повністю завершать не раніше, як за два роки. Кошторис обох будівництв, як повідомив прес-секретар УГКЦ отець Ігор Яців, становитиме приблизно 10 млн. доларів. Ці гроші, каже він, зібрані, в основному, за рахунок добровільних пожертв парафіян та духівництва України і закордону.

      Попри те, що митрополія УГКЦ переїде до столиці, у Львові залишатимуться наразі митрополичий трибунал та окремі митрополичі місії, діяльність яких тісно пов'язана з місцевими потребами. Справами Львівської архієпархії тимчасово завідуватиме адміністратор, якого призначить Синод єпископів УГКЦ, що відбудеться 24—31 серпня. За словами Любомира Гузара, ім'я нового єпископа Львівської архієпархії стане відомим, iмовірно, в листопаді. Приблизно у цей час у Львові проходитиме митрополичий собор, по завершенні якого глава УГКЦ планує офіційно попрощатися зі Львовом та львів'янами і вже остаточно перебратися до Києва.

Оксана ЛАБОЙКО.
  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>