Облом «гвардії революції»

      Уже на підході до Палацу культури КПІ стало очевидно, що Президента там не буде. І взагалі, кількість припаркованих неподалік представницьких авто свідчила про те, що на заході навряд чи присутня бодай чверть заанонсованих організаторами Урочистих зборів Всеукраїнської громадської організації «Наша Україна» VIP-персон. Пригадалося, як складно було маневрувати між десятками, якщо не сотнями машин — від «Мерсів» до «Таврій», які забили всі підступи до ПК КПІ тоді, коли тут оголошували про створення опозиційного до тодішньої влади політичного блоку «Наша Україна»... А минулої суботи одна з частин нинішнього ющенківського табору чи то себе показувала, чи то спонсорів революції нагороджувала...

      На вході до палацу помаранчевий плакат «Вітаємо учасників Урочистих зборів ВГО...» ліниво роздивлялися кілька розчарованих — далі буде ясно, чому, — журналістів. Ні про які рамки металошукачів — супутниці будь-якого Президента — не йшлося. Знуджені дівчата за столами реєстрації вголос розмірковували над тим, що ж їм робити «с такой кучей бумаги» — підготовленими для учасників зборів папками, блокнотами й «Грамотами за активну участь у помаранчевій революції». Усе це добро мали вручати тим, заради кого нібито й влаштували цю «імпрезу» — жертводавцям, які перераховували гроші на Майдан. Для них же призначалися й загадкові помаранчеві коробочки, у яких, як з'ясувалося, лежали «ордени Гвардії революції». «Ваше прізвище? Звідки приїхали? Це вам». Такою лаконічною і вкрай неурочистою була процедура «нагородження». Просто і по-революційному — недаремно ж і дизайн «ордена» нагадував щось на кшталт радянського ордена  «Красного знамени». Як згодом пояснив журналістам ідейний натхненник заходу, віце-прем'єр і член правління ВГО «Наша Україна» Роман Безсмертний, таким дизайн зробили з ініціативи самих «майданівців». Яких саме — загадка.

      Однак більшість підприємців (а серед запрошених були представники переважно саме цієї «касти»), для яких підготували це «свято», того дня залишилися без ордена. Бо, судячи з кількості «невикористаних» грамот і коробочок, до «культурного» палацу КПІ приїхала від сили третя частина від загальної кількості очікуваних. Безсмертний, щоправда, назвав трохи інші цифри: мовляв, запрошували 800 осіб, прийшли 350, «але це їхня справа — приходити чи ні, бо ж не вони нам, а ми їм зобов'язані». Однак якщо ці 350 людей і прийшли, то, отримавши свої ордени, одразу ж і ретирувалися, оскільки в залі журналісти «УМ» нарахували всього близько двох сотень осіб. Це, зауважмо, разом із журналістами, яких було ледве не більше, ніж учасників зборів.

      На обличчях «акул пера і мікрофона» була написана нудьга. Ще б пак: суботній ранок, замовлені камери й сюжети, а замість обіцяних Віктора Ющенка, голови парламентської фракції «Наша Україна» Миколи Мартиненка, міністрів Давида Жванії та Юрія Павленка, першого помічника Президента Олександра Третьякова, народного депутата й, за антиконституційним сумісництвом, голови правління Ощадбанку Олександра Морозова у президії зборів — порожні стільці. Два з половиною ряди порожніх меблів! Зрештою, за всіх довелося віддуватися явно розгубленому й збентеженому майже порожнім залом Безсмертному та — після того, як віце-прем'єр одразу ж після своєї промови кудись побіг, — першому заступникові голови ДПАУ (і, знову ж таки, нардепові) Миколі Катеринчуку.

      Президент, щоправда, на відміну вiд решти вищеназваних, на збори таки завітав — віртуально, у вигляді зачитаного Романом Безсмертним привітання: «Ви були серед найактивніших учасників минулорічного виборчого процесу, добивалися справедливості, чесності і прозорості президентських виборів... Мирна красива перемога — це результат вашої віри, мудрості і далекоглядності... Сьогодні ви зібралися разом не лише для привітань та подяк. Вам належить накреслити новий план — як втілювати у нашому житті ідеали Майдану... Працюйте, допомагайте людям, пояснюйте їм нашу позицію. Вірю, що наступного року ми здобудемо нову перемогу».

