Аби зрозуміти, як далеко ми пішли вперед і як безнадійно відстали за ці роки, варто купити... упаковку кефіру чи молока. Не знаю, як вас, а мене страшенно ображають і дратують оті поліетиленові торбинки, в яких булькає невідомо що і дату виготовлення на яких інколи знайти буває неможливо. Гамузом висипані у супермаркетах на вітрину, часто-густо брудні пакети, ніби по них хтось топтався ногами, навіть неприємно брати в руки. Ще більше розчарування чекає, коли поміж свіжого продукту продавці підсунуть зіпсований, тобто з кінцевим терміном реалізації. А коли торбинка ще й трісне у вашій сумці, то хочеться гепнути нею по голові того, хто придумав таку упаковку для молочних продуктів! І мимоволі згадаєш старі добрі часи, коли купував тетрапаківські пакети-трикутнички з молоком і кефіром, зрізав ножиком чубчик і спокійнісінько наливав у чашку або ж пив просто з пакета. Відійшли у вічність і молочні скляні пляшки, і сметана у скляних баночках, а їхнє місце зайняла все та ж поліетиленова плівка. Тобто те, від чого відмовилася матінка-Європа, викинувши у смітник, ми швиденько підібрали і запровадили у себе. Відмовившись від екологічно чистої тари, переробники заощаджують на цьому, напевне, немалі гроші. Якщо ж раптом захочеться випити кефір із тетрапаківського пакета, то викласти за нього доведеться ледве не на гривню більше, ніж за літр цього ж продукту в поліетиленовій упаковці. За задоволення й екологічну чистоту треба нині платити. Як платять багатенькі буратіни в усьому світі, яким по кишені й екологічно чиста їжа, без усіляких там модифікованих на генному рівні продуктів, й така ж безпечна, тобто екологічно чиста, упаковка. Ми ж, сіра споживацька українська маса, вип'ємо все, що наллють, і з чого завгодно...