І хліб, і до хліба
Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>
...Продовжимо про свиней
07.07.2005
Прочитавши статтю в газеті від 19 травня «Усе найкраще — свиням», теж вирішив не мовчати і сказати правду з позицiї керівника фермерського господарства, яке очолюю з 1993 року. За цей час ми сплатили до бюджету понад 300 тисяч гривень різних платежів. Було по-різному, але найгірше стало в 2004 році, коли я відкрито виступив на підтримку Віктора Ющенка. Тут же мене обікрали. І хоча я звертався в міліцію, районну і обласну прокуратури, досі моє майно не повернули. І я не маю чим господарювати, хоч і злодії відомі. Тепер написав листи новим головам рай-, облдержадміністрацій і чекаю відповіді. Але поле не виоране, і вже починати пізно. Я розчарований і не можу нічого пояснити моїм друзям-фермерам, хоча я є головою Асоціації фермерів Калуського району. Але вірю, що правда переможе.
Та це між іншим. Продовжимо про свиней. Невже ми, українці, не вміємо виростити порося і їсти наше українське сало? Найкраще у світі, бо вирощене на натуральних кормах. Я думаю, що ви теж колись пробували польське сало чи данське. Хіба можна порівняти їхні смакові якості з нашим. Пишете ви, що данські фермери геть не розуміли, як можна велике господарство довести до такого занепаду. Я як український фермер теж не міг цього зрозуміти і неодноразово виступав, щоб зупинити це. Але при владі були ті, кому байдуже майбутнє України. Бо хіба тільки ферми зруйновані? А великі заводи, підприємства?
Невже ми настільки дурні, що нами мають керувати росіяни, поляки, данці або хтось інший?
Я особисто знаю директора цього свинокомплексу, який починав його будувати і до кінця пробував його відстояти. Він надсилав низку скарг, але ніхто не реагував. А слід було прийняти просте рішення. Якщо комплекс нерентабельний, то його треба законсервувати, виділити для охорони кілька чоловік (такі мізерні гроші можна було знайти в бюджеті) та тримати до кращих часів. Але навіщо, якщо, продавши металобрухт, заробили шалені гроші, а потім ще перепродали руїни данцям.
Правильно сказав данець: навіщо купувати землю, якщо він узяв її в оренду на 25 років, заплативши за 1 га 50 грн. на рік. Прочитайте договір оренди — і все зрозумієте. ТзОВ «Даноша» зареєстроване під Києвом. Але чому не створили спільне підприємство, де контроль тримає Україна? Найцікавіше те, що на взятих в оренду землях не ростуть зернові для корму свиней — усе засіяно ріпаком.
Я був у Данії з делегацією і бачив їхні дива. Справді, в сучасних господарствах корову доїть робот. Я бачив їхні корми, спілкувався з фермерами, слухав лекції і зрозумів, що зробити це чудо без держави неможливо. Я знаю, як працює там фонд підтримки фермерів, який надає довготривалі кредити під 3 відсотки на 30 років молодим фермерам, замовлення держави на м'ясо, молоко, зерно за стабільними цінами, дотації тощо. Це й дозволило данським фермерам стати відомими цілому світу.
Але я помітив і те, що на фермах працюють наймані робітники з інших держав. Так, на одній із ферм працював льотчик-афганець, який вільно володів трьома мовами, нелегально переїхав до Данії, щоб зберегти сім'ю, йому дали роботу на фермі й житло. А у нас українці стають рабами на своїй землі, тільки щоб вижити, прогодувати себе і дітей. Чи є ще така держава, де стратегічні об'єкти контролює іноземний капітал? Якщо влада не вживатиме заходів, то знову нами керуватимуть чужинці.
Був час, коли Україна була житницею всього Союзу. М'ясні вироби возили на замовлення в Ленінград, Москву, інші міста СРСР. Поляки спеціально приїжджали до Львова, щоб закупити в нас продукти харчування. Що ж сталося? Чому наш народ мають годувати м'ясом данці або поляки? У Рогатині Івано-Франківської області такий же свинокомплекс викупили за безцінь поляки і зараз успішно вирощують свиней. Україна закуповує зерно за кордоном, а в себе — сотні тисяч гектарів необробленої землі. Нагору далі подають брехливі цифри звітності. На одній із селекторних нарад Івано-Франківська область прозвітувала, що підживлення озимих проведено на 108 відсотків. Ганьба! А інакше і бути не може, при владі залишились ті самі, хто й розвалював сільське господарство.
У мене як у голови Асоціації фермерів Калуського району, члена обласної Асоціації фермерів є своє бачення виходу з кризи в сільському господарстві. Звичайно, впроваджувати передовий досвід данців потрібно, але зробити так, як це зроблено в Данії. Я знаю, що потрібні колосальні кошти, але Україна мусить це зробити. Кошти окупляться, якщо ми самі господарюватимемо на своїй землі. Вирішити проблему м'яса у нас можна за 1 рік. В особистих підсобних господарствах вирощують 8—12 голів свиней, велику рогату худобу, птицю. Таких в Україні багато. Не вкладаючи великі кошти, можна збільшити виробництво м'яса в кілька разів. Треба дати людям, які хочуть працювати, поросят за нормальними цінами, допомогти комбікормами, адже сьогодні мільйони тонн фуражного зерна в Україні немає куди подіти, а ми імпортуємо м'ясо. І вже за 8—10 місяців матимемо результат.
Перебуваючи в Данії, я не бачив базарів з м'ясом чи молоком. Все продумано. Збалансована ціна на сільськогосподарську продукцію відповідно до цін на промислову. Держава повинна закуповувати у селянина м'ясо чи молоко. На сільськогосподарську продукцію треба давати дотацію незалежно від категорії м'яса. А ціни регулювати тільки закупівельні. Продавати це м'ясо можна через спецмагазини, м'ясокомбінати чи ринки, можливо, і через приватні магазини, врахувавши собівартість м'яса + дотацію селянину за його працю + витрати на реалізацію + рентабельність для кінцевого продавця. Таким чином, не затративши ні копійки, держава нагодує м'ясом міських жителів за дешевими цінами, а селянин матиме роботу.
Тепер щодо сільського господарства. Якщо б наша держава зробила для фермерів умови хоч на 50 відсотків такі, як у Данії, то і зерна, і м'яса було б надлишок. А нам, фермерам, в Україні перед посівною малюють солярку в інший колір, обіцяють дешеві кредити і, врешті-решт, залишають на виживання. Але ми — українці, і як у статті каже данець, якщо їхній фермер давно вмер би, то ми — живемо. Зараз нам потрібно не створювати проблеми, а їх вирішувати. Приймати нові програми і, серйозно обговоривши їх на всіх рівнях, виконувати.
Треба створити єдиний фонд підтримки фермерів і не потрібно дешевих кредитів, пільгових пального та добрив. Укладіть угоди з фермерами — як гарантії, що вирощене обов'язково купить держава за затвердженими цінами. Уклавши угоду і давши під заставу кошти, можна одержати якісну сільськогосподарську продукцію і продати її за ринковими цінами.
Головне — зрозуміти, що фермери можуть нагодувати Україну. Ми самі повинні бути господарями на своїй землі. Адже повірте: в Данії вам в оренду землю не дадуть.
P.S. Про себе. Мені 54 роки. Фермером — з 1993 року. Свинокомплекс, про який ви писали, розташований на землях мого села Мостище Калуського району. І тому я його історію добре знаю і не міг не відгукнутися на вашу статтю.
