«Служба — дружбою»: ведучий Гєник та Наталка Карпа.
Ми вже писали про телепрограму на підтримку вітчизняних виконавців, а сьогодні для вас — розповідь про початки схожого проекту, тільки для радіостанцій. Цікаво, що обидві «підтримки» різняться стилістично: якщо «М1» пропонує все якось рок, то радіо крутить поп, але головне — вітчизняного виробництва. Шкода, звісно, що формат газети не дозволяє провести подібне — ми тільки «за»!
Як уже повідомляла «УМ», результати першого етапу всеукраїнської програми «Український формат» можна буде послухати вже на День незалежності — на великому гала-концертi на Майдані. Принаймні у цьому нас минулого місяця запевнив радник Президента з молодіжної політики Святослав Вакарчук. Але мало хто знає, що ця, тепер уже всеукраїнська, ідея починалася у Львові ще навесні.
... Одного разу генеральний директор львівського «Радіо Люкс» Роман Андрейко, розмовляючи зі своїм 12-річним сином, запитав його: «А яку музику ти слухаєш?», на що отримав відповідь: «Українська музика нецікава, тому що в нас немає «Фабрики зірок» чи групи «Іванушкі International». «Немає — значить зробимо», — мабуть, подумав тоді Андрейко і запустив в ефір «Український формат». Перша програма стартувала 21 квітня і до кінця червня виходила на локальному рівні двічі.
«Першого разу програма була пробною, відомо ж, яке ставлення найчастіше до української музики, — розповідає «УМ» Євген Фешак, продюсер проекту, його ведучий, більше відомий в ефірі як Гєник. — Жорсткого відбору не відбувалося, ми пропонували молодим виконавцям узяти участь, на загал не обмежуючи їх стилістично, але зрозуміло, що радіоформат передбачає більше поп-композиції. Та й, як на мене, існує так багато фестивалів рок-музики і дуже мало — для поп-виконавців».
Спочатку виконавців було семеро, а для деяких із них участь у проекті була єдиним шансом отримати ротацію в ефірі. Пісні з «Українського формату» крутили раз на годину. Гєник говорить, що спочатку невідомі й, так би мовити, «неформатні» композиції з часом співала львівська молодь, а на заключних вуличних концертах — весь натовп. За пісні меломани голосували СМС по дві гривні, організатори кажуть, що така ціна за послуги операторів — найменша. Всі фінансові результати розділили між собою три перші місця, які набрали найбільше голосів: переможець має змогу видати альбом, для другого місця передбачено професійний запис пісні, а номер три отримує рекламну продукцію.
«Перший випуск програми для «Люкса» був, мабуть, благодійним, адже вони запустили багато реклами, плюс витрати на сцену, звук, світло для заключних концертів, випустили компакт із піснями учасників — увесь наклад розійшовся. Можливо, на другому вони вже заробляли, бо цю ідею в результаті гарно сприйняли», — говорить Наталка Карпа. У першому «Форматі» вона зайняла перше місце, набравши 36 відсотків голосів і обійшовши Андрія Заліска, Лілю Ваврин, Олену Корнєєву, гурт «Мері», Захара й Андріану. А у другій серії з великим відривом перемогла дівоча поп-група «Десерт» — набрали 64%.
Зараз Карпа працює над новим альбомом: «Хочеться видати його швидше. Разом з Андрієм Бакуном, який теж брав участь у «Форматі», ми пишемо слова і музику. Вже зробили фотосесію на новий компакт, мабуть, робитимемо відео, я навіть маю ідею самій стати режисером кліпу». Музикою Наталка займається з п'яти років, її батько теж музикант, паралельно на місцевому телебаченні веде програми про екстремальні види спорту, між іншим, навіть має дві спільні пісні з ведучим Гєником: «Він розповідав мені, що вже на другий «Формат» дзвонили бажаючі і з Дніпропетровська, і з інших областей».
...Одного разу навесні Карпа з друзями приїхала в Олеський замок на екскурсію, там познайомилася з москвичем, який, дізнавшись, що вона співачка, почав запрошувати переїхати в білокам'яну. Обіцяв зробити мега-зіркою, потім дзвонив, казав, що документи вже готові. Виявилося, був не останнім персонажем у шоу-бізнесі. Кожен сам вільний у своєму виборі....
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
