Мій знайомий лікар швидкої допомоги, який пропрацював у ній майже тридцять років, нині, себто за часів незалежності, називає «швидку» «кісткою, яку кинули голодним хворим». «Ми — в усі дірки затичка. Де недодивився дільничний терапевт, педіатр, де якого бомжа «загубили», де в кого труби з похмілля горять — на все рада одна: «швидка допомога», — розповiдає Олексій Ігнатенко. — Якщо подумати, то власне медичних послуг ми надаємо дуже мало — більше перевозимо пенсіонерів та п'яниць розбуркуємо. Але ж не виїхати не маємо права — бо ж «швидка»! Остання інстанція!»

Віднедавна у всіх районних лікарнях Черкащини та в самому обласному центрі обласне товариство Червоного Хреста відкрило 25 палат для самотніх літніх людей та ветеранів війни і праці.

Колектив Запорізької обласної дитячої лікарні вже й з ліку збився, скільки разів їхню установу тішив обіцянками Євген Карташов. У статусі як міського голови, так і «губернатора» чиновник щоразу обіцяв «посприяти», «вирішити» й «уможливити». Проте розпочата ще у серпні 2003 року реконструкція лікувального закладу «завмерла».