      «Так ось чого стільки проблем — ми ж іще план не накреслили», — чи то здивовано, чи то іронічно промурмотіла наша сусідка по ряду — доглянута пані на тонюсіньких підборах. І, побачивши в руках кореспондента «УМ» блокнот, почала скаржитися на те, як гірко тепер дрібним та середнім підприємцям. Мовляв, на Майдані стояли, бізнесом ризикували, грошей не шкодували, «а вони — і долар, і податки...». Але попри все, на збори вона таки прийшла: по-перше, «приємно, що про нас не забули», а по-друге, «все одно я їм (владі. — Авт.) вірю — наші вони...».

      А тим часом Роман Безсмертний («не як голова Ради НСНУ й ВГО «Наша Україна», а як комендант Майдану») зі сцени проводив лікнеп — звісно, не для членів громадської організації, а для гостей і журналістів — про те, що таке «НУ» як ВГО. За словами Романа Петровича, довгий час ця структура була замінником «партії Ющенка», а також «кровоносною системою» навколоющенківського політичного та виборчого організму. Але чи не найголовнішу роль ВГО «Наша Україна» відіграла під час помаранчевої революції, чиє функціонування забезпечувала через легальне фінансування (виявляється, це, за словами Безсмертного, на той час була єдина легальна структура, яка координувала перераховані через банки «Діамант» і «Мрія» фінансові пожертвування).

      А пожертвувань цих надійшло стільки, що не лише вистачило на «життя» революційного Майдану, а й на благодійність. Якою, власне, і планує надалі займатися ВГО, котра, як наголосив Безсмертний, «може взяти на себе допомогу дітям-сиротам, багатодітним сім'ям, інвалідам, допомогу в реалізації міжнародних проектів, які пов'язані з інтелектуальним, аналітичним забезпеченням процесів» тощо. При цьому віце-прем'єр закликав «залучати тих чиновників, які нині є в Секретаріаті, в інших державних установах, щоб вони не забували, що вони родом з Майдану», і підкреслив, що «Наша Україна» як ВГО «не повинна забувати про контроль над владою, бо кожна людина у владі має право на помилку, а комунікація із суспільством і громадськими організаціями допомагає цих помилок уникнути».

      Завершилися урочисті збори, знову ж таки, по-революційному скромним фуршетом: дешеве печиво, шампанське і — ну звісно ж! — «наколоті» помаранчі. І ще банани. На виставлені ще до завершення дійства у фойє столики з цим нехитрим харчем сумно дивилися п'ять величезних плазмових екранів — на них-бо дивитися було майже нікому...

Куди пішли гроші спонсорів революції

      Починаючи з 24 листопада 2004 року, на рахунки ВГО «Наша Україна» в банках «Діамант» та «Мрія» від юридичних та фізичних осіб з усіх без винятку регіонів України та українців із-за кордону надійшло 22 мільйони 656 тисяч гривень пожертвувань для помаранчевої революції. Помаранчева продукція (одяг, стрічки, прапори) обійшлася організаторам у 3 млн. 57 тис. грн., санітарно-гігієнічні заходи (аптечні засоби, спальні комплекти, банні послуги) — у 296,5 тис. грн., на забезпечення проїзду учасникам акцій було витрачено 1 млн. 255 тис. 200 грн., на харчування — 508,3 тис. грн., а спецодяг самоорганізованих структур безпеки Майдану коштував 100 тисяч.  Пункт кошторису «допомога незалежним ЗМІ»,  до яких у звiтi зарахували газети «Без цензури» й «Правда України», свідчить про витрати у сумі 704,3 тис. грн. Післяпереможні постери «Мир вам», які теж, виявляється, проплачувала ВГО «Наша Україна», «потягли» на 53,6 тис. грн.

      Загалом організація з часу свого заснування (1 листопада 2003 року) витратила 14 млн. 57 тис. 600 грн. Решту обіцяють витратити на благодійність.