Позавчора матчами-відповідями завершився перший кваліфікаційний раунд Кубка УЄФА. Українці на таких ранніх стадіях уже не грають, а тим часом до наступного кола пробилися лише п'ять команд із колишнього СНД з 17 можливих. Це білоруські БАТЕ та МТЗ-РІПО (причому мінські «трактористи» дещо сенсаційно обіграли угорський «Ференцварош»), вірменський «Бананц», молдовський «Ністру» та латвійський «Металургс». Авторами сенсацій зі знаком «мінус» стали клуби з Латвії та Литви, до провалів грузинських колективів ми вже звикли. Звертає на себе увагу успіх фарерців.

Шахістів України поважають в усьому світі. Будь-якому майстрові-початківцю стародавньої гри не треба пояснювати, хто такий Іванчук, Карякін або Пономарьов, — гросмейстери, які виросли на нашій землі. Тільки от знайти шахового щастя вдома видатним спортсменам сучасності не так просто.

Ні для кого не секрет, що кілька десятків досить популярних видів спорту в нас стабільно відчували фінансові проблеми лише через те, що є «неолімпійськими». Це було несправедливо, хоча тому, що, скажімо, на честь наших майстрів пауерліфтингу або сумо Гімн України на міжнародних аренах лунав ледь не частіше, ніж на відзнаку представників більшості олімпійських видів спорту.

Цього місяця Сергій Бубка, а з ним і прогресивна легкоатлетична громадськість, відзначили 20-річчя подолання українським стрибуном із жердиною 6-метрової висоти, або «взяття Бастилії», як назвали цей рекорд французи. Але тепер перед Сергієм Назаровичем височать інші планки — уславлений спортсмен набирає розгону як чиновник, президент Національного олімпійського комітету. І позавчора за участю Бубки було підписано найбільший спонсорський контракт для НОК. Провідний оператор мобільного зв'язку в Україні — UMС — підтримуватиме олімпійців упродовж 2005—2008 років, тобто до наступних літніх Ігор включно